“Понять” Донбас, або Де мусить бути колючий дріт з підведеним струмом

Зрадники України, представники так званого Опозиційного блоку на різних телевізійних ток-шоу, як мантру, повторюють фрази про Донбас, який треба зрозуміти, про людей на Сході, яких переламали через коліно, про примусову українізацію тощо. Говорять, що Росія – не агресор, що війни немає, Луганська область не окупована, а на Донбас треба ввести миротворців, бажано з Путінленду.

У морі крові, яку вже пролито і ще, на жаль, буде пролито, ця ахінея – знущання над нами, всіма українцями, кому дорога Україна, як мати. Додає цинізму й те, що 99% цих “дбайливців” за “бєдних жітєлєй Донбасу” свої мільйони заробили на узаконеному обдиранні цих самих жителів і нас з вами. Так було, є і, судячи з усього, що відбувається, буде. 

Але ситуація в країні така, що логічно було б для цих “миротворців” – мовчати в тряпочку, а ще краще – “сваліть” на свої вілли на островах і не рипатися. Але ж ні, лізуть на телеекрани, на трибуну Верховної Ради і підливають масла у вогонь, розхитують човен далі, користуючись слабкістю нової української влади, наших Збройних Сил, пограбованих ними ж, прихвоснями Януковича, коли були при владі, більшістю засідали в парламенті, коли потопили в крові київський Євромайдан. І поки що не видно того, хто зможе забити їхні криваві долари глибоко їм в горлянку. Але ще трохи часу – і такі серед нас з’являться.

Щодо “бєдних жітєлєй”, то тут все просто. Окупована територія – це ракова пухлина, яку слід негайно видалити разом з метастазами, які вона пустила. Видаляти жорстко, безжально і без компромісів. Інакше отрута піде далі, і тоді – смерть усій Україні. 

Нині вже очевидно, що більшість населення на Донбасі готові і далі стріляти в наших хлопців. Хто пішов в “ополченіє” з безвиході, хто з ідейних міркувань (як їм здається) – це вже не має значення. Вони мовчали, коли їх протягом усіх минулих десятиліть раком ставили бандити Януковича. Вони мовчали, коли їх грабувала регіональна “еліта” (мільйони гривень, що їх Верховна Рада своїми постановами щороку по кілька разів виділяла з Держбюджету на дотації шахтам, на погашення зарплат шахтарям, осідали в кишенях директорів тих шахт). Вони мовчали, коли криваві геерушники проводили псевдореферендуми. Вони ж радо (!!!) нині зустрічають окупантів, носять їм супи і бутерброди в надії на манну небесну з Расєї-матушкі. 

Тепер що, ми маємо прийняти їхній спосіб життя та всі їх марення про “руський мір”, нав’язані путінською пропагандою та ефесбешними попами? А ще повинні їх годувати і відбудовувати все, що вони зрівняли з землею? А як же велика їхня теорія про Донбас, який годує всю країну?.. Якщо ж ми з ними не згодні, то вони готові нас і далі вбивати. 

Так кого тут треба “понімать”? Вони заслужили на те, що мають нині, і те, що ще матимуть.

Йдуть дискусії на тему, хто відбудовуватиме Донбас після війни. Росія та посередники-миротворці в тон Путіну талдичать всюди, з усіх мікрофонів, щоб цим “чемоданом без ручки” займалась Україна. Ще й умови ставлять: або ви вішаєте собі цю гирю на шию, або ми далі будемо вас вбивати. Тобто, на утримання цієї Богом забутої території мають піти кошти з наших, дорогі мої українці, податків, зарплат та пенсій. 

Важко вже чимось здивувати, але я не можу уявити ситуацію, коли з зарплати матері, яка втратила свого сина на Сході, будуть відраховувати кошти на утримання вбивць її дитини. Це дика і абсурдна перспектива. Сподіваюсь, що керівники держави Україна це розуміють. 

А тим часом Росія щодня бомбить донецькі міста і села, щоб нам там після війни (вона ж колись закінчиться) було більше роботи, щоб Україна й думати забула про економічне зростання та похід у розвинену Європу. Бо якщо добробут українських родин зросте, якщо Україна поборе в собі корупцію, обере достойну владу і стане в рівень з європейськими демократіями – тоді хана Росії і перш за все диктатору Путіну. Він це добре усвідомлює, тому й затіяв і анекісю Криму, і цю війну. Тому й готував підгрунтя через своїх ставлеників в Україні – Януковича, Азарова, рішеннями яких навіть українською армією і Службою безпеки поставив керувати… громадян Росії. А в себе через телевізійний ящик зомбував населення, малюючи українців кровожерливими бандерівцями.

Залишити Україну наодинці з розгромленим Донбасом, убити якомога більше наших людей (в тім числі і мирних жителів Донбасу) – ось план Путіна по знекровленню України, якщо більшого (федералізації чи відокремлення Донбасу) йому не вдасться. Російська ракета, запущена 10 лютого 2015 року на голови жителів міста Краматорськ, вбила молоду маму, яка своїм тілом прикрила трирічну дитинку. Лікарі в реанімації рятують поранену ручку дитини, а воно, бідолашне, ще й не знає, що мами в нього вже немає. 

Або інший подібний приклад. 25 січня 2015 року російські війська обстріляли житлові квартали на східній околиці Маріуполя, позбавили життя 31 мирного жителя, 108 людей, в т.ч. й діти, отримали поранення різної тяжкості. Серед загиблих – і 27-річна Ольга Абдурашитова, скандально відома сепаратистка, яка писала істеричні листи Путіну й просила його “врятувати Донбас”. На своїй сторінці в соцмережі жінка з лютою ненавистю критикувала все українське і заявляла, що для життя їй підходить саме Росія. Правда, переїжджати туди не поспішала. На інтернетфорумах донині не вщухають суперечки: чи була смерть Ольги випадковістю чи, як вважає дехто, знаком долі? Проте найбільш прикро, що в момент загибелі поряд з жінкою була її 3-річна донечка. Дівчинка залишилася не лише сиротою, а й інвалідом – осколком їй відтяло ніжку. Тепер милосердні українці збирають кошти на протез для малятка.

Невже й після всього цього луганчани й дончани не зрозуміють, хто їх розстрілює, хто їхнім чоловікам, синам, братам дав зброю і штовхає проти українських вояків, які приїхали сюди захищати територію України? Територію, що позначена на географічних картах у шкільних підручниках всіх країн, в т.ч. і Росії. 

Якщо більшість донбасівців цього не зрозуміє (а поки що прогресу в цьому не відчувається), то немає сенсу розмовляти з цими людьми, піклуватися про них. Не на часі розбиратися чому вони такі. Треба відкласти діалог з цими нещасними, яких російські загарбники відверто використовують як гарматне м’ясо. Прийде час, і вони самі повернуть свої сумні очі на Україну. 

Сьогодні треба зупинити війну, намалювати червону лінію та максимально відгородитися. Це має бути стіна, рів, а краще – колючий дріт з підведеним струмом. Поставити кулемети та відстрілювати всіх, хто лізтиме через дріт. 

А ще відправити в резервацію ахметових, шуфричів, єфремових, королевських, бойків та все регіональне кодло. Ближче до свого електорату. Всі вилучені у них активи відправити на забезпечення сімей загиблих героїв. Бо ці депутати і бізнесмени зневажають і плюндрують землю і народ, які їх годують. Там їм буде краще. І нам без них теж.

Степан КУРІННИЙ. м. Полтава.