Полтавський бізнесмен та громадський діяч Андріан Литовченко активно займається бігом і допомагає іншим полтавцям додати спорт у повсякденне життя. «Полтавська думка» поговорила зі спортсменом про те, чому це важливо, чому Україна відстає від Європи за кількістю фізично активних людей і чи зручна Полтава для бігу.
Андріан Литовченко згадує, що у школі, як і багато хто, займався спортом без особливих досягнень. На його думку, школа наглухо відбивала бажання займатися спортом і чітко формувала думку «ти нічого не вмієш».
– Коли я навчався, норматив був побудований на селекції до професійного спорту. А не для того, щоб створити здорову націю й закласти базові знання про харчування, про те, як правильно займатися фізичною активністю, як відновлюватися.
Зараз через ковід і війну в Україні ситуація не набагато краща – онлайн-освіта не сприяє тому, щоб діти займалися спортом, допомогти можуть лише спортивні секції.
– Система вищої освіти в нас також не дає змоги займатися на тому ж рівні, як у Європі та Америці. Там, якщо ти спортсмен, тебе виш буде підтримувати, платити стипендію. А в Україні немає можливості паралельно якісно підтримувати обидві речі – й навчатися, й займатися спортом, – говорить Андріан Литовченко.
За статистикою, у країнах Європи бігає чи постійно займається спортом приблизно 1,5-2 % населення, а у східних цивілізованих країнах Азії (Японія, Таїланд, Сінгапур) – близько 5-6 %.
– І цифра буде більшою, якщо додамо людей, які стабільно ходять до спортзалу, але не використовують спортивні трекери, по них просто немає статистики, – каже полтавець.
Андріан Литовченко використовує додаток Strava – формат соціальної мережі для тих, хто займається спортом.
– Додаток робить формат теплової карти, дуже схожої на те, який вигляд має освітлення планети з космосу. Чим більше людей на певній ділянці займаються спортом, тим яскравіше сяйво. Можна побачити, наскільки інтенсивно в певному регіоні – місті, країні, континенті – люди тренуються.
За картою в додатку видно, що у країнах із високим рівнем життя багато активних людей.
– Якщо подивитися на Україну, то таке відчуття, що в нас немає «освітлення» в порівнянні з найближчими сусідами – Польщею, Чехією. У Росії так, як і в нас, тільки у великих містах трохи краще. А якщо подивитися на стару Європу – Італія, Франція, Велика Британія, Нідерланди, Бельгія, Німеччина – вона палає. Там люди набагато активніші.
Наш співрозмовник вважає, що такий низький показник в Україні пов’язаний із відсутністю знань у людей про те, що мінімальний спорт потрібен протягом усього життя, недостатньою кількістю змагань, відсутністю спортивної інфраструктури.
Андріан Литовченко зазначає, що бажання займатися спортом гарно корелюється з рівнем критичного мислення. Бо людина, яка займається спортом, замислюється про своє майбутнє, довгострокові перспективи та здорову старість. Бізнесмен наголосив, що набагато дешевше навчити людей бігати підтюпцем, ніж витрачати гроші на медицину на державному рівні – проводити лікування інфарктів та інсультів. Пропаганда базових знань про здоров’я набагато дешевша, ніж підтримка усієї структури медицини. Адже доведено багатьма світовими дослідженнями, що кількість людей, які хворіють на серцево-судинні захворювання та мають проблеми з опорно-руховим апаратом, знижується колосально, якщо вони регулярно тренуються.
Андріан Литовченко впевнений: спорт може допомогти зробити націю не лише фізично здоровішою, а й ментально.
– Коли людина робить циклічні вправи, це дуже гарно перезавантажує нервову систему, допомагає відволіктися. Під час фізичної активності відбувається викид гормонів, і людина відчуває миттєвий результат – їй одразу стає краще в ментальному плані. Спорт є суперлікувальним, профілактичним засобом та допомагає адаптуватися під наше сьогодення та розвантажити всі сфери життя.
Розповідаючи про власний приклад, полтавський бізнесмен зазначає:
– У свої 30 років я вибивався за межі категорії здорової людини за показником маси тіла. Я не був здоровим, мав зайву вагу, але мене це взагалі не хвилювало. Я був щасливий, що в мене є робота, родина, друзі, їжа, випивка в міру, як в усіх.
