Протягом кількох днів три вагони зі світлинами американського фотографа Говарда Грема Баффета, які ілюструють війну в Україні, проїхали містами Полтавської області – Гребінкою, Миргородом, Полтавою, Кременчуком.
Днями Полтавську область відвідав мистецький поїзд із виставкою світлин американського фотографа Говарда Грема Баффета, які ілюструють війну в Україні. Бізнесмен та філантроп Говард Грем Баффет, син інвестора-мільярдера Воррена Баффета, приїхав в Україну у квітні 2022 року і здійснив 17 поїздок усією країною.
60 світлин, представлені на виставці «Відвага нації» (Courage of a nation), були зроблені протягом 160 днів із квітня 2022 року до грудня 2024 року, включно з 63 днями вздовж лінії фронту.
– Ідея виставки виникла у Говарда Баффета, він є її спонсором. Вони спільно з «Укрзалізницею» створили цю галерею. Виставка створена, щоб донести людям за кордоном і світовим лідерам те, що ми є відважною нацією, і Україна досі потерпає від агресора – Росії, – розповів начальник поїзда Дмитро Томащук.
Творчим ідеологом та організатором виставки «Відвага нації» став фотожурналіст та дослідник National Geographic, дворазовий лауреат Пулітцерівської премії Мухаммед Мухейсен.
Для створення мистецького поїзда три старі вагони повністю переобладнали та реставрували за короткий час – 92 дні. У них замінили дах, підлогу, системи електропостачання та опалення, встановили автономне живлення та сучасну систему кондиціонування, професійне галерейне освітлення для підсвітки кожної фотографії. Результат – два вагони-галереї та вагон-лаундж.
Відкриття виставки відбулося 13 червня в Одесі, після того мистецький поїзд уже проїхав 12 міст, серед яких і міста Полтавської області – Гребінка, Миргород, Полтава, Кременчук. Виставка триватиме до 1 жовтня й завершиться в Києві.
Начальник поїзда Дмитро Томащук розповів «Полтавській думці», що через безпекову ситуацію мистецький поїзд не зміг приїхати в усі міста, які стояли у графіку – наприклад, Суми, Павлоград, Херсон довелося оминути.
Говард Грем Баффет протягом свого життя відвідав 154 країни, де документував активні конфлікти та місця проживання диких тварин, що перебувають під загрозою зникнення.
– Попри те, що я фотографую конфлікти більшу частину свого дорослого життя, руйнування в Україні виходять за межі всього, що я бачив раніше. Проїжджаючи повністю зруйнованими містами, відчуваєш себе наче в фільмі про кінець світу, – так коментував він роботу над виставкою.
За інформацією з сайту «Алея сміливості», Говард Грем Баффет всіляко допомагає Україні під час війни. Зокрема він профінансував заходи з розмінування країни, Центр надлюдей у Львові, придбання протезів для цивільних людей тощо. А також співпрацював з «Укрзалізницею» над створенням першого у світі кухонного потягу, який може працювати автономно протягом 5-7 днів під час відключення електроенергії й виробляти 70 тисяч обідів на тиждень. За словами Дмитра Томащука, цей проєкт діє вже близько півтора року. У шести вагонах готують їжу для військових й цивільних з прифронтових районів України та розвозять її.
Крім того, Говард Грем Баффет є автором 15 книг, зокрема, двох бестселерів «Нью-Йорк Таймс». Він є виконавчим продюсером трьох документальних стрічок, одна з яких – «Порцелянова війна». Фільм став номінантом на премію «Оскар» і розповідає про українських митців, яким вдається знаходити красу й натхнення навіть тоді, коли вони захищають свою країну та культуру від жорстокого вторгнення Росії.
Це фото зробили у червні 2023 року у селі Золота Нива Донецької області. Жінка на ньому – одна з 18 жителів, які залишилися там. Вона розплакалась, побачивши першу гуманітарну допомогу за останні місяці. На той момент селище звільнили українські військові, але станом на зараз його знову окупували російські війська.
На фото справа – 32-річна Катя з позивним «Шпилька», родом із Харкова. Коли Каті було 16 років, під час сімейної вечері батько запитав у неї та її сестри, ким вони себе ідентифікують – українками чи росіянками. Сестри відповіли: «Ми – українки». Батько сказав, що з цього моменту він більше не вважає їх своїми дітьми.
У 2014 році, коли Росія анексувала Крим, Катя вирішила навчитися стріляти та вступила до стрілецького клубу, а у 2016 придбала свою першу гвинтівку. Катя приєдналася до армії 25 лютого 2022 року, вивчилася на снайпера, зараз вона служить у батальйоні «Ахіллес» 92-ї десантно-штурмової бригади.
На світлині праворуч, яка зроблена у грудні 2023 року, Валентина Данилова з села Ягідне Чернігівської області. Через 7 днів після початку великої війни російські військові змусили понад 350 жителів села сховатися у підвалі школи. Жінка провела там 24 доби й вела календар, на який показує на фото. Ліворуч від дверей – імена людей, які були страчені в селі, а праворуч – ті, хто помер у підвалі.
Мар’яна Мамонова (на світлині справа) була медиком та служила в армії в Маріуполі. Коли її у квітні 2022 року захопили в полон чеченські солдати, які воювали на боці Росії, вона була на четвертому місяці вагітності. У полоні жінка не отримувала медичної допомоги, страждала від голоду, зневоднення, антисанітарії та катувань. Інші ув’язнені ділилися з нею їжею, щоб допомогти зберегти дитину. Після 5 місяців ув’язнення Мар’яну та ще 214 полонених обміняли на союзника Путіна Віктора Медведчука. Через 4 дні після звільнення жінка народила дочку Анну-Марію.
На фото – гурт із Superhumans, що складається з ветеранів, кожен із яких втратив принаймні одну кінцівку на війні. Це вже третій склад, бо щоразу, коли гурт здавався укомплектованим, хтось з учасників вирішував повернутися до армії.
Одна з відвідувачок виставки в Кременчуці прийшла переглянути світлини разом зі своїм сином.
– Я вирішила прийти зі своєю дитиною, тому що на цих фотографіях зображені речі, які треба знати, пам’ятати. Зараз 2025 рік, ми далеко від 2022-го, уже звикли до війни та обстрілів. Війну треба документувати, показувати, зокрема, дітям. Я вважаю, що це неправильний стереотип: я заховаю свою дитину й вона не буде цього бачити. Я хочу, щоб мої діти й онуки все це бачили, але хай це буде на зображеннях, – сказала жінка.
Кременчуківка наголосила, що поширювала інформацію про виставку серед своїх знайомих, щоб якомога більше людей змогли її відвідати та популяризувати.
