До Дня батька Полтавська окрема бригада територіальної оборони поділилася історією Анатолія та Максима Колісників. Вони – батько та син – служать разом в одному з підрозділів бригади.
Захисники долучилися до бригади з перших днів повномасштабного вторгнення. Родом із Мачух.
Батько пригадує: «В день, коли почалася повномасштабна війна, я сказав, що йду. Син тоді перебував у Польщі і, коли деякі хлопці залишалися і залишаються за кордоном, не розуміючи свого священного обов’язку, Максим за першої можливості приїхав до Полтави, щоб разом зі мною стати до лав бригади».
Анатолій Колісник служить водієм мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї 116 окремої бригади територіальної оборони, має звання солдата.
З 25 лютого 2022 року й досі бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області.
У складі ротно-тактичної групи брав участь у виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Бердичі та населеного пункту Степове по відбиттю наступу російських військ. У складі мінометного розрахунку виконував бойове завдання поблизу Новомихайлівки та Костянтинівки по вогневому враженню живої сили та техніки противника. Під постійним ворожим обстрілом підвозив боєприпаси та інше майно, забезпечуючи постійне виконання завдань розрахунком.
Його син Максим Колісник – номер обслуги мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї 116 окремої бригади територіальної оборони, має звання солдата.
У складі мінометного розрахунку виконував бойове завдання з вогневого враження живої сили та техніки противника поблизу Новомихайлівки та Костянтинівки. Отримавши поранення після прильоту ворожої авіабомби, відмовився від евакуації та продовжив виконувати бойове завдання, взявши на себе функції навідника розрахунку, чим продовжив виконання бойового завдання.
Нещодавно батько й син отримали відзнаки Міністерства оборони України: медалі «Залізний хрест».
Максим, згадуючи пройдений із батьком шлях, зазначає: «Стосунки стали тільки міцнішими, бо весь цей час ми разом, підтримуємо один одного й допомагаємо».
«Те, що відбулося за ці роки – змінило його, він багато всього пройшов. Так що маю поруч споріднену душу й опору, – говорить Анатолій про сина Максима. – Ми знаємо заради кого та для чого ми тут. Упевнений: мій менший син не знатиме таке страшне слово – війна».
Максим планує після перемоги одружитися й далі професійно займатися футболом та жити в Україні.
Ольга Семенко, Діана Страшко
Фото: 116 окрема бригада тероборони
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі.
