Майдан – на кожну виборчу дільницю, або Спроба відповіді на питання мільйонів: «КОЛИ і ЯК?»

Посилення репресій проти активістів Євромайдану – тримання в СІЗО невинних людей, побиття журналістів, депутатів, адвокатів, підпали автомобілів, повістки від ДАІ власникам авто, зачистка неугодних ЗМІ тощо – свідчать, що ця влада в Україні, певно ж, не збирається виконувати вимог Майдану, зокрема щодо:

  • відставки уряду, окремих міністрів, які, за зізнанням президента В.Януковича, належним чином не підготували документи для підписання Угоди про асоційоване членство України в Євросоюзі, що в результаті й спричинило народне повстання в Україні з пролиттям крові невинних людей;
  • виявлення замовників кривавого побиття студентів в ніч на 30 листопада 2013 року;
  • встановлення конкретних “беркутівців”, які кийками і носаками били мирних (лежачих!!!) беззбройних громадян, навіть по голові, що заборонено їхньою ж інструкцією;
  • пошуку провокаторів, що проти правоохоронців влаштували силовий пікет з викраденим бульдозером 1 грудня 2013 року на вул. Банковій і втекли, а замість них міліція затримала, а суди, не розібравшись, посадили на два місяці в тюрму 9 невинних людей;
  • порушення кримінальної справи проти секретаря РНБО за перевищення службових повноважень (адже саме Андрій Клюєв, за свідченням голови КМДА Олександра Попова Генеральній прокуратурі, втрутився в господарську діяльність київської влади і наказав Попову встановлювати новорічну ялинку на майдані Незалежності о 4 год. 15 хв. вночі 30 листопада, що є беззаперечним доказом спланованої Клюєвим провокації з метою силового розгону мирних демонстрантів).

Щоб люди не розчарувалися

Безсумнівно, що в ніч з 29 на 30 листопада 2013-го влада йшла саме на кривавий розгін Майдану (адже “беркутівцям” видали не гумові, а міцніші – пластикові кийки і наказали бити не по ногах, як передбачено інструкцією, а по головах), аби таким чином залякати українців: мовляв, ходитимете сюди, стоятимете тут – і вам кров спустимо.

Певно, хотіли вчинити (а мо’ хто й підказав) за московським сценарієм, де Путін саме таким чином розправляється з мітингувальниками. Але ж Україна, справді, не Росія, і у відповідь Янукович отримав мільйонний Майдан.

І Майдан повинен перемогти! Питання тільки – КОЛИ і ЯК?

Це питання звучить сьогодні і на самому Євромайдані в Києві, де я бував, і на Майдані у моїй Полтаві, де не раз від мікрофона говорив до людей: на початку грудня – перед півторатисячною громадою, а наприкінці грудня – лише перед кількома десятками найбільш стійких патріотів, які щодня о 17-й годині продовжують купкою збиратися біля опозиційного намету на площі перед Полтавською облдержадміністрацією в очікуванні відповіді на своє «КОЛИ і ЯК?» Але не чують, бо її – немає.

Також з полтавської глибинки від багатьох своїх знайомих, що допомагали мені колись як кандидату в депутати на парламентських виборах, від читачів газети “Полтавська думка”, яку нині редагую, чую це ж саме питання – “КОЛИ і ЯК?”.

Певно ж, воно на вустах мільйонів моїх співвітчизників, які хочуть жити в кращих умовах. І тепер, після зриву цією брехливою владою євроінтеграційної Угоди (адже цілих півроку трубила нам і Європі, що їде 29 листопада 2013 року у Вільнюс її підписувати), розуміють, що шлях до тих кращих умов життя, до європейських стандартів один – позбутися такої влади. І саме Майдан відтепер зобов’язаний торувати цей шлях, підказувати тим мільйонам виходи з ситуацій, генерувати ідеї і плани, аби ті мільйони не розчаровувалися, а, навпаки, утверджувалися у правильності обраного шляху.

