Байка про деценСралізацію на Полтавщині: пенсіонери рачкували на своїх городах, а сільські лідери святкували в робочий день

П’ятниця, 13 жовтня, робочий день, а сільради одного з районів на Полтавщині зачинені. Один селянин у цей робочий день мав вирішити свої питання в сільраді. Телефонував туди з початку робочого дня за дротовим телефоном. У відповідь – тиша. Не витримав, пішов пішки до сільради. На шляху до сільського “білого дому” зустрів іншого селянина й розповів йому про свою проблему. Той запитав: “А ти що, не в курсі…” Ходок до сільради й дійсно був не в курсі. Але інший селянин повідомив йому, що всі керівники сільрад їхнього району в п’ятницю, 13 жовтня, вирушили до найкрутішого села в районі, щоб відсвяткувати наближення свята Покрови. Тож цього робочого дня в сільраді не можна буде вирішити жодного питання.

Наступного дня, 14 жовтня, вже у день Покрови селянин, який не зміг напередодні вирішити свої питання, зустрів на вулиці одного з керівників тієї ж сільської ради. Він просто запитав чиновника: “А чому ви так далеко поїхали на свято, невже в нашому селі не можна було організувати щось подібне?” Сільський “міністр” відповів йому: “Розумієте, ми не поїхали, нас покликало керівництво району, спочатку зібралися в сільському клубі того визначеного села, а потім – самі розумієте…” Селянин не заспокоювався, він знову запитував одного із сільських лідерів: “Так, а чим ми гірші, можна ж було “оте саме” організувати й у нашому сільському клубі та поза ним – для наших же земляків. А то 13 жовтня ситуація в нашому селі була унікальною – пенсіонери рачкували на своїх городах, а сільські лідери залишили село і, неначе пошесть сарани полетіла на святкування в робочий день”. Сільський “міністр” відповів: “Усі фінансові витрати на святкування в робочий день взяла на себе районна влада, тож пропустити це захоплююче дійство у нас не було бажання. У нашому ж рідному селі ми не можемо організувати сабантуй такого масштабу, бо бюджетних грошей не вистачає”. Однак селянин продовжував запитувати: “Щось не віриться, що в нашому бюджеті не вистачає коштів. Он урядовці в Києві говорять, що децентралізація так збагатила сільські громади, що не всі гроші можна до сейфу запхати – такі величезні надходження. А Гройсман каже, що ця реформа взагалі знімає проблеми наповнення бюджетів громад…” Сільський лідер відповів: “Вони кажуть правду, але на місцях ситуація дещо інша. Сподіваємося, що найближчим часом кожен із мешканців нашої сільради на собі відчує реальні зміни після урядових реформ. Тож є певні шанси, що наступного року в нашій сільраді також відбудеться святкування Покрови, але, пробачте, не в робочий час. Бо запровадити святкування в робочий час можуть тільки найвідповідальніші керівники вищого рівня. Наша сільська рада до таких “реформ” ще не готова”.

У підсумку, селянин, який зміг почати вирішувати свої проблеми у сільський раді вже наступного тижня, прийшов до висновку, з яким поділився з більшістю своїх односельців: “Сучасна децентралізація, як і будь-яка інша реформа, розділила наше суспільство навпіл. Для одних цей процес став по-справжньому реальною і дієвою децентралізацією, для інших це стало, вибачте, деценСралізацією, коли якісь керівники просто нас..ати хотіли на робочий графік і на потреби своїх виборців. А ще й доплати отримують за важку понаднормову роботу, бо не вкладаються в робочий час. Не вкладаються настільки, що готові святкувати навіть наближення будь-якого свята в робочий, а не святковий день. Можливо, це та сама деценСралізація, бо, дійсно, все робиться, як кажуть у народі, і в нашому селі – через ср..ку”.

Байка про Полтавщину, можливий збіг з якимись районами нашої області.

Валерій ЩЕРБАНЬ.