Понад 15 років Олена Сипіта працювала юристкою в різних установах Полтави. Та на початку повномасштабного вторгнення жінка звільнилася з роботи та дещо переосмислила свою діяльність: почала займатися тим, що завжди любила – рослинами. Тепер у неї є власна майстерня Cozy Corner, в якій вона створює картини, мосаріуми та топіарії зі стабілізованих рослин, а ще проводить майстеркласи для охочих та планує відкрити новий магазин.
Всі роботи в майстерні Олени – власного виробництва. Виготовляти рамки для картин їй допомагав батько, деякі вона купувала в інших майстрів. Нині ж жінка оптимізувала процес виробництва та створює основи під композиції, використовуючи 3D-принтер, який придбала за грантові кошти.
«Почалася війна. Тоді я вперше з 19 років звільнилася, до цього постійно працювала юристкою. І я втратила якісь сенси: хто я, куди потрібно, для чого. І мені подарували таке кашпо з мохом. Я його крутила-крутила, дивилась. Залізла в інтернет, подивилась, що це за мох такий, де він росте, як його стабілізують, скільки він коштує», – розповідає Олена.
Її першою інвестицією в майбутню справу, пригадує жінка, були 500 гривень.
«Я купила 100 грамів моху і три гіпсових кашпо по 10 гривень на розпродажі. І ще й маленькі лієчки в “Аврорі”. І почала робити такі композиції, – дарувала всім, кому можна, навіть у нашого педіатра, мабуть, та лієчка досі стоїть», – ділиться майстриня.
Спочатку Олена робила кашпо зі стабілізованим мохом вдома, прямо на балконі. Оскільки в жінки троє дітей, то й сиділа вона зазвичай до трьох годин ночі, аби придумати щось нове. У червні 2023 вона подалася на Спаський Фест.
«Я так хвилювалася – це ж вперше на ярмарку зі своїми роботами. Комусь сподобається, а комусь – ні. Але я таки себе пересилила і пішла на фестиваль. І це так відгукнулося людям. У мене тоді були лише гіпсові кашпо з рослинами, невеличкі, навіть картин ще не було. А люди підходили й питали, цікавилися, чи це не пластик, чи не штучні рослини. І я тоді зрозуміла, що цю справу можна розвивати».
Окреме приміщення під майстерню Олена почала шукати через рік, коли зрозуміла, що вдома її матеріали для творчості вже не поміщаються, та й на балконі не найкращі умови для створення картин.
«Це дуже брудна робота: поки все зробиш сміття обсипається, а мох може фарбувати руки. Та і коли почала робити перші об’ємні картини, то зрозуміла, що на балконі не зможу забезпечити необхідну для такого приміщення вологість, бо в мене квартира на сонячній стороні», – говорить жінка.
У квітні 2024 Олені запропонували невеличке приміщення на п’ятому поверсі під творчу майстерню. Не довго думаючи, вона взяла його в суборенду, а через три місяці сама уклала договір на три роки, як підприємиця, але в майбутньому хоче відкрити точку в зручнішій локації та на першому поверсі.
«Була в мене завжди якась творча частина. У мене мама любить квіти й різні кімнатні рослини, бабуся любила. Я ніколи не дивилась у цьому напрямі, трохи інші амбіції були. Але квіти я любила завжди, а ліс взагалі був моєю стихією. Тому й вирішила цим займатись», – каже Олена.
Нині жінці найбільше до вподоби саме працювати над картинами. Вона любить спостерігати за природою і їй подобається передавати побачене в роботах.
«Не всі можуть взяти й у будь-який момент поїхати в той самий ліс, відкинути свої страхи, переживання та думки. Я прагну своїми виробами трішки зупиняти людей і давати їм змогу “перезавантажитися”, забути про свої турботи, дивлячись на ці картини».
Маючи досвід, жінка створює їх швидше, аніж здається на перший погляд. Наприклад, останню картину Олена виготовила за півтори години: цей час пішов не лише на дизайн виробу, а й на обчищення моху та кори від голок і листків. Кашпо для композицій у жінки теж авторські – форми для гіпсу вона створювала разом із сестрою.
За словами майстрині, особливість стабілізованих рослин у тому, що вони не потребують догляду. Такому моху не потрібне сонце, вода тощо. А ще він не викликає алергічних реакцій.