Час грає на кривавого ворога

А ситуація така, що питання дня “КОЛИ і ЯК?” чує і влада. Маючи під руками комунальну пресу з мільйонними тиражами щотижня, найпотужніші телеканали, радіо, підручні і добре проплачені з Держбюджету прокуратуру, міліцію, суди, безліч інших фіскальних органів, влада не тільки дискредитує Майдан, а й продовжує знищувати його фізично, тільки тепер не тупим наступом, а масовим “відстрілом” активістів, їхнього бізнесу, майна. А 16 січня фракції регіоналів і комуністів у Верховній Раді 235 голосами підтримали законопроект про більш жорсткі обмеження на проведення масових акцій. Зокрема, відтепер рух у автоколонах з більш ніж 5 авто без узгодження з МВС караються штрафом від 40 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права керування транспортними засобами на 1-2 роки з вилученням транспортного засобу. А критику влади у ЗМІ й інтернеті вважатимуть за наклеп. Громадські організації зобов’язані відтепер перереєструватися, сплачувати податки і звітуватися щоквартально про свої фінанси. А що таке «перереєстрація»? Це можливість «прихопнути», відтягти у часі діяльність неугодної громадської структури, що активно намагається контролювати органи влади. Голова Верховної Ради В.Рибак заявив, що прийняти такі закони його особисто попросив президент В.Янукович.

Тим часом на Полтавщині провладні ЗМІ щодня поливають брудом народне повстання в Україні. Депутати місцевих рад, в тім числі і мовби опозиційної в обласній раді партії “Батьківщина”, відмовчуються, певно ж, захищають не Україну, не виборців, а свої шкурницькі інтереси. Хто таких, доречно запитати, привів до влади?

Відтак, у керівництва Майдану – надважке завдання: щодня відповідати планом дій на питання мільйонів “КОЛИ і ЯК?” і рятувати (в прямому розумінні) своїх активістів, що потрапили під розправу влади.

На кого грає час? Так, на озброєного, багатого, аморального, кривавого ворога, якому, на відміну від обікраденого народу, є що втрачати: мільйони на банківських рахунках, високооплачувані посади, прямий доступ до мільярдного бюджетного пирога, захищений своїм владним кріслом бізнес, міністерська робота для дітей і онуків. Численні журналістські розслідування вказують на захмарні статки українських високопосадових чиновників.

Різного штибу провокації із залученням тітушок, побиття людей – це методи залякування усього народу. Ось і 12 січня 2014 року на сайті “Українська правда” подивився свіже відео з Харкова, де підполковник міліції віддає тітушкові ніж, що випав у того з-під куртки. Цей тітушок до крові побив одного з перехожих. Ще на одному відео з Харкова, датованому цим же числом, видно, як міліція і тітушки, ховаючи обличчя під шаликами, групуються перед виходом на мирний майдан, де зібралися повсталі проти діючого в Україні режиму…

Це красномовні факти того, що В.Янукович таки ж не дав міністру МВС України В.Захарченку команди – зупинитися. Швидше – навпаки. Тому після масового кривавого побиття студентів у ніч на 30 листопада 2013 року маємо сотні фактів про нещадні розправи влади над активістами Євормайдану.

Це дуже болить тим же мільйонам громадян, тому й чується від них оте “КОЛИ і ЯК?” І провідники опозиції не повинні затягувати з відповіддю. Бо з кожним побитим, посадженим у тюрму активістом – і самій же опозиції додається роботи, аби реагувати на ці факти, визволяти побратимів.

Отже, проглядається тактичний хід влади – втягнути опозицію в локальні розбірки і, таким чином, відволікти від роботи в округах. А тим часом там, у селах, районах, областях, адмінресурс намагається відбілити в очах виборців закривавлене на майданах обличчя влади, а заодно готує громади до «правильного голосування» на президентських виборах, день яких стрімко наближається.

Влада модернізувала підкуп виборців

Як журналіст, я часто їжджу по полтавських селах, містечках і чую: ціну цій кривавій владі народ склав. Справедливу, мізерну. Але влада на виборах заплатить продажнім виборцям (найчастіше це менш поінформовані, менш захищені і бідніші мешканці сіл) будь-яку ціну, щоб знову обрати Януковича президентом у березні 2015 року.

Репетиція відбулася 15 грудня 2013 року на повторних виборах до Верховної Ради у п’яти так званих проблемних округах. Хто б міг подумати, що під час мільйонного Євромайдану в Києві, на такому всенардному підйомі українського духу четверо кандидатів від влади отримають на цих виборах більше голосів, ніж кандидати від опозиційних політичних сил?

Навіть в українському, тобто патріотичному містечку Васильків мандат дістався якомусь Бадаєву, якому перед виборцями важко вдавалося говорити українською мовою. “Волгу” з його підприємства зафіксували активісти Громадської мережі ОПОРА – в автомобілі виявилися підроблені печатки виборчих дільниць. Виходить, що протоколи могли фальшувати підкуплені члени дільничних виборчих комісій.

Та чи була в тому потреба, якщо правдивими є факти масової купівлі голосів за 400 грн – 200 до дня голосування і ще 200 – якщо кандидат-покупець переможе. Справді, хіба не спокуситься бідна родина отримати 400, 800 чи 1200 грн (якщо в сім’ї, наприклад, проживають троє з правом виборчого голосу)? І якщо раніше я казав виборцям, що “беріть усе, що вам дають, бо то вкрадене у вас, але голосуйте по совісті”, то відтепер це – не діє.

Влада, як бачимо, модернізувала підкуп. Тим часом вона тримає українського виборця на малій пенсії, зарплаті, нищить дрібний і малий бізнес, бо бідного легше, дешевше підкупити. На Полтавщині, наприклад, місцева влада ліквідувала державний регіональний Фонд підтримки підприємництва, через який в останні роки малому бізнесу держава надавала кредити під мінімальні відсотки на загальну суму півтора-два мільйони в рік. Натомість Полтавська облдержадміністрація (а це Партія регіонів) створила свій подібний фонд, аби через нього проводити кошти угодним їй підприємцям. Про це з власного досвіду знає Ніна Кузьменко, заступник голови Полтавського обласного осередку Спілки захисту прав суб’єктів підприємництва.

Свою ж людину Полтавська облдержадміністрація через суди намагається посадити і в крісло державного регіонального Фонду підтримки індивідуального будівництва на селі, через який також проходять мільйони гривень державних інвестицій. Обласна прокуратура просила в суді 7 років тюрми Віктору Токарю, директору Фонду, чесній і порядній людині, яка не виконувала телефонних вказівок окремих чиновників про надання пільгових кредитів “своїм людям”. Завдяки розголосу в пресі, присутності журналістів на судових засіданнях Віктора Ілліча врятовано від розправи, він повернувся на посаду директора. А коли пішов у відпустку, влада таки захопила Фонд, призначивши свого директора. Що ж, можна бути певним, що й механізм надання кредитів відтепер запрацює у передвиборчих інтересах влади, за рахунок коштів платників податків.

Але погрішу, якщо не скажу, що ця ж влада уже ближче до президентських виборів проведе потужну фінансову піар-компанію, тобто профінансує з Держбюджету соціальні програми, прокладе нові дороги до сіл, відкриє спортивні майданчики в райцентрах і т.д. Тобто, смачно і, головне, помітно для мас підмастить виборцям і громадам.

Відтак, поки українські патріоти кричать на майданах “геть”, “ганьба” і “слава”, влада спокійно робить свою передвиборчу справу, в т.ч. і чорну: розширює списки продажних виборців і збирає “під них” відповідну суму. Можете, браття-опозиціонери, не сумніватися, що це робиться дуже надійно, конкретно, за точними розрахунками по кожному округу, кожній виборчій дільниці. Прорахунку, як показали повторні вибори на чотирьох округах 15 грудня 2013-го, не буде, і Янукович пробереться на другий термін свого президентства.

