“Нудно не буде”, – заявляє Олексій Коломійцев Режисер привіз у Полтаву дві нові вистави

Олексій Коломійцев

Олексій Коломійцев

Його чимало полтавців пам’ятають як художнього керівника Полтавського обласного музично-драматичного театру ім.Гоголя і режисера вистав “Легенда про Тараса” та “Пригоди пана Мюнхаузена”. Але у 2013 році адміністрація театру заборонила дві наступні прем’єри Олексія Коломіцева. Зокрема, й “Антиформалістичний райок” за Дм.Шостаковичем. Режисер усе ж показав виставу глядачам, тільки в іншому приміщенні. Був скандал, що дійшов до столиці, на Олексія вилили чимало бруду… Зрештою, він залишив Полтаву, куди його свого часу запросило керівництво обласного управління культури. Та незабаром, 5 квітня, у міському Будинку культури відбуться дві його вистави – “Дівка” та “Вівісекція”. Про це – у розмові з відомим епатажним українським режисером.

– Олексію, як скалалася Ваша подальша доля?

– Я працював у Львові, де виграв конкурс на заміщення вакантної посади директора Львівського драматичного театру ім.Лесі Українки. Там я поновив “Антиформалістичний райок”, який за версією потужного порталу “Культпростір” увійшов у п’ятірку найкращих вистав України 2014 року. Окрім того, я як режисер зробив у театрі ще три нові вистави. Як казали представники львівського мистецького бомонду, театр Лесі став законодавцем театральної моди. До кас театру, в який багато років львів’яни не знали дороги, вишикувалися черги. За рік роботи театр представив свої роботи на чотирьох (!) престижних театральних фестивалях: “Золотий лев” (Львів), “Сцена людства” (Черкаси), “Час театру” (Івано-Франківськ) та “Молоко” (Одеса). Це окрім гастролей у Києві, Харкові та інших містах.

– А чому “працював”?

– Через деякий час я зрозумів, що виріс зі штанців комунального театру. І коли закінчився контракт, вирішив створити свій власний театр, про який давно мріяв. Театр, у якому не стоятимуть за плечима державні “культурні” цензори, і не вказуватимуть тобі, що можна робити, а що не можна. Пам’ятаєте, як там у Шостаковича в його “Райку”: “якою має бути справжня кавказька лезгинка”…

– Тобто, в Україні з’явився “Театр Олексія Коломійцева”, де Ви можете себе безперешкодно самореалізовувати.

– Ну що до перешкод, то їх вистачає. Якщо ти самобутній режисер, то постійно змушений заявляти своє “я” і бути готовим до того, що не всім це подобатиметься.

– Розкажіть, будь ласка, про історію створення вашого театру.

– Я і мої однодумці з числа акторів Львівського театру ім.Лесі Українки ризикнули і поїхали до Одеси. Там я познайомився з Дашею Мелькіною, яка має бездоганний театральний смак і водночас є високофаховим менеджером. Саме Даша знайшла можливості для базування нового театру. За півроку нашого існування ми вже “наробили галасу” в південній Пальмірі. Якщо конкретніше, то у нашому репертуарі вже є дві вистави – мюзикл “Дівка” та живе кіно для дорослих “Вівісекція”, з якими ми в гастрольному режимі знайомимо глядачачів міст України.

– Наскільки я знаю, ці спектаклі відбудуться у Полтавському міському Будинку культури 5 квітня о 19-й та 22-й годині відповідно. Якщо з “Дівкою” все зрозуміло, то чому такий пізній час для показу “Вівісекції”?

– Тому, що це “живе кіно” для дорослих, тобто, для тих, кому більше 18-ти років. І, по-друге, атмофера ночі ще більше підкреслить вишукану еротичну спрямованість вистави (сміється). Ну а якщо серйозно, то у виставі дуже багато питань, які я хочу задати сучасному полтавському глядачеві і, можливо, отримаю, на них відповідь.

Сцена з мюзіклу “Дівка”.

Сцена з мюзіклу “Дівка”.

– Яким чином?

– Реакцією залу, звісно.

– А що це за жанр “живе кіно”? Це ваше ноу-хау?

– Виходить, що так. Принаймні, я про таке ніде не чув. Уявіть собі “кіношний” блок-бастер, у якому раптом стирається межа між екраном і глядачем. Мені навіть самому важко це пояснити, я не чекав такого візуально та емоційно-психологічного ефекту, хоча при цьому немає ніякого інтерактиву. Це треба бачити.

– А завісу над сюжетом привідкриєте?

– На сцені будемо препарувати… людські вади, фобії та почуття, доводячи водночас, що головне в людині – її людська сутність.

– Кому ви адресуєте “Дівку”, а кому – “Вівісекцію”?

– Якщо ви любитель позитивного драйву, то це, безперечно, мюзикл “Дівка”. А якщо поціновувач “гостренького”, то тоді це однозначно “Вівісекція”. Втім, раджу подивитися обидві наші роботи. Нудно не буде в жодному разі, гарантую.

– Пане Олексію, а чи не пізно це – 22-га година? В такий час відчиняються нічні клуби, а на околиці Полтаві важкувато дістатися громадським транспортом…

– Спектакль триває одну годину 20 хвилин. Тож сподіваюся, що всі глядачі без пригод доберуться додому.

– Де можна придбати квитки на вистави?

– Квитки можна придбати у касі міського Будинку культури, в ТРЦ “Київ” та в універсамі “Полтава” на Алмазному. А також через Інтернет.

– Дякую за розмову.

Розмовляла Людмила Стельмах (Кучеренко).