Після 30 років чоловік пішов у спортзал – і поступово втратив 25 кілограмів, а через 5 років почав бігати – і втратив ще 25 кілограмів. Також полтавський бізнесмен додає, що для здорового способу життя надзвичайно важливі також правильне харчування, врахування калорій та якісне відновлення, а вже потім – активність, рухливість, спорт.
Андріан Литовченко з дружиною Іриною та сином
– Вага пішла поступово, за багато років. Я змінив харчування, але все одно люблю їсти смачно. Не можу перелаштуватися так, щоб у мене було тільки абсолютно правильне харчування. Я залишаю шкідливу їжу, але все має бути в міру. Важливо не їсти більше, ніж потрібно, бо тоді спожите йде в накопичення.
На одному з бізнесових тренінгів Андріан Литовченко дізнався про найдовший марафон-тріатлон Ironman і почав до нього готуватися. У 2018 році в Іспанії він за 11 годин і 6 хвилин проплив 3,8 кілометра, проїхав на велосипеді 180 кілометрів і пробіг 42 кілометри. А наступного року знову взяв участь в Ironman у Польщі та на дві хвилини покращив свій результат. Спортсмен додає, що також планував пробігти ультрамарафон у 90 кілометрів в Африці, але через епідемію ковіду не мав можливості поїхати, тож пробіг 90 кілометрів Полтавою.
– Якщо раніше мені б хтось сказав, що я буду бігати марафони та тріатлони, втрачу третину своєї ваги, пробігатиму по 100 кілометрів, я б не повірив. Інколи мені кажуть, що я неадекватний, бо те, що я роблю, відрізняється від середньостатистичного оточення.
Полтавець додає, що біг – найпростіший, найбільш доступний і зручний вид спорту, для нього не потрібен складний інвентар. Потрібні лише кросівки, спортивний одяг і бажання.
– У нас немає місця, де їздити на велосипеді, мало басейнів. Біг можна прокачувати без інфраструктури. Побігати 20 хвилин у себе на районі – це не так складно. А якщо хочеться бігти довше, можна слухати музику, подкасти, аудіокниги. Якщо не бігати дорогами, навушники вітаються.
Щоб в Україні з’являлися люди, які бігатимуть, треба показати, що спорт доступний для всіх, переконаний полтавець.
– Це найкраще демонструють забіги. Є кілька організацій, які займаються цим по Україні, – всі вони приватні, недержавні, це комерційна історія. Хочеш – приїжджаєш, платиш гроші, береш участь у старті. Зараз держава хоче зробити себе «гравцем» в організації таких стартів.
Реєстрація на марафон в Україні коштує від 1 до 3 тисяч гривень, на закордонні старти – від 100 євро, тріатлон – ще дорожче.
Андріан Литовченко розповідає, що Міністерство молоді та спорту планує на державному рівні підтримувати громадські організації – аматорські бігові клуби. У Полтаві зараз діє 3-4 бігові клуби. Наш співрозмовник вважає, що в Полтаві має бути по 5 бігових клубів у кожному районі, щоб люди бачили, що всюди рухаються.
– У всьому світі діє клубна система, існує спонсор чи інша зацікавлена людина, яка готує й аматорів, і професіоналів. В Україні рухи у цьому напрямі йдуть: планується, що аматорські клуби отримають доступ до міської спортивної інфраструктури, буде навіть фінансування таких проєктів.
Забіги дозволяють кожній людині бігти у своєму темпі та змагатися тільки з собою. І якщо виникне бажання в цьому розвиватися, то щоразу покращувати власний результат.
– Також це чудовий приклад для дітей. Під час кожного забігу, як правило, проводять і дитячі старти на мінімальні відстані – 100, 200, 300, 500 метрів, щоб діти пробіглися, отримали медаль, – говорить полтавський бізнесмен.
Він зазначає, що на марафон в Україні виходять максимум 500 людей, на півмарафон – 1000. І зазвичай це одні й ті самі люди, які їздять на старти в різних містах.
– У світі є серія марафонів Majors, де кількість охочих переважає можливості організаторів, – вони можуть прийняти 60 тисяч людей, а охочих буде 400-500 тисяч. І нормальна кількість у Європі на будь-якому марафоні – 5-10 тисяч учасників. У нас в державі таких цифр не існує!
Як приклад популярності спорту в Європі він навів новину про те, що президент Фінляндії Александр Стубб під псевдонімом брав участь у змаганнях з тріатлону й посів 2-ге місце.
На думку Андріана Литовченка, в Полтаві людей, які активно займаються спортом, не набереться й тисячі. А щоб досягти європейських показників, їх має стати принаймні втричі більше.
– Будемо думати пропорційно населенню: якщо вважати, що в нас 300 тисяч жителів, то в нас має займатися спортом хоча б 3 тисячі людей.
Андріан Литовченко є організатором двох спортивних клубів у Полтаві – тріатлонного клубу «Горинич» та організації Power Space Team – та ініціатором забігів.
– Ми зокрема організовували трейл-забіги, наприклад, Опішня trail, Буланове trail, щоб показати чудові краєвиди Полтавської області та побігати полями, схилами, лісами, без обліку часу. Це гарно та екологічно. Під час війни зі стартами стало важче, бо всі бояться брати на себе відповідальність щодо спортивних масових заходів на випадок обстрілів.
Також Андріан Литовченко вже протягом 7 років розвиває в Полтаві соціальний проєкт для тих, хто хоче почати бігати.
– Збираємося щонеділі в парку «Перемога» о 8:30. Бігаємо разом із новачками дуже повільно й пояснюємо, як правильно почати, даємо поради, розвінчуємо міфи про шкоду бігу. Коли біжиш повільно, можна легко спілкуватися з людьми.
За його словами, Полтава – незручне місто для того, щоб бігати: немає тротуарів, освітлення, чищення доріг. А велодоріжки – це ще складніше питання, поки вони є лише у проєктах розвитку міста.
– Треба розвантажувати автотранспорт, щоб можна було логістично, зручно добратися на велосипеді, наприклад, на роботу. Треба буде зробити це за рахунок проїжджої частини, глобально «обрізати» автомобілістів, а люди до цього не готові. Але коли це впроваджують, повірте, ніхто не страждає. Поки що в Україні цього немає взагалі, хоча Київ, Вінниця, Львів намагаються впроваджувати.
Як приклад він навів польське місто Ряшів – воно за розміром, як Полтава, і повністю покрите велосипедною доріжкою. Створити таку інфраструктуру в ньому полякам вдалося буквально за 10 років.
– У Полтаві бігають переважно в центрі навколо кільця, бо це єдина зручна територія, де рівна дорога (не треба постійно дивитися під ноги), освітлюється, відносно безпечно щодо машин. Можна ще забігти на стадіон «Ворскла», хоча не всі люди про це знають. А на тротуарах у нас бігати ніде, парки не пристосовані до бігу, – констатує спортсмен.
Основне, що Андріан Литовченко радить людям, які хочуть займатися спортом, – це знайти собі друга, який тебе підтримає на початку, чи ком’юніті однодумців, бо найкраще спрацьовує робити щось разом із кимось.
– Звичка формується за місяць, тож можна посперечатися з кимось, щоб довести, що зможеш 30 днів протримаюсь. А далі навпаки – з цього вже дуже важко «злізти». Також неймовірно гарно спрацьовує, якщо піти повболівати на якийсь спортивний захід. Буває, людині дарують реєстрацію на півмарафон чи марафон, але це трошки складно та підло, – сміється.
Але треба бути готовим до того, що результату не буде видно одразу.
– У будь-якому спорті єдина річ, яка перемагає все, – це регулярність. Краще тренуватися 3-4 рази на тиждень по 20-30 хвилин, ніж раз на тиждень 2 години. У принципі це стосується будь-якої сфери життя.
Щоб ефективно спалювати калорії, потрібно, щоб під час тренувань підвищувався пульс.
– Коли ми просто рухаємося, ходимо, і пульс на рівні 90-110 ударів, це не є спортом. Коли ми підіймаємо пульс до 130, і це тримається хоча б 30 хвилин і більше, тоді вже йде спалення калорій, – пояснює спортсмен.
Але надто перевантажувати організм не слід – усього 10-15 % усіх тренувань варто проводити вище середнього навантаження.
Для багатьох стає гарним стимулом займатися спортом те, що можна власним прикладом змінити ставлення близьких людей до фізичної активності.
– Можна стати класним прикладом дітям і своєму найближчому оточенