Віталій КЛИЧКО: Компромісів з головорізами і диктаторами бути не може

Спробою вдруге (в ніч на 11 грудня) розігнати Євромайдан Віктор Янукович закрив шлях до будь-яких компромісів, до яких закликали деякі політики і громадські діячі, заявляє лідер “УДАРу” Віталій Кличко.

“Компромісів з головорізами і диктаторами бути не може. Їх треба позбавлятися. І сьогодні питання номер один – однозначно відставка Януковича і всієї його гнилої влади”, – заявив Кличко.

 “Дивно буде відсьогодні чути про якісь компроміси у вигляді “технічних урядів” чи змін Конституції. Це все буде маніпуляцією і грою на користь Януковича і збереження його влади. Адже головне зло – це сам Янукович, усе інше – ним створене”, – наголосив він.

Кличко підкреслив, що його головна мета – повна зміна влади і покарання усіх без виключення винних у зачистках Майдану і провокаціях на Банковій.

“Я відповідально заявляю, що разом з громадянами, які висловили на майданах по всій країні свою недовіру і неповагу до влади Януковича, робитиму все, щоб цю владу змінити якнайшвидше”, – підкреслив Кличко.

Як уже знає весь світ, 11 грудня, близько години ночі кілька тисяч силовиків оточили Євромайдан у Києві і почали штурм барикад, встановлених навколо наметів. Виходить, що напередодні Янукович під час зустрічі зі своїми попередниками – Леонідом Кравчуком, Леонідом Кучмою і Віктором Ющенком – так і не зрозумів, що від нього вимагається, більше того, його іронічна усмішка під час тієї розмови вказувала на його зухвалість, зверхність до всіх, хто йому намагається щось підказати, порадити. Отже, на його совісті кров студентів, пролита  у ніч на 30 листопада, криваве 1 грудня під стінами Адміністрації Президента, у дворику якої, під вікнами президентського кабінету озвірілі так звані правоохоронці били лежачих невинних людей, а суди запроторили дев’ятьох за грати, навіть не повідомивши рідним, про що мені в телефонній розмові розповіла дружина одного з них – Геннадія Черевка з Лубен. Отака влада, отака міліція, отакі суди! Хто голосував за Януковича на виборах? Хто голосував за його ставлеників від Партії регіонів на Полтавщині на останніх парламентських виборах: Лелюка, Кулініча, Пилипенка, Шаповалова (це той з Кременчука, що був у Яценюковому “Фронті змін”, а переметнувся у фракцію Партії регіонів)? На совісті цих депутатів, а відтак і на совісті тих, хто віддав за них свій голос – оця сьогоднішня трагедія України! Ця кров! Тюремні грати, за ними в будь-який момент може опинитися кожен з нас. Як бачимо, Янукович і його проплачені з Держбюджету (з наших податків) головорізи, прокурори, суди йдуть потоптом по наших душах.

Я час від часу беру слово на Полтавському євромайдані, започаткованому полтавськими студентами навпроти облдержадміністрації (приходьте щодня на 17-у годину) і кажу, що треба робити, аби в головний, визначальний день – День виборів захистити результати голосування. Бо я ніколи не повірю, що більшість моїх земляків-полтавців могла продатися, віддати голоси за представників Партії регіонів!

Вибори фальшуються: шляхом підкладання бюлетенів, заміни справжніх протоколів – переписаними під потрібного кандидата! На виборчій  дільниці це непомітно роблять дві-три людини, проплачені великими сумами.

Як запобігти цьому? Громадська організація “Третя українська республіка” на чолі з Юрієм Луценком започаткувала мобілізацію непідкупних українців з таким розрахунком, щоб на кожній з півтора мільйона виборчих дільниць по всій Україні ми мали мінімум 50 штиків, тобто непродажніх і нами підготовлених людей для захисту результатів голосування.

Скажу з власного досвіду. У 2004 році я організував контроль за виборами на позачергових виборах до Шишацької райради і провів-таки опозиційного кандидата. У село Ковердина Балка я приїхав годині о 6-й ранку, ще до відкриття виборчої дільниці. І з того моменту і аж до 2-ї години ночі я і троє моїх помічників не випускали з поля зору всього виборчого процесу, навіть відслідковували людей, які появлялися на виборчій дільниці чи поблизу, провели екзитпол. А коли в залі на стіл висипали з урн бюлетені і почали їх розкладати по купках, я схопив за руку одного з членів комісії, який з-під плаща хотів було підкинути фальшиві бюлетені. Скажу, що я одразу звернув увагу на цього типа через те, що він не був на дільниці протягом дня, а прийшов саме на підрахунок, дивно одягнений у плащ більшого розміру, якого в приміщенні… не зняв.

