Творці проекту «НаСвято»: «У Полтаві дуже багато будівель, які варті того, щоб їх намалювали і показали»

Художники Нато Мікеладзе та Святослав Келим-Золотайко розпочали оригінальний мистецький проект «НаСвято», через який про Полтаву знають далеко за її межами. Саме про нього і говорили автори у програмі «Місто. Ранок».

Є багато маленьких будівель, про які більшість полтавців не знають

А.В.: Розкажіть, що це таке «НаСвято» і як виникла ідея створення цього проекту?

С.К.-З.: Ми думали почати якусь свою творчу штуку і думали над назвою. Вона випливла у мене автоматично.

А.В.: А сам проект? Яка основна мета, задачі?

Н.М.: Ми були тоді (це десь півтора роки тому) у Львові. І побачили, що там дуже багатий і широкий вибір туристичної продукції. При чому вона доступна там у формі листівок, блокнотиків, торб, світшотів. І ми дуже пошкодували, що в Полтаві немає такого. Ми знаємо, що продавалося тоді в «Художньому салоні».

І тому ми подумали: «Чому б і ні? Ми художники». І якось так ми пішли малювати Краєзнавчий музей, потім відсканували, перший друк. Ми довго обирали поліграфію, папір. Це все з досвідом…

С.К.-З.: Ми робимо листівки. Нато говорить і не згадала, що ж ми робимо.

Н.М.: Так, почали ми з листівок.

Листівка з Краєзнавчим музеєм

А.В.: Тобто Ви вважаєте, що все таки недостатньо було у Полтаві ось такої туристичної продукції і вирішили її покращити, примножити?

Н.М.: Нам просто захотілося самим показати, що Полтава — красива і в неї досить багато є гарної архітектури, є багато різних штук, які треба втілювати в життя і робити з цього фішки міста.

С.К.-З.: І ми намагаємося різну архітектуру малювати, показувати. Не традиційну — у нас всюди є пам’ятник Слави, як багато хто каже «пам’ятник орлу», не знаючи, чому він поставлений, Краєзнавчий музей, кругла площа і Біла альтанка. І все. А в нас є багато таких маленьких будівель, про які навіть більшість полтавців, напевне, не знають.

А.В.: От розкажіть нам про якісь з них.

С.К.-З.: Нато, наприклад, намалювала будиночок в псевдомавританському стилі по вулиці Паризької Комуни. Невеличка будівля, вона зараз у приватній власності, дуже красива. Вона нагадує архітектуру Городецького, який збудував багато класних будівель в Києві. Одна з них — Будинок з химерами. Вона такому ж стилі.

Псевдомавританський стиль подібний до архітектури Близького Сходу. Ще красива будівля, ми її не малювали, але думаю, що будемо, — по Жовтневій, коли доходити до Успенського собору, там така червона будівля стара.

А.В.: Там, здається, раніше було управління освіти.

С.К.-З.: Так. Але не кожен на неї звертає увагу. І якщо так походити по вуличках в центрі міста, то дуже багато цікавих будівель, які варті, щоб їх намалювали і показали, що Полтава — не просто одна Жовтнева вулиця, але й маленькі куточки міста.

А.В.: Тобто Ви хочете, крім того, що зробити на листівках, ще й трішечки розкрити такі таємничі місця Полтави?

Н.М.: Так, і деякі з будівель, які ми малювали, зараз в напівзруйнованому або покинутому стані. У нас є Кадетський корпус. Він у нас намальований у відновленому стані.

А.В.: Таким, як Ви його бачите.

Н.М.: Так. На майбутнє. Наші мрії. І цим ми хочемо показати, що треба берегти нашу спадщину, звертати увагу на те, що ми маємо.

За рахунок самоокупності ми робимо нові малюнки і листівки

А.В.: Ці листівки — для кого вони призначені, на кого розраховуєте, коли робите їх?

Н.М.: В основному це молодь. У нас є сторінки в соцмережах, і ми здебільшого працюємо в них. Тому основна частина людей — це десь від 17 до 30 років. Але купують і люди старшого віку.

С.К.-З.: І вони не тільки для туристів. Багато у нас знайомі, і знайомі через знайомих купують, щоб надіслати в інші міста, в інші країни, показати, що Полтава така непогана, приїздіть, подивіться самі на це все.

А.В.: Тобто можна казати, що це частково і комерційний проект? Чи більше робите акцент не на це?

Н.М.: Він просто самоокупний і за рахунок цього ми робимо нові малюнки і листівки.

С.К.-З.: Був би в нас туристичний потік, як у Львові, то можна було б замовляти в типографії великі тиражі — кожного виду цих листівок по тисячу штук — і спокійно розуміти, що вони розійдуться.

А.В.: Тобто зараз, наскільки я розумію, друкуєте набагато менше, вони є ексклюзивними. Десь по скільки кожної роботи Вашої розійшлося по Полтаві, по світу?

С.К.-З.: Кожної десь штук по 400.

Н.М.: Дивлячись, який це малюнок — чи старіший, чи новіший.

А.В.: Зрозуміло: той, що раніше, більше продався.

С.К.-З.: Є просто ще бестселери.

А.В.: До речі, хотіла запитати: що найбільше подобається полтавцям та гостям міста?

Н.М.: Раніше у нас був фішкою Краєзнавчий музей. Він був у двох видах: просто частина фасаду і повністю передній фасад. То вони розліталися дуже швидко. Потім ми зробили колажовані листівки — компоновка з декількох листівок на одній, таких у нас три види. То ці листівки є бестселери.

