Старі люди не повинні жити за “парканом”, як це відбувається в “європейській” Україні

Наш земляк педагог і мандрівник, художник і фотохудожник Леонід Колесніков півроку жив у штаті Каліфорнія у своєї сестри Олени, а, повернувшись22 із Америки, минулої неділі влаштував зустріч із читачами в Полтавській обласній бібліотеці ім. І. П. Котляревського. Вечір “Каліфорнія. Силіконова долина” пройшов у формі відеолекції у відділі мистецтв цього закладу культури. Читачі бібліотеки очікували на подорожі по пам’ятним місцям, як це було в минулі 3 роки, адже це четверта подорож земляка до Америки. Однак їх чекала віртуальна подорож до одного з будинків для престарілих людей. Але яка!

– Про моральний рівень суспільства говорить те, як країна ставиться до старих людей та дітей, – розпочав свій виступ Леонід Олегович. – Коли із-за кордону приїжджають гості до нас, то в них виникає культурний шок від України. Отакий шок був у мене після відвідин геріатричного будинку в Каліфорнії. Там було настільки затишно, що я відчув себе, мовби, у раю. У ньому більшість складають люди віком від 80 до 100 років. Екскурсію по цьому будинку, що складається з комплексу будівель, нам провела його мешканка на ім’я Олена. Вона родом із Бразилії. Після смерті чоловіка, який був професором Стендфордського університету, вона продала свій будинок за 2 млн дол. Цей внз знаходиться поряд з будинком для старих людей, де я був. У ньому жінка купила собі квартиру за 1 млн дол., бо послуги тут платні. А ще тут поряд розташовані лікарня для дітей із синдромом Дауна і дитячий садочок.

У Каліфорнії вважають, що старі люди не повинні жити за парканом, як це відбувається в Україні, а все має бути відкритим. Тут за 10 м знаходиться центр, де працюють фахівці університету з працевлаштування випускників. Так в одному соціумі знаходяться старі, діти і студенти. Над університетом підіймається башта Гувера, коли випуск, то площа перед нею нагадує циганський табір, адже звідусіль сюди прибувають представники фірм, що “полюють” за випускниками.

У цьому будинку живе матір хазяїна, у неї, як і в багатьох мешканок є свій бой-френд, і це не важливо, що вони пересуваються на милицях. В екскурсовода теж є друг – французький письменник, йому за 90 років. Вони щодня роблять велопрогулянки територією будинку і дуже відповідально до цього ставляться. У будинку є тренажерний зал, бібліотека з камином та комп’ютерами, де окремо представлені книги, авторами яких є мешканці цього закладу, а ще тут є манікюрний салон, актовий зал зі сценою і творчі майстерні. Один місяць на рік учасники творчих майстерень представляють свої вироби з кераміки, картини, тощо на персональних виставках.

Окремо Л. Колесніков розповів про басейн, в якому є спеціальний прилад, що опускає та піднімає стариків, які не можуть самостійно спуститися сходами у воду. За бажанням можна тут тримати улюблених песиків.

Ресторанів там так багато, що меню обирають на свій смак. Є такі, де вхід лише у фраках, а є – де в шортах… Створено спеціальний комітет з харчування, що вносить зміни в меню. У будинку для американських стариків дуже розвинена самоорганізація. Леонід Олегович став свідком засідання комітету, який займається дозвіллям старих. На ньому відбувалося обговорення планових екскурсій на острови Грецького архіпелагу і переліт літаком до Греції і назад. Мешканці вирощують рослини і квіти, грядки трохи підняті, щоб старі не нахилялися. У цьому будинку проживає онука композитора С. Рахманінова і зберігається його рояль. До речі, Сергій Рахманінов у виборі роялів надавав перевагу фірмі Steinway&Sons, який і зберігається тут.

А ще в будинку для старих людей дуже популярним стало відвідування кінотеатрів, де показують якісно зняті у Нью-Йорку опери з ефектом присутності. Глядачі приїжджають на колясках, бо проходи великі. Можна дивитися напівлежачи в шкіряних кріслах. Ціна квитка дорівнює 30 доларів. Кожен мешканець будинку за бажанням може скористатися послугами автобусу, щоб поїхати на шопінг, відвідати лікаря, купити потрібні ліки. А може зробити пішохідну прогулянку не лише територією цього закладу, а й за її межами, те саме стосується велопоїздки.

Порівняно з іншими витратами, мешканці штату споживають недорогу їжу. Тому навіть мексиканці, які працюють на дешевих чорних роботах (двірники, прибиральниці, садівники та ін.) можуть собі дозволити будь-яку забаганку в столуванні. А ще пан Леонід зупинився на страховій медицині Каліфорнії. У кожного має бути страховка, бо, наприклад, виклик “швидкої” коштує 1200 доларів. Але якщо в людини немає ніяких доходів, то держава сама оформлює їй соціальну страховку, яка дає можливість безкоштовно мати необхідні ліки, зробити потрібну операцію.

…Так полтавці в бібліотеці дізналися, яка достойна старість пенсіонерів у Каліфорнії, не з Інтернету, а з перших вуст свого земляка-сучасника.

Оксана КРАВЧЕНКО.