75 % громад Полтавської області погоджуються на створення пам’яток природи, щоб зберегти унікальні рослини.
Завдяки небайдужим місцевим жителям ГО «Київський еколого-культурний центр» знайшов на Полтавщині близько 200 місць з плантаціями рідкісних, червонокнижних рослин. Серед цих рослин – шафран, сон-трава, брандушка, дикі орхідеї, астрагал шерстистоквітковий, ковила, рябчик, горицвіт весняний, ірис сибірський, черемша, тюльпан дібровний.
– Полтавщина – це рай для червонокнижних рослин! Ще року немає, як ми працюємо на Полтавщині, а вже знайшли кілька великих місць по брандушці, рябчику, орхідеї, шафрану, ковилі. Таких місць в інших степових областях ми не бачили, – прокоментував «Полтавській думці» біолог, директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко.
Наприкінці березня КЕКЦ знайшов унікальну долину диких шафранів біля села Самари Шишацької громади площею 21,5 гектара. Це найбільша локація цих червонокнижних квітів, яку доводилось офіційно фіксувати українським природоохоронцям.
– Долина тисячі шафранів – це бомба! Це ми її так назвали, але насправді їх там 900 тисяч, можливо, і мільйон. Заходимо у долину, а вона вся біла, як від снігу. Це рідкість, ми такого не бачили! За нашим досвідом, у Київській, Черкаській, Чернігівській областях, де ми працювали, взагалі такого немає. Є шафранники, але квітів там небагато, – каже Володимир Борейко.
Він додає: цікаво, що в долині біля Самарів були пожежі, але шафран не згорів.
– Шафрани, як воїни ЗСУ, стоять і не спалюються! Там чорна місцина й білі квіти. Горіла суха трава, а шафран живий, тому вогонь швидко пройшов, оминав квіти – і вони залишилися.
У травні 2024 року переселенець із Бахмута Донецької області та любитель природи Ігор Пишний відшукав під Лубнами (біля села Малий В’язівок) одну з найбільших в Україні ділянок сон-трави – близько 30 тисяч кущів (сон чорніючий та сон розкритий).
Для порівняння: 30 рослин сну, що ростуть в одному місці, уже вважають значною популяцією для того, щоб брати її під охорону. Рідкісна сон-трава занесена до Червоної книги України, а сон розкритий ще й охороняється Бернською конвенцією. Крім того, біля села Малий В’язівок росте ще близько 10 тисяч кущів іншої червонокнижної рослини – горицвіту весняного.
Любитель природи з Лубен Ігор Пишний також повідомив КЕКЦ про одну з найбільших у Центральній Україні популяцій плодоріжки салепової, яку ще називають дикою орхідеєю. Біля села Тишки Лубенської громади на площі близько 4 гектарів нарахували понад 20 тисяч квітів орхідеї, які мають неймовірний аромат.
– Під Лубнами 20 тисяч орхідей мають неймовірний аромат! Це, мабуть, найбільша знахідка взагалі в Європі. Ботаніки кажуть, що вони такого не бачили, – коментує Володимир Борейко.
Дикі орхідеї – плодоріжка салепова та зозулинець шоломоносний
Біля села Довжик Зіньківської громади фермер Сергій Косенко показав Київському еколого-культурному центру локацію з брандушкою.
– Місцевий фермер Сергій Косенко з міста Зіньків відвіз нас на своєму тракторі. Коли він довіз нас до балки, ми побачили рай – брандушок там було близько 5 тисяч! Я б сказав, що це загальноєвропейська цінність, тому що в Україні ми не бачили більше (брандушки – ред.), а в Європі таких місць немає. Червонокнижна брандушка – це степовий ендемік (тварина чи рослина, яка населяє тільки певні місця на нашій планеті – ред.), який цвіте у березні. Вона – як сигналізатор, який говорить про те, що це степова ділянка, яку треба зберегти. Бо мова йде не тільки про охорону природи, а й про майбутнє сільського господарства Полтавської області, – розповідає Володимир Борейко.
Якщо раніше площа степів становила 40 % від території України, то зараз в нерозораному стані збереглося близько 1-4 %, через що брандушці немає де жити.
– Україна – це степ. На жаль, цей степ практично знищений, – констатує біолог. – Його розорали, а тепер мають проблему на Полтавщині (і не тільки на Полтавщині), коли зникає вода в колодязях. Річ у тому, що степові балки можна порівняти з кровоносними судинами. Коли ти йдеш по степовій балці, то провалюєшся по коліна у суху траву. Степова рослинність – брандушка, ковила, шафран сітчастий, пирій – як вата засмоктує вологу після дощу чи танення снігу, затримує її й поповнює ґрунтові води.
Якщо місцевість розорана, вода скочується по річках у море та не затримується у ґрунті.