До кожного села, до кожної хати

Що робити? Де шукати відповідь на актуальне “КОЛИ і ЯК? Як підсилити нинішні настрої виборців про те, що вже ніщо не допоможе В.Януковичу, на руках і совісті якого, по суті, кров сотень побитих міліцією і тітушками українців, політичні переслідування, безпідставно засуджені, а також не покарані за організацію явних провокацій підлеглі, той же секретар РНБО і керівник виборчого штабу Партії регіонів А.Клюєв?

Відповідь є: пора, давно пора опозиційним партіям, громадським організаціям переформатувати Євромайдан – він повинен прийти на кожну виборчу дільницю! Не у формі стояння чи пікетування, а у формі живого спілкування з виборцями. Втім, це не так і складно, якщо скласти план дій з калькулятором у руках.

225 виборчих округів (зразка парламентських виборів 2012 року), і кількість виборчих дільниць на кожному з них також відома партійним штабам (достатньо відкрити сайт ЦВК). Всього дільниць – 33646, в середньому на округ – 149.

За кожним округом закріпити одного депутата з тих 186, які голосували за відставку уряду Азарова. Знайти ще 39 колишніх бойових нардепів (я можу бути одним із них). І ось так маємо 225.

У кожного народного депутата – 31 помічник-консультант. Плюс – опозиційні депутати місцевих рад (правда, на Полтавщині щось їх сьогодні не дуже чути), штабні працівники, рядові активісти, які пройшли через київський Євромайдан і загартувалися! Сила!

Похід євромайданців “у народ”, до кожного села, до кожної хати дасть колосальний результат!

Два “секрети” з мого власного досвіду

Маю власний досвід. У 1998 році я, єдиний на той час на політичних теренах Сходу і Центру України кандидат у депутати не від влади, з відривом у 5 тисяч голосів переміг у 145 виборчому окрузі (Полтава і три сільські райони), поклавши “на лопатки” 23 опонентів.

Мене, журналіста, влада навіть не вважала суперником таких важковаговиків як двічі депутат-аграрій Василь Степенко, ректор медакадемії Микола Скрипников. Влада проморгала. Вона спохопилася вже після підрахунку голосів, коли моя перемога одразу в ніч після голосування не викликала ні в кого сумніву. Але влада одразу нахабно почала по обласному і навіть Українському дротовому радіо оголошувати, що “перемагає Степенко”, а в ОВК тим часом зібралися таємно переписувати протоколи на його користь. Хотіли, було, вкрасти у мене аж 5 тисяч голосів, про які у першу ж ніч голосування (в ніч на понеділок) знали усі члени дільничних комісій. Та що там було говорити, якщо я переміг на всіх (!) 98 виборчих дільницях у Полтаві!

Спасибі добрим людям, які вчасно повідомили мені, що голова окружної виборчої комісії В.Орлов та голова Октябрського райвиконкому м. Полтави (у цьому приміщенні знаходилася ОВК) В.Червяченко, відклавши раптом понеділкове засідання ОВК, на ранок вівторка підбирають групу працівників райфінуправління для переписування протоколів.

За цим злочином я і моя команда (з фотоапаратами, відеокамерою) і застукали цих “добродіїв”. У секретарки затрусилися руки… Орлов і Червяченко намагалися “втихомирити” мене. І, знаєте, вони здалися лише тоді, коли я сказав, що повторні вибори, якщо ці сфальшують, відбудуться за їхній рахунок. А мої можливості як журналіста-розслідувача вони знали.

