Навряд чи знайдеться людина, яка не чула про археологічні розкопки та знайдені артефакти в Єгипті. Та не всі жителі Полтавщини знають, що на території області також проводять масштабні археологічні дослідження. Відбуваються вони на Більському городищі поблизу селища Котельва.
Більське городище – найбільше у Європі укріплене поселення доби раннього залізного віку. До його складу входять Західне, Східне та Куземинське укріплення, які об’єднані між собою оборонною лінією (вали й рови) Великого укріплення. Цікаво, що лише одне густонаселене Східне укріплення має площу 66 гектарів, яка майже дорівнює площі давньоримського міста Помпеї з населенням у період його розвитку у 20-30 тисяч людей.
Більське городище. Джерело фото: заповідник «Більськ»
Директор Історико-культурного заповідника «Більськ» Ігор Корост розповів «Полтавській думці», що проводити розкопки на Більському городищі почали з 1906 року. Тоді на Полтавщину приїхав відомий археолог Василь Городцов із Москви і провів перші археологічні дослідження. Вони були масштабними – за рік він дослідив 21 курган та розкопав 9 зольників (точки, де люди складали попіл з житлових та господарських споруд за скіфської доби). Також Городцов виконав колосальну наукову роботу – уклав план всього городища, визначив масштабні складники – Західне, Східне та Куземинське укріплення, а також картографував оборонні споруди та внутрішні вали, які створювалися для кращої захищеності всієї фортеці.
– Це дало певний старт і показало світові, настільки це городище важливе й унікальне. Це дало поштовх для підготовки наукових статей, зокрема в Європі. Усі знахідки Василь Городцов передав у Москву. І, на жаль, зараз вони там перебувають, – розповів Ігор Корост.
Ігор Корост. Джерело фото: WordPress
У 1930-х роках з’явилися твердження, що Більське городище може ототожнюватися з древнім містом Гелон, яке існувало приблизно з VII до IV століття до нашої ери. Після статті археолога та історика Вадима Щербаківського, яка вийшла у 1930 році у Чехії, у науці поступово починає утверджуватися теза, що Більське городище – це місто Гелон.
«Батько історії» Геродот у V століття до нашої ери детально описав Гелон. Достеменно невідомо, чи подорожував давньогрецький історик теренами сучасної України, чи, можливо, зробив опис за оповідями людей, які бували в цій місцині.
Геродот вказав розміри кожної з трьох сторін городища, а також те, що на його території співіснували два етноси – будини (місцеве населення з древнім корінням) та елліни (вихідці з античних міст-полісів та сучасного Криму).
– Також Геродот описував їхні звичаї. Наприклад, що в них кожні три роки проводили свята на честь бога Діоніса. Писав, що тут були стародавні дерев’яні храми. І проведення (сучасних – ред.) досліджень підтверджують слова Геродота, інформація збігається. Наприклад, його дані щодо потужності та протяжності оборонних споруд збігаються з сучасними замірами дослідників, – пояснює Ігор Корост.
На території городища справді знайшли два античні храми, а також велику кількість античної кераміки. Це свідчить про те, що тут дійсно проживали вихідці з античних полісів, що тогочасний Гелон був розвинутий економічно.
Античний (Херсонеський) глек з Більського городища. Джерело фото: фейсбук Ігоря Короста
Та все ж науковці не можуть зі 100-відсотковою гарантією стверджувати, що на території Більського городища розміщувалося стародавнє місто Гелон.
Із 1906 року до 1950-х років ХХ століття дослідження майже не проводили. І лише в 1954 році в городищі починаються системні, масштабні наукові експедиції. Початок їм дав археолог Борис Шрамко. Ігор Корост називає його патріархом більської археології:
– Це людина, яка зробила неймовірні відкриття на території Більського городища. Він пропрацював на городищі з 1954 до 1994 року, присвятив йому 40 років життя.
Дослідник здійснив масштабні розкопки курганних могильників та поселень, картографування об’єктів городища. Вінцем досліджень стала книга «Бельское городище скифской эпохи: город Гелон», яку Борис Шрамко видав у 1987 році.
Із 1992 до 2006 року на території Більського городища працювала українсько-німецька археологічна експедиція. Її керівником була професорка Гамбурського університету Рената Ролле.
Із 1987 року й дотепер страву Бориса Шрамка продовжує його донька Ірина Шрамко, яка досліджує поселенські та поховальні об’єкти.
– Щодо поселенських об’єктів, батько вивчав Східне укріплення Більського городища, а донька робить акцент на Західному укріпленні, – уточнює Ігор Корост щодо сімейної археологічної справи Шрамків.
Помітною точкою в історії вивчення Більського городища став 2005 рік, коли рішенням Полтавської облради був створений Історико-культурний заповідник «Більськ». Зараз у заповіднику працює 21 людина, із них 14 – саме науковці, які беруть участь в археологічних експедиціях.
Найцікавішими артефактами, які вже стали символами Більського городища й зараз зберігаються в Полтавському краєзнавчому музеї, Ігор Корост називає:
За його словами, під час розкопок часто знаходять цілі амфори:
– Навіть уламок кераміки може сказати, звідки сюди потрапив матеріал. У світі вже розроблена точна хронологія виробництва амфор. І розуміючи, що ця амфора потрапила сюди, умовно, з Ольвії чи інших міст, ми можемо визначити датування поселення або кургану, який ми досліджуємо.
У 2016-2017 роках на території курганного могильника «Скоробір», неподалік городища, знайшли скіфське золото. Це дало певний резонанс, привернуло увагу до досліджень Більського мікрорегіону. У 2017 під час досліджень курганів цього ж некрополю виявили шкіряні пояс і шапку, оздоблені бронзовими краплеподібними прикрасами. Ці дві знахідки є унікальними для терен Євразії.
Елементи декору жіночого поховального костюма VI ст. до н. е. Джерело фото: фейсбук Ігоря Короста
Загалом у фондах заповідника «Більськ» зберігається до 30 тисяч археологічних знахідок, в Інституті археології в Києві – близько 3 тисяч, у Харківському університеті імені Василя Каразіна найбільша колекція – понад 50 тисяч.
– Ці цифри, які називаю, говорять про те, наскільки це інформативна пам’ятка і скільки вона зберігає таємниць, над якими нам ще треба працювати. Площа городища – близько 5 тисяч гектарів, а досліджено не більше 6 гектарів. Тут ще на сотні років роботи, – переконаний Ігор Корост.
Для досліджень у Більському городищі використовують сучасні технології:
Пустоти для археологів – це можливі об’єкти для досліджень (житла, храми, поховання). Пізніше пустоти перевіряють методом розкопок.
Дослідження могильника «Скоробір». Джерело фото: заповідник «Більськ»
Цікаво, що на території Більського городища живе популяція байбаків, інколи вони допомагають археологам у роботі.
– Час від часу, роблячи свої нори, вони на поверхню землі підіймають уламки кераміки, що ми неодноразово фіксували. Одна з буденних справ археологів: підійти і переглянути розпушену землю, яку підняли байбаки, кроти або інші тварини. Якщо там є цікаві матеріали, цілком можливо, що ця ділянка стане зоною археологічних досліджень, – розповідає директор заповідника «Більськ».
Він повідомив, що залишки кістяків людей із Більського городища нещодавно почали відправляти на ДНК-аналіз у США та Естонію. Корост наголосив, що ДНК-дослідження – абсолютно новий рівень, який дасть можливість на багато чого подивитися по-іншому:
– ДНК-аналіз показує не лише вік та стать людини, а навіть те, звідки вона могла на цю територію прийти. Найближчим часом ми чекаємо результати, вони будуть цікаві. Тоді будемо говорити, хто тут похований, який етнос ці люди представляли.
Ігор Корост зазначає, що Більське городище – єдина пам’ятка, на якій чітко зафіксовано ознаки трьох впливів: центральноєвропейського, передньоазійського та античного.
– Археологи досліджують, як і чому люди з різними культурами тут поєднувалися, чому сюди приходили. Це питання відкрите, над ним ще працюють, – уточнює він.
Жителі Більського городища вели активну торгівлю з полісами Північного Причорномор’я. Ці торгові відносини протрималися впродовж трьох з половиною століть. Унікальним є те, що Більське городище є єдиною пам’яткою в лісостепу, на яку грецький імпорт потрапляв упродовж всього скіфського періоду.
Узагалі городище продумане так, що фортеця захищала жителів від нападу ворогів, а на період облоги всередині можна було випасати худобу, мати воду, займатися господарством. Оборонні споруди фортеці, які складалися з глибоких ровів та високих валів із дерев’яними стінами, мали протяжність майже 37 кілометрів.
– Ведуться дискусії, чи це був захист від скіфів-кочівників, чи це разом зі скіфами місцеве населення побудувало таку масштабну фортецю для захисту від персів, – каже Ігор Корост.
У 2021 році на Полтавщині розпочали будувати музей Більського городища, але роботи припинилися з початком повномасштабної війни. За словами директора заповідника «Більськ», музей готовий на 50%.
В Історико-культурному заповіднику «Більськ» діяла літня польова археологічна школа, завдяки якій 50-60 учасників щороку вивчали галузь археології та працювали разом зі спеціалістами на розкопках. Ігор Корост розповів також про започаткований у 2021 році ветеранський проєкт «Усі свої»: військові могли приїжджати з родинами, вивчати історію рідної землі та психологічно відпочивати. Але зараз обидва проєкти стали на паузу.
Так проходять розкопки. Джерело фото: заповідник «Більськ»
Ігор Корост каже, що в період війни заповіднику «Більськ» активно допомагають спонсори, меценати, благодійні організації з Європи. Наприклад, Aliph Foundation допомогли з дослідженням пам’яток, які зазнали пошкоджень під час будівництва оборонних споруд на межі з Сумщиною у перші дні повномасштабної війни.
Німецький археологічний інститут надає стипендіальну підтримку працівникам заповідника.
– Людина отримує стипендію для проведення досліджень на тій чи іншій пам’ятці. У цьому році ми маємо 4 таких стипендії, торік мали 6. Це стимулює до проведення масштабних досліджень і нових відкриттів, – коментує Ігор Корост.
Меценатська група Ukraine Art Aid Center з Німеччини, яка надає підтримку музейникам усієї України, надсилає заповіднику «Більськ» необхідні матеріали для дослідницької роботи та збереження музейних експонатів.
– Ми зараз пропрацьовуємо багато міжнародних проєктів, – говорить Ігор Корост, – бо розуміємо, що коштів з обласного та державного бюджетів під час війни і після неї буде на музеї обмаль, якщо взагалі буде. Ми хочемо добудувати музей. А ще у нас є велика мрія щодо будівництва музею просто неба. Ми б представили на великій території об’єкти, які відкривають для простого відвідувача, чим тогочасний народ займався, чим жив, у яких будівлях, які мав майстерні. На Більському городищі археологи відкрили ковальську, гончарну, косторізну, бронзоливарну, золотоливарну майстерні, сушарні, зерносховища. Усе це можна відтворити, щоб люди приїхали й побачили їх.
На відведеній ділянці вже є альтанки, тематичні скульптури з бетону, але створення музею просто неба відклалося до закінчення війни.
Якщо хтось хоче ознайомитися з локацією на Полтавщині, де розвернулися такі масштабні археологічні дослідження, можна замовити екскурсію заповідником «Більськ». Для охочих є пішохідні, велосипедні, автобусні екскурсії. Часто екскурсії пропонують під час того, як науковці проводять розкопки. Бо, як сказав Ігор Корост, «подивитися Більське городище – це одна справа, а коли ти на власні очі бачиш знахідки, як жили люди і чим займалися, це набагато цікавіше».
Вартість екскурсії для групи до 15 людей становить 460 гривень, а понад 15 людей – 960 гривень. Є знижки для військових, дітей та інших категорій населення.
Також у Полтавському художньому музеї у серпні відкрилася та діє зараз виставка, яка поблоково висвітлює роботу археологів на території Більського мікрорегіону у 2022-2024 роках.
Головне фото: фейсбук Ігоря Короста
Раніше ми писали про те, які музеї Полтавської області варто відвідати, щоб відкрити для себе історію краю.