Ми тоді виграли в кандидата-регіонала лише 12 голосів, але перемогли. Мені потім розказували, що районна влада викликала ковердинобалківських фальсифікаторів “на килим” і виказувала, на що один з них відповів: “А що ми могли зробити, якщо Кулик, падло, розставив своїх людей по всіх кутках?”

Отож, нас там було лише четверо! А якщо 50 розставимо на всіх входах і підходах до дільниці! Це ж сила! І такі, як Янукович, Лелюк, Кулініч, Пилипенко, Шаповалов більше ніколи не пройдуть.

Важливо також, щоб і опозиційні партії думали, кого вони пропонують на виборчі округи. Щоб не сталося так, як у 2012 році, коли до Верховної Ради пройшли “тушки” від опозиційної партії “Фронт змін”. Яничари продумали: ще задовго до виборів заслали їх у ряди цієї партії.

Більше цього не буде! “Третя українська республіка” як громадська організація вимагатиме від партій проведення праймерізу. Що це таке? Це європейський підхід визначення єдиного кандидата від партії на той чи інший округ шляхом опитування громадської думки, тобто самих виборців.

На початку парламентських виборів 2012 року я пропонував А.Яценюку зробити це по 149 виборчому округу, де я мав намір балотуватися, бо у 2004 році набрав там 20 тисяч голосів, фінішувавши другим, і де після того провів резонансні журналістські розслідування. На жаль, Арсеній Петрович відповів на мою пропозицію зверхньо, навіть іронічно: “Я не знаю, що таке праймеріз!”. Це чули всі полтавські журналісти на прес-конференції у Будинку преси. І відмовився Яценюк вступити у переговори, настільки був самовпевненим, що висуванець від його “Фронту змін” переможе всіх.

Тим висуванцем виявився Андрій Река, комуніст майже з 30-річним стажем, якого влада завжди тримала у своїй “кадровій обоймі”. Владі байдуже було: пройде Лелюк чи Река – головне, щоб по Карлівському округу не пройшов до Верховної Ради Кулик. Той самий народний депутат, за депутатськими запитами якого у 1998-2002 роках до бюджету Полтавської області було повернуто майже 30 мільйонів гривень бюджетих позичок. Що це за гроші? Влада давала підприємствам кошти “на розвиток”, але не всім, а здебільшого зговірливим клієнтам. Чиновник, який ділить бюджетні гроші, пропонував клієнту купувати насіння, трактор, добрива тощо у конкретної фірми, тобто тієї, якою “заправляє” родич чи друг чиновника.

Отак гроші з бюджету перераховувалися на рахунок приватної фірми, з якої чиновнику йшли так звані і всім підприємцям сумновідомі відкати. Сума відкату закладалася в ціну, а отже, і трактор, і добрива, і все інше для позичальника позички виявлялися дорожчими, аніж там, де він сам міг купити.

Так з бюджету видали 49 мільйонів! А повертати мало хто збирався, бо знав, що чиновник і наполягати не буде. Адже ситі виявлялися обоє. Оце і є корупція – тіньові оборудки влади! Хто ближче до бюджетного пирога, той і ситий. А оббирають вони всіх нас, адже ті мільйони мали б піти на школи, дитсадки, дороги, лікарні.

За десять років з часу мого депутатства нічого не змінилося! Більше того, за  останніми даними міжнародних експертів (я про це говорив на полтавському майдані 8 грудня) Україна займає одне з перших місць у світі за корупцією.

Хто її мусить викорінювати? Так, за великим рахунком – Верховна Рада, яка для цього створює підзвітну тільки собі Рахункову палату. І наше, виборців, завдання проводити до законодавчого органу депутатів, які не боятимуться ні президента, ні прокурора, самі не будуть помічені в корупції, і таким чином фахово, зі знанням справи відстоюватимуть інтереси тих, хто їх обрав…

Мій головний конкурент на виборах 2012 року – член Партії регіонів Олексій Лелюк під час виборчих перегонів неодноразово намагався зняти мене з виборів: подав позов до суду, дві скарги до Центральної виборчої комісії. Його команда чудово розуміла, що Яценюк мусить зняти Реку, і тоді Кулик перемагав би з величезним відривом. Тому влада боролася саме з Куликом, намагаючись його зняти, бо “опозиційного” Реку перемогти їм було простіше. Що, по суті, й підтвердили результати голосування.

У найбільшому з п’яти районів виборчого округу – Кобеляцькому за мене голосував майже кожен другий виборець. У Нових Санжарах, де живе А.Река, мої голоси нахабно покрали.

У Нових Санжарах напередодні виборів я викрив місцеву “еліту”, яка через підручну медицину організувала собі і родичам липові інвалідські посвідчення, а щоб замести сліди – підпалила реєстратуру районної поліклініки, і вогонь спалив майже всі 28 тисяч амбулаторних карток, які є вихідними документами для призначення інвалідності. Підпал “повісили” на 20-річного хлопця Владислава. Слідчі міліції і прокурори швидко склеїли кримінальну справу і передали до суду. Я провів журналістське розслідування, кілька разів приїжджав на судові засідання – і захистив хлопця. Але досі міліція не зняла з нього криміналу, він не може продовжити свою роботу вахтовим методом, йому продовжують ламати долю, як оце роблять такі ж міліціонери в Києві з мітингувальниками.

Про цього хлопця найкращої думки вчителі, де він навчався. Мої статті на цю тему множилися копіями по всіх Санжарах. Мені телефонували медсестри, які передавали все нові й нові факти злочинної діяльності місцевої влади у корумпованій змичці з керівництвом районної лікарні.

І що ж ви думаєте, друзі? У школі, де була виборча дільниця на 2500 виборців, де голосують ті ж медсестри і їхні родини, ті ж вчителі, які разом зі мною переживали за долю свого випускника – у підсумковому протоколі за мене значилося лише 5 голосів. Мої помічники після виборів опитали навколо 37 сімей – 32 з них сказали, що голосували за Кулика, в підсумку це 79 голосів лише з 32 домівок. Чиста фальсифікація!

Або візьмемо велике село Старі Санжари, де дві виборчі дільниці. На тій, де головою комісії була мій представник – Кулик переміг, а на іншій – програв. Нонсенс, адже це одне село, яке не могло, фахівці з виборчих питань підтвердять, розділитися у своїх переконаннях по межі виборчої дільниці.

Вся моя розповідь і конкретні приклади з власного досвіду – це підготовка громадськості до наступних виборів, які ми не маємо права програти, інакше знову в кріслі президента опиниться Янукович, а у Верховну Раду проберуться його циніки-однопартійці, або тушки від опозиції. І знову кийки головорізів упадуть на голови студентів, журналістів, суди довершать справу – і тоді спробуй людину визволити з їхніх катівень.

Знову ж таки знаю про це з власного досвіду, коли визволяв з тюрми дівчину-сироту Віку Санжарівець, трьох молодих працівників кредитної спілки “Лубно” та інших героїв моїх журналістських розслідувань. До речі, той же А.Река, якого Яценюк, на жаль, так і не зняв з виборчих перегонів (а відтак не пройшов ні Река, ні Кулик, бо наші голоси подробилися, а пройшов Лелюк), жодного разу не прийшов на судове засідання, де влада знущалася над Владиславом і його матір’ю, вчителькою Новосанжарського НВК. Може, через те, Андрію Олександровичу, ви не захищаєте скривдженого, бо підтакуєте міліції. Це ж ви казали, що у вас у Нових Санжарах – хороший начальник міліції. Не знали, мабуть, що підлеглі цього начальника сфальшували справу про підпал поліклініки і саджали в тюрму невинну людину? Що ця міліція і прокуратура кришують місцевих князьків, які відлежуються у vip-палатах місцевої райлікарні, а в дяку головному лікарю платять зарплату в 13 тисяч гривень? Повісити прапор Євросоюзу чи посадити клумби – замало, щоб перемагати на виборах.

Людям пече не це. Останні соціологічні дослідження: першою причиною повстання у Києві є побиття студентів, а вже на другому місці – євроінтеграція. Якби не було кровопролиття, то влада легко б “забалакала” прагнення українців до Європи. Знущання над Владиславом-”підпалювачем” у Нових  Санжарах, над беззахисним інвалідом 1-ї групи полтавцем Віктором Гончарем, погрози міліції громадському правозахиснику Володимиру Полупану, прикриття владою убивць трьох кобеляцьких дівчат, кришування прокуратурою крадіїв грошей кредитних спілок та безліч інших фактів, що мало не щодня лягають мені на журналістський стіл – ось що піднімає все більше і більше людей на майдани.

Нам пече не відсутність шматка хліба – пече несправедливість, яку узаконили Янукович і його депутати у Верховній Раді. Немає їм прощення!

На жаль, місцеві депутати мало де на Полтавщині засудили кровопролиття. Виборці мусять про це знати, знати кожного поіменно, хто не вийшов на майдан. Знати, щоб на чергових виборах показати їм червону картку. А обрати – борців!

Ми це зробимо, якщо реалізуємо проект “Третьої української республіки” – на кожну дільницю підготуємо 50 захисників. З цього приводу пишіть, телефонуйте мені в редакцію “Полтавської думки”, пропонуйте свої кандидатури: 606-343, 066-15-20-359, 067-491-46-27.

Олександр КУЛИК, “Полтавська думка”.