Новина про те, що ЗСУ вийшли з Авдіївки, не означає, що можна видихнути. Пекло просто покотилося західніше, зі своїми КАБами щоп’ятнадцять хвилин і ордою росіян.
Новина про те, що в Авдіївці було пекло, не означає, що на інших ділянках не падають КАБи і немає лавини росіян, які хочуть зайти до вашої хати та закатувати ваших дітей заради забави.
Новина про те, що росіяни мають великі втрати у Авдіївці, не означає, що вони зупиняться на тому, що вони вже перетворили у завали та згарища. Їх не зупинить могутня річка Дніпро, США, Європа і прибульці з мультивсесвіту. Можливо, останнім їх містом, у яке вони хочуть зайти в Україні, буде Чоп. Але вони туди теж зайдуть, якщо не буде командної роботи (якої до сьогодні недостатньо).
Замість того, щоб писати у фейсбуці аналітику, якою б мала бути оборона Авдіївки, мобілізуйтеся. Не почули? Ок. МИ ЗАКІНЧУЄМОСЯ. МИ ЗАКІНЧУЄМОСЯ. МИ ЗАКІНЧУЄМОСЯ. Чуєте? Ті божевільні АТОвці, яких ви туди не посилали, і ті відчайдушні хлопці, діди й жінки, які прийшли з початку другої кампанії, – їх скоро не буде. Зовсім. Прийшла ваша черга брати до рук меч, або брати до рота російський «хр*н» і ставати на коліна.
Ні? То замість того, щоб слухати на ютубі військових аналітиків, які останній раз тримали у руках зброю дуже давно, здобувайте практичні навички. Варіант – гугл у допомогу.
Ні? То замість того, щоб сумувати, – навчайтеся, зростайте у професійній сфері та заробляйте більше, щоб більше донатити перевіреним за цей час підрозділам.
Ні? То замість того, щоб чекати, коли прийдуть військові та наведуть порядок із вашими розбитими дорогами (гіршими, ніж у фронтових містах), корупційними дерибанами та напівпокерами у владі, – візьміть нарешті й самоорганізуйтеся. Від малесеньких спільних проєктів у своєму будинку і вулиці до того, що ви створите в своїх містах і селах умови, в які військовим після перемоги захочеться повертатися, тому що військові вже дали вам два роки, щоб ви навели порядок, дорогою ціною.
Ні? То замість того, щоб читати у новинах, що військові відійшли на підготовлені позиції, – долучайтеся до створення цих підготовлених позицій по всій лінії, де можливий наступ, говоріть про це у кожному місті, що розташоване принаймні за 50 км від лінії зіткнення. А далі – обов’язково контролюйте цей процес (скільки на це витрачено коштів і чи це співмірно з тим, скільки це має коштувати).
Збирати дрони… Ок, про це напишу окремо. Збирати основу для боєприпасів чи плести маскувальні сітки – в усьому цьому має бути показник ККД. Але перш за все має бути почуття належності до цієї землі, громади, вулиці, цього часу та простору, в якому врешті прийшов час витягти меч із каменю – і взяти відповідальність за те, що відбувається навколо вас.
Так, самоорганізовуватись і починати щось робити для того оточення, до якого ви належите, важко, але не важче, ніж тримати лінію фронту від орди.
Олекса КОБА, військовослужбовець
Опубліковано у фейсбуці Олекси Коби