С.К.-З.: І театр Гоголя.

А.В.: Скажіть, будь ласка, Ваш проект зараз на папері — це листівки. Чи вбачаєте далі якийсь розвиток? Ви самі згадали, що у Львові і футболки, і магніти, і значки, і що завгодно. Будете себе якось далі реалізовувати?

Н.М.: Ми трошки робимо блокноти кустарним способом — самі їх збираємо. І в нас є великі постери — це під замовлення, бо їх через розмір незручно розміщувати в магазинах і нам не завжди вистачає місця.

А.В.: Вже зараз молодь не клеїть постери, як раніше було…

Н.М.: У нас такі невеличкі були…

С.К.-З.: Постер-календар…

Н.М.: Це під Новий рік. А щодо магнітів, то їх треба замовляти великим тиражем, щоб воно було хоч трошки вигідно. А на великий тираж ми поки що не наважилися.

С.К.-З.: Коли робимо листівки і приносимо в якісь магазини (не «Художній салон»), наприклад, газетні ряди, вони не хочуть брати листівки, бо їм треба собівартість копійок 40. Але щоб була така собівартість, потрібно друкувати великі тиражі і вкласти велику суму.

Н.М.: У нас 10 видів Полтави і щоб кожного надрукувати — треба вкластися.

А.В.: Але хочеться вірити, що проект все одно буде розвиватися, можливо, буде знаходити меценатів, спонсорів, тих, хто зацікавився. От, можливо, зараз нас почують і захочуть допомогти, бо справа дійсно чудова.

Святослав і Нато

Мистецькі проекти від організаторів «Кадетаріуму» обов’язково будуть

А.В.: Я знаю, що на Новий Рік будуть якісь особливі роботи. Чи буде якась така спеціальна серія новорічна, казкова?

Н.М.: Ми ще в минулому році зробили таку зимову серію, просто в цьому році її доповнили, оскільки з’явилися нові види листівок. Є у нас зимова Полтава, є спеціальні листівки на Різдво — там намальовані віночки…

С.К.-З.: Календарі з Полтавою…

Н.М.: Залежно від сезону, ми трошки змінюємо ілюстрацію.

А.В.: Зараз взагалі стає все більше популярним українське. Тобто зараз в моді українські дизайнери, український одяг. Усі підтримують вітчизняного виробника. Ви як талановита молодь, люди, які займаються мистецтвом, відчуваєте цю підтримку? Чи все ж таки це швидше на словах і більше данина моді?

Н.М.: Ми і самі намагаємося підтримувати вітчизняного виробника.

С.К.-З.: Багато брендів з’явилося, вартих уваги.

А.В.: Я Вам ще одну ідею хочу підкинути: може малювати на одязі? Ті самі листівки, щось таке круте, полтавське.

Н.М.: Це буде та сама відповідь, що і з магнітами — треба нормально вкластися.

С.К.-З.: Вручну не та якість, як друкувати.

Н.М.: Вручну буде дуже дорого для Полтави. І навіть якщо друкований світшот або футболка, то треба ринок збуту, а ми поки що його не бачимо.

А.В.: Тобто треба працювати, працювати, але ж натхнення є?

Н.М.: Натхнення є.

С.К.-З.: Це спільна справа: і наша, щоб закликати людей до міста, і так само міської влади, і всіх, щоб туристичний потік збільшувався — внутрішній і зовнішній. Тоді буде обмін.

А.В.: Розкажіть ще про Ваші проекти. Знаю, що Ви займаєтеся і барахолками, і «Кадетаріум» — Ваша фішка. Маєте що додати з цього приводу?

Н.М.: Нещодавно «Кадетаріум» отримав премію імені Ярошенка. Це дуже приємно і ми вдячні директору Галереї…

С.К.-З.: І суддям, які проголосували за цей проект. І взагалі дякуємо всім, хто брав участь у «Кадетаріумі», кожному учаснику, кожному, хто прийшов. Це, можна сказати, спільна робота в тому, що цей проект визнали кращим у своїй номінації. Такими точковими ударами можна привернути увагу і до Кадетського корпусу, і до подібних проблем.

А.В.: Чи продовжите цю роботу після зими, навесні, коли буде можливість?

Н.М.: Ми не впевнені, що буде можливість це робити саме в Кадетському корпусі. Ми сподіваємося, що його нарешті почнуть консервувати. Але мистецькі проекти від організаторів «Кадетаріуму» обов’язково будуть. Це будуть нові приміщення, у нас уже є на прикметі деякі.

До речі, восени відбувався «Кадетаріум. Реконструкція» в іншому приміщенні. Нас запросили власники ТРЦ «Київ». Ми проводили там мистецький захід. Також там було сучасне мистецтво з ярмарком цікавих хенд-мейд штук. Сподіваємося, що і навесні у нас вийде там провести захід. Якщо не там, то десь в іншому місті.

А.В.: Але буде?

С.К.-З.: Так. Це дуже перспективна площа. У місті, мабуть на щастя, бракує таких заводських приміщень, бо все таки добре, що в нас немає у Полтаві скільки заводів.

Нам дали можливість проявити себе в такому просторі. Не за якісь там великі суми, а навпаки: «Давайте, робіть щось в цьому». Якщо власники будуть і далі для нас з такою добротою звертатися, то залюбки цей простір можна перетворити в дуже класну точку сучасного мистецтва і різних творчих проявів у Полтаві.

Розмову вела Альона Вязнікова

Над текстом працював Роман Повзик, НМО «Magnum Opus».