22 липня в рамках декомунізації мікрорайон Половки в Полтаві перейменували на Пушкарівський. Про історію назви цієї місцевості в Полтаві читайте далі в матеріалі.
До 1984 року землі мікрорайону Половки, який так назвали за радянських часів, належали Супрунівській сільраді. На цій території розташовувалися сади та поля. Частково мікрорайон, побудований на початку 1980-х років, також зайняв землі колишніх сіл Пушкарівка та Рябухи.
Краєзнавець та географ Леонід Булава у своєму блозі на сайті видання «Полтавщина» схарактеризував назву житлового масиву Половки як історичний та філологічний курйоз. За його словами, це далеко не поодинокий приклад того, як географічні назви та назви вулиць виникають унаслідок анекдотичних ситуацій.
У документах 1930-1950-х років можна знайти записи «Вулиця перша імені Половки», «Вулиця ім. І. Половки».
– Пізніше десь у бюрократичній машині «ім. І.» хтось вирішив вважати зайвим і виключив із назви вулиці. Таким був загальний тренд, – зазначає Леонід Булава.
Вулиця імені Івана Половки з 1930-х років існувала в межах історичної місцевості Юрово-Некрасівка (хутір Юрівка та робітниче селище Нєкрасово), яка до 1929 року не входила до складу Полтави та офіційно вважалася її передмістям.
Згідно з переписом населення 1926 року, в Юрівці офіційних назв вулиць не було взагалі. Але були неофіційні (народні) назви кутків чи вулиць. Так, на старовинному плані Полтави й околиць 1798 року одне з верхів’їв Пушкарівської балки в межах нинішньої Юрівки підписане як Коновалівська балка. Хто був той Коновал чи Коновалов, невідомо, ймовірно, першопоселенець чи землевласник.
У 1928 році вулиця Коновалівська в селі Юрівка отримала офіційну назву «Вулиця ім. Половки». На плані Полтави 1932 року вона вже позначена.
План 1932 року з вулицею імені Половки Джерело: видання «Полтавщина»
Річ у тому, що з 1929 року, після офіційного приєднання колишніх передмість до Полтави, почалося офіційне найменування вулиць і провулків. А якраз у 1928-1929 роках пройшла всесоюзна кампанія вшанування колишніх партизанів та підпільників, які в 1917-1920-х роках загинули в боротьбі за радянську владу. За розпорядженням Москви, на їхню честь мали бути названі колгоспи, підприємства, вулиці та провулки. Тож вулиці Юрівки «імені Половки», «імені Глаголя», «імені А. Головка» належать саме до цієї категорії.
Леонід Булава зазначає, що архівні документи другої половини 1920-х – 1930-ті роки, в яких було б зареєстроване перейменування, не збереглися. Про те, що перейменування майже зі 100-відсотковою вірогідністю було більшовицьким, можна судити тільки в контексті подій того часу. Непрямим свідченням того, що ця вулиця названа на честь комуніста, свідчить зміна назви під час німецької окупації на вулицю Юрівську. Тоді ще пам’ятали справжнє походження назви.
В архівах практично немає інформації про діяча Івана ПолОвку, на честь якого вулиця була названа. Проте ще в 1988 році тоді студентка-історикиня, а зараз – архіваріуска Полтавського краєзнавчого музею Світлана Яковенко (тепер Капко) – на основі власних досліджень опублікувала з колегою статтю в полтавській газеті, де йшлося:
«За свідченням корінної полтавки Любові Михайлівни Голікової, в роки встановлення радянської влади жив у Полтаві активіст-більшовик Половок чи Половка, виступи котрого пам’ятають старожили. У 1919 році його закатували денікінці, а в 1936 році іменем Половка було названо одну з вулиць на Юрівці, а в 1970-х – мікрорайону, який пізніше стали називати Половками».
То як же назва невеликої вулиці Юрівки трансформувалася в назву новобудови – великого житлового масиву, який будували на території тодішньої Супрунівської сільради, й тільки в 1984 році офіційно приєднали до міста Полтави?
Краєзнавець Леонід Булава зауважив: невідомо, хто запропонував цю назву мікрорайону на початку 1970-х років (проєкт готували й узгоджували з 1962 року). Очевидно, ця назва з’явилася тоді, коли недовгу вулицю імені Івана ПолОвки продовжили до новобудови цього мікрорайону. Можливо, назва вулиці через Юрівку, якою їздив транспорт на будівництво у 1970-1980-х роках, просто комусь сподобалася.
– Упевнений, що той, хто запропонував назву цього мікрорайону, не відав – звідки взялася назва вулиці ПолОвки, – написав у блозі дослідник.
Будівництво мікрорайону у 1975 році Джерело: видання «ЗМІСТ»
Леонід Булава пояснює, що філологічний казус полягає в тому, що прізвище ПолОвка (наголос на другому О) безпідставно трансформували в «ПоловкИ». Бо для слуху українця (який легко адаптовує та переінакшує незрозумілі географічні назви) вулиця/мікрорайон «ПоловкИ» з наголосом на останньому складі звучить більш звично, ніж вулиця/мікрорайон «ПолОвки».
Окрім того, краєзнавець та географ підкреслив, що, на підставі опрацьованих ним архівних і картографічних матеріалів, на тому місці ніколи не існувало хутора, села чи урочища з назвою «Половки», як дехто вважає.
За проєктом, у новому житловому масиві на Половках мало проживати 75-80 тисяч жителів (що більше кількості населення середнього міста – Лубни чи Миргород). Але остання черга мікрорайону, яка передбачала повне знесення садиб колишнього села Пушкарівка, так і не була завершена.
Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 21 вересня 1984 року житловий масив Половки площею 529 гектарів внесли до складу території міста Полтави.
Леонід Булава зазначив, що вулиця Половки – одна з найпротяжніших у Полтаві, а однойменний мікрорайон – один із найбільших. І оскільки партійні діячі назвали їх на честь більшовика, вони повинні бути перейменовані.
Краєзнавець повідомив, що мікрорайон Половки в середині 1980 року планували назвати «Пушкарівський» (це був один із варіантів), а вулиці в межах цього мікрорайону дати назву «Чумацький шлях» (який тут колись проходив). Але потім все ж вирішили продовжити сюди вулицю імені ПолОвки.Та все ж у рамках деколонізації та декомунізації вулицю Половки 19 травня 2023 року перейменували на вулицю Чумацький Шлях. Тепер настала черга й мікрорайону. І він отримав назву «Пушкарівський».