Потім, коли я вже був нардепом і через депутатські запити (в той час на них таки ж реагували) допомагав людям, одна працівниця того райфінуправління на ім’я Людмила (тепер можу назвати її, бо вона вже років 5 як на пенсії) сказала, що у протоколах їм треба було перед цифрами – набраними голосами “за Степенка” – поставити спереду одиничку, і таких одиничок – шість, тобто у шести протоколах з найбільших за кількістю дільниць. Таким чином Степенка виводили у переможці з тисячею голосів різниці поверх моїх 18 тисяч. І ці протоколи, разом із запакованими під сургучеві печатки бюлетенями, й мали поїхати у ЦВК.

Коли я прибув у Київ на першу організаційну зустріч з обраними депутатами від Народного Руху України, вони не могли повірити, що кандидат-рухівець переміг не тільки у Полтаві, а й у трьох сільських районах виборчого округу, де Рух мав мінімальну підтримку.

Секрет моєї перемоги був напрочуд простим. Точніше – два секрети. У селах, куди я приїхав і зустрівся з виборцями (виступив перед ними, вислухав їх, підготував статті для газети з місцевих проблем) – я переміг. І партійний список Руху, за який я також агітував, набрав достойну кількість голосів. У селах, до яких я не встиг доїхати – велике зеро у протоколі голосування навпроти мого прізвища.

Другий секрет – у Полтаві я особисто обійшов 5 тисяч квартир у багатоповерхових будинках! На той час я ще не мав досвіду передвиборчої боротьби, але був дуже уважним і допитливим учасником семінарів і тренінгів, які тоді в Києві проводили представники європейських країн. Похід “від дверей до дверей” – це агітація по-європейськи, це живе спілкування кандидата з виборцями.

8 програм великого плану

Отже, дорогий мій Євромайдане, я не відкрив тоді, у переможному для мене 1998 році, секретів для європейців, на яких ми, українці, нині хочемо бути дуже схожими, хочемо жити за їхніми якісними стандартами. Європейська демократія, вибори по-європейськи – це завжди шлях кожного кандидата, кожної партії до людей, це робота в глибинці. І я пройшов цей шлях і переміг!

А що сьогодні нам заважає це робити? Скажете, нові часи, інші інформаційні технології. Використовуйте їх, але знайте: ніщо не замінить живого спілкування. Знайте, що в Європі кандидати одразу після дня голосування починають свої наступні вибори, плідно працюючи з виборцями, громадами. Це – аксіома.

Євромайдан, депутати, партійні і громадські активісти повинні почати цей шлях уже сьогодні, хоча б за рік до президентських виборів. Завдання – на кожній виборчій дільниці мати мінімум “50 відсотків плюс один виборець” з квитками Всеукраїнського об’єднання “Майдан”! Знаю, люди готові масово приєднуватися до цієї громадської організації, але ж… Але ж у Полтаві станом на 12 січня 2014 року, коли я пишу цю статтю, ще не розпочали прийом у “Майдан”, за створення якого всі ми, в тім числі і я, голосували в Києві, на Євромайдані ще 22 грудня 2013-го. Чому так довго бланки заяв і квитків їдуть з Києва до Полтави?..

Друге завдання: мати мінімум 100 надійних штиків – охоронців меж виборчої дільниці від перекупників під час підготовки до виборів і в день виборів – для захисту результатів голосування. Назвемо цю програму “Козацька сотня”. Знаємо ж з історії, що саме козаки в українських селах, хуторах були звільнені від податків, бо вважалися охоронцями громад від набігів ворогів.

До цих двох програм великого плану-походу Євромайдану “в народ” додамо ще шість: “Зустріч з виборцями”, “Депутатський запит”, “Жити по-європейськи”, “Столичні семінари”, “Інформація – в кожну сім’ю”, “Народна каса”.

Якщо когось зі штабістів Євромайдану чи ВО “Майдан” зацікавить мій конкретний план, план тактичної роботи – відгукніться через мою адресу у facebook.

Майдан – як просвітницький і тренінговий центр

Щодо Євромайдану в Києві, то його слід залишити, але як цивілізований штаб для координації дій, як пізнавальний, духовний і тренінговий центр. Як такий, куди у період до президентських виборів з кожного виборчого округу приїдуть мінімум 20 тисяч виборців – для наснаги, тренінгів і семінарів. Щодня групами по 5-10 чоловік з виборчих дільниць однієї області (за графіком) – і так протягом, наприклад, лютого пройдуть усі 25 областей. За 12 місяців до виборів кожна область 13 разів побуває на Євромайдані – щоразу три тисячі її посланців почують у столиці, в залі Міжнародного центру культури і мистецтв на 3714 місць, розумних провідників, візьмуть участь у тренінгах, семінарах, оглянуть виставку революційного Майдану під відкритим небом і таким чином для розуму і серця отримають те, що нині отримує кожен українець, який приїжджає на Майдан. МЦКМ (Жовтневий палац), в якому нині отаборилися євромайданівці, слід орендувати на цілий рік – з лютого 2014-го по лютий 2015-го. А “Народна каса”, будьте певні, збере достатньо коштів для такої роботи. Перераховують же люди “Громадському телебаченню”, а Майдану тим паче не пошкодують. Онде подружжя пенсіонерів з Івано-Франківщини 10 тисяч гривень своїх заощаджень передало у Київ на Майдан. А тут ще й тисячі підприємців, фермерів скинуться, бо ця влада їх дістала…

З Києва додому виборці повертатимуться іншими людьми, яких за гроші уже не підкупити. Везтимуть свіжу газету “Майдан”, яку гарантовано роздадуть за місцем проживання.

Ціна за голос зростає

До речі, підкуп на виборах – це і є політична корупція. Це дія, на яку йдуть ініціатори – нечесні кандидати в депутати і виконавці – такі ж нечесні громадяни-виборці. І якщо кандидати-виродки були завжди, але не завжди перемагали, бо нечесних виборців була меншість, то нині останніх, тобто, підкупних виборців – критична маса. І саме їхня змичка з владою є нині найбільшою загрозою для України, її майбутнього, для наших дітей і внуків, для кожного чесного громадянина. Саме вони, продажні виборці, обравши до влади кандидатів-злочинців (бо підкуп – це злочин), довірили їм: а) розподіляти кошти державного і місцевих бюджетів; б) формувати уряд; в) контролювати прокуратуру, міліцію, суди; г) підгодовувати місцеву пресу, яка тільки хвалить владу і т.д. І ці ж продажні виборці, отримавши під час виборів певну суму за проданий свій голос злочинцю, уже після виборів ідуть на поклон до обраних тим депутатом-злочинцем виконавчих органів влади, суддів, прокурорів. І що цього разу отримує продажній виборець? Обікрадену пенсію, занижену зарплату, підвищені тарифи на комунпослуги, тюрму своїй невинній дитині…

Подумай про це, друже-виборцю, згадай цю мою засторогу, коли під час наступних виборів до тебе в хату зайдуть “благодійники” зі списками продажніх виборців і запропонують також певну суму за твій голос. Тарас Чорновіл, колишній депутат-регіонал, нещодавно в одному інтерв’ю сказав, що ставки зросли – регіонали на президентські вибори готують не по 400, а по 1000 грн за один продажній голос – 500 до виборів і 500 після перемоги їхнього кандидата. Знає про це, бо, каже, ще має інформацію від джерел у партії влади.

А тим часом ні домовленості Януковича і Путіна про нижчу ціну на російський газ для України, ні отримані від Росії 15 мільярдів доларів ні на копійку не здешевили газ для нас, українських споживачів. Як ви думаєте, куди будуть найперше спрямовані ці кошти?

Вибити з рук злочинців цю таємну зброю покликаний переформатований на роботу у громадах Євромайдан. І він це зробить, якщо вже завтра прийде у кожен з 225 виборчих округів, на кожну з 33646 виборчих дільниць. Отож, у рік Коня – по конях!

Олександр КУЛИК, журналіст, народний депутат України у Верховній Раді 3-го скликання, член парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації (1998-2012 рр.).