– Якщо фермери бездумно розорали (степові ділянки – ред.), то серйозні проблеми матимуть вони чи їхні нащадки. На Полтавщині нічого не буде рости, бо немає води, і взагалі жити не можна буде, – такої думки біолог.
За інформацією КЕКЦ, саме степи сприяють виникненню найбільш родючих на нашій планеті ґрунтів-чорноземів. Тому степові ділянки необхідні для виробництва та регенерації чорнозему, а також для вивчення та розроблення дій для збільшення їхньої родючості.
У Полтавській області є локації, де росте червонокнижна ковила – це рослина, яка вважається візитівкою українських степів. Саме такі незаймані степи з ковилою описував письменник Микола Гоголь. Але зараз ковила стала настільки рідкісною, що сільські жителі навіть не знають, що це за рослина.
Ковила волосиста під селом Пестичівське
– Є місця, де дуже багато ковили. Заходиш туди й думаєш, що це (заповідник – ред.) «Асканія-Нова», а не Полтавська область. Наприклад, місцина у Лохвицькій громаді. Але Лохвиця нам не дала згоду (на створення пам’ятки природи – ред.).
Щоб зберегти рідкісні рослини від знищення, КЕКЦ готує необхідні документи та відправляє їх на місцеву міську чи сільську раду з проханням схвалити створення ботанічної пам’ятки природи місцевого значення на конкретній ділянці. Якщо отримує схвалення, документи скеровують на Департамент екології та природних ресурсів Полтавської ОВА. Далі працівники департаменту подають проєкт рішення на обласну раду, де депутати голосуватимуть за чи проти створення пам’ятки. Коли ділянку оголошують заповідною, вона потрапляє до Державного земельного кадастру і вже не підлягає розпаюванню. Охорона рятує її від оранки, висадки там лісу, видобутку копалин, від перетворення на місце під будівництво чи звалище.
За 15 років існування КЕКЦ створив або розширив понад 600 об’єктів природно-заповідного фонду у 22 областях України. А здійснювати експедиції Полтавською областю громадська організація почала рік тому.
Володимир Борейко розповів «Полтавській думці», що кілька громад області не дали згоди на створення пам’яток природи на ділянках, де знайшли рідкісні рослини – Диканська, Лохвицька, Градизька, Козельщинська та Полтавська. Київський еколого-культурний центр навіть пропонував поставити охоронний знак за власні кошти, але й цей аргумент не допоміг. Влада на місцях не завжди усвідомлює важливість заповідних зон і натомість віддає землі фермерам для розорювання, щоб отримати дохід з оренди, вважає фахівець.
– Коли ми знаходимо червонокнижну рослину, згідно з Законом «Про Червону книгу України», це вже аргумент для заповідання. 75 % громад області реагують позитивно, без питань погоджують необхідні документи. 75 % – це непоганий результат, – зауважує біолог.
Підтримали створення пам’яток природи Новооржицька, Хорольська, Чутівська, Машівська, Мачухівська, Зіньківська, Котелевська, Решетилівська, Лубенська, Великобагачанська, Заводська, Шишацька, Опішнянська, Кобеляцька громади області. У деяких – документи ще на розгляді, наприклад, у Нових Санжарах.
Наприклад, під селом Остапівка Новооржицької громади може з’явитися пам’ятка природи у 16 гектарів для охорони одразу 5 видів червонокнижних рослин, біля села Глибока Долина Хорольської громади – пам’ятка «Берег з сон-травою» площею 7 гектарів, біля села Плоске Мачухівської громади – пам’ятка «Орхідеї на луках» у 6 гектарів, у Чутівській – пам’ятка природи «Приозерні луки» для охорони сну чорніючого та шафрану сітчастого площею 3,5 гектара.
– Найголовніше, що Лубенська громада підтримала територію, де 20 тисяч орхідей, Новооржицька – балку у 30 гектарів, де 10 тисяч квітів сон-трави, – розповідає Володимир Борейко про найбільші досягнення. – Ми сподіваємося, що Велика Багачка підтримає величезний об’єкт із рябчиком, Зіньків – балки з брандушкою, Шишаки – балку тисячі шафранів.
Природоохоронець впевнений, що місцини з рідкісними рослинами в Полтавській області будуть цікаві науковцям, а також їх можна використовувати для зеленого туризму.
– Дуже багато людей полюбляють приїжджати і дивитися на рідкісні рослини, фотографувати їх, викладати фото у соцмережі. На Заході України багато громад, які на цьому заробляють. Туроператори до них приїжджають, платять гроші, укладають контракти – і показують рідкісні рослини туристам.
Крім того, туристи купують щось у місцевого населення, залишаються з ночівлею, їдять у кафе – а це додаткові кошти для громад.
Директор КЕКЦ пояснює, що процес створення пам’ятки природи місцевого значення триває від трьох місяців до кількох років, залежно від того, як швидко депутати місцевих та обласної рад ухвалюватимуть рішення.
– За законом ми не повинні брати схвалення місцевих рад, цим повинен займатися департамент екології, але в них мало людей, немає грошей і машин. Тому ми закриваємо це питання. Їм залишається тільки підготувати проєкт рішення обласної ради про створення пам’ятки природи чи заказника, – пояснює природоохоронець.
За словами Володимира Борейка, Полтавська область – на першому місці за кількістю звернень від місцевих жителів, які повідомлять про знахідки рідкісних рослин, за нею – Житомирщина.
– На Полтавщині багато людей, які нам пишуть, – зазначає він. – Наприклад, серед екологів-любителів з Полтавщини – керівник відділу поліції Антон із Великорублівської громади. Він сказав: «Я на річку Мерла їжджу рибалити, дивлюся на луки з рябчиком, хочу, щоб вони залишилися. Бо це – моє дитинство!»
51-річний фермер Сергій Косенко розповів «Полтавській думці», що кілька поколінь його родини прожили на Зіньківщині, тому він чудово знає місцини, де можна знайти брандушку, ковилу, сон-траву, первоцвіти, крокуси, орхідеї.
– Змалечку ходжу цими луками, полями, балками, часто бував тут на полюванні з батьком, дідом. Змалечку знав, що й де росте. Ми ще дітьми ходили за квітами, щоб матері принести. Мій дід був лісником, він мені багато розповідав про різні рослини.
Коли чоловік знайшов популяцію брандушки, то вирішив зателефонувати у КЕКЦ.
Фермер Сергій Косенко та брандушка
– Я зв’язався з цим центром, тому що зараз аграрна політика у нас не зовсім правильна у зв’язку з тим, що багато розорюється луків, де росли червонокнижні рослини. Посіяли якусь культурну рослину, внесли гербіциди – і знищили рідкісні рослини безслідно. Це прикро.
Такі порушення екосистеми тягнуть за собою поступове зникнення диких тварин і птахів.
– Наприклад, у лузі поблизу села Княжева Слобода (Зіньківської громади – ред.) раніше жили чорні лелеки. Але тепер їх там немає, тому що все порозорювали, зникла їхня кормова база. Через неправильне ведення сільського господарства знищується природне середовище тварин та птахів, деякі види безслідно зникають. То що залишиться нашим нащадкам?
Також фермер наголосив, що в Україні не приділяють належної уваги розорюванню ґрунтів біля водойм, чого категорично не можна робити. Адже у такий спосіб річки та ставки забруднюються хімікатами, які використовують для підживлення сільськогосподарських культур, вони замулюються та пересихають.
У Полтавській області через розорюваність земель повністю зникли рідкісні червонокнижні рослини – воронець (або півонія тонколиста). Тому так важливо зберегти ті рослини, які ще залишилися на території області.
До прикладу, експедиція КЕКЦ знайшла місцину з ковилою біля села Шкурупії Решетилівської громади, яка була розорана під сільськогосподарські культури. А під селом Андріївка Полтавської громади у заплаві річки Середня Говтва сільгоспвиробники розорали частину ділянки, де росте червонокнижний рябчик шаховий, та засіяли замість нього соняшник.
За інформацією Київського еколого-культурного центру, на піщаному острові на річці Удай, навпроти села Халепці Лубенського району, лісівники висадили сосни на місці великої популяції сну чорніючого.
«За приблизними підрахунками, там могло бути до 40 тисяч квітів сну. Це місце могло б стати новою візитівкою Полтавщини, відомим туристичним маршрутом навіть у Європі. Бо в Європі таких місць давно вже немає. Але кілька років тому лісники там все розорали та посадили монокультури сосни. Популяція сну знищена відсотків на 80 %, а квіти, які залишилися, зникнуть із часом, у порядку догляду за сосняком. Ось так в Україні бездумно продовжується знищення унікальних природних багатств», – йдеться в повідомленні.
Крім того, завдавати шкоди можуть і браконьєри. Так, днями в Лубенському районі на Полтавщині затримали браконьєра, який викопував разом зі своєю дружиною на продаж червонокнижну сон-траву. Згідно з дослідженнями німецьких вчених, один кущик сон-трави може рости та цвісти до 100 і більше років. Сон-трава не приживається в неволі. Як правило, браконьєри викопують неглибокі ямки та пошкоджують довге коріння сон-трави й потім, висаджена в когось під будинком, вона гине.
Якщо ви знайшли рідкісні рослини, можете звернутися до Київського еколого-культурного центру через їхню сторінку на фейсбуці, написати у вайбері, вотсапі чи зателефонувати за номером телефону: (067) 715-27-90.
Раніше ми писали про те, що у Парасоцькому лісі на Полтавщині можна побачити 400-річний печерний скит монахів-відлюдників та 300-річні дуби.
Фото: КЕКЦ