Матеріали Олена замовляє у перевірених постачальників, у яких є сертифікати якості міжнародного зразка. Наприклад, прованс, ягель, опуклий та плоский мохи вона купує в українських виробників.
«Мої вироби – це моє обличчя. Одна справа, якщо мох десь підсох, бо спека чи сонце, а інша справа, якщо це якась хімічна стабілізація, на основі незрозумілих речовин, а я не можу цього відстежити. Я відповідально до цього ставлюся».
Жінка говорить, що сама не стабілізує рослини, адже для цього в її приміщенні немає необхідних умов. Для того, аби це робити, потрібно не лише мати достатньо гліцерину, а й знати, де шукати мох, а необхідні рослини зазвичай взагалі ростуть не в полтавських, а в карпатських лісах.
Найчастіше вироби замовляють через інстаграм або ж за рекомендаціями знайомих. Також Олена працює як продавчиня на Rozetka та Etsy.
Окрім цього, жінка проводить майстеркласи для дітей та дорослих. Останній вона проводила для школярів «Логіки»: дітлахи розмальовували гіпсові кашпо, які самі й створили.
«Можу брати різнобарвний мох, якщо це для дітей: червоний, зелений, жовтий. Ми наповнюємо кашпо вже розмальованим мохом, декоруємо, наприклад, стрічками чи блискітками», – розповідає майстриня.
Щоб спробувати самостійно створити виріб зі стабілізованих рослин, необхідно просто написати Олені в інстаграм.
«Можемо робити й мосаріуми, й картини, й розмальовувати. Достатньо просто написати й сказати кількість людей, я порахую, скільки потрібно матеріалів, бо це все індивідуально», – додає жінка.
Перед виграшем гранту, за кошти з якого Олена придбала необхідне для покращення своїх виробів обладнання, жінка спробувала себе в кількох програмах. Спочатку вона навчалася в «Дії. Бізнес» за національною програмою для крафтовиків. Тоді її бізнес-ідея потрапила в десятку кращих у Полтавській області.
«Той грант я не виграла, але зрозуміла, скільки всього мені ще потрібно навчитися, щоб довести до ладу свою операційну діяльність».
Опісля жінка взяла участь у програмі «Відважна». Навчання тривало близько чотирьох місяців з постійними домашніми завданнями. Оскільки чоловік Олени – ветеран, який захищав Україну від росіян у 2014-2017 роках, майстриня взяла участь у програмі підтримки «Траєкторія», створеній для військових, ветеранів та їхніх дружин.
Тут вона розробила власний бізнес-план та виграла грант. За ці кошти вона придбала 3D-принтер, акумуляторний клей-пістолет і ноутбук. Тепер за допомогою принтера вона створює безліч кашпо і має більше часу на інші вироби.
«Стало легше, знаю, скільки часу тепер потрібно на виготовлення інших замовлень. А ще я зменшила витрати на матеріали і поставила частину ручної роботи на автоматизацію», – каже жінка.
Цьогоріч вона також брала участь у другій хвилі цієї програми, однак, не перемогла. Та для неї було важливе інше – знайомство з новими людьми та підтримка.
У майстерні Олени можна придбати не лише картини, мосаріуми чи топіарії зі стабілізованого моху, а й прикраси. Щоправда, виробляють їх її знайомі. Жінка виокремила поличку для виробів дівчат, з якими вона познайомилась на Спаському Фесті, таким чином підтримавши їхню роботу.
«Я знаю, як це – підходити й просити покласти свої вироби поруч. Тому нехай їхні прикраси будуть тут – до мене приходять люди й теж можуть їх купити. Це дуже складна робота й дівчата дуже талановиті. Тому я завжди можу посунути щось зі своїх виробів, аби допомогти їм», – говорить майстриня.
Олена говорить, що любить свою справу ще й за те, що кожен виріб для неї – унікальний, який ніколи не зможе бути схожим на попередній.
«Кожен раз, коли роблю картину на замовлення, – це як перший раз. За ці роки жодної однакової не було й не буде. Може бути схожий дизайн, розташування, але вона все одно буде відрізнятися, бо це рослина – її неможливо повторити».
«Це ніколи не буде серійним виробництвом, навіть якщо в мене буде сто 3D-принтерів, все одно кожний виріб буде особливим і лише для вас. Особливим для кожного».
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі та вайбер-каналі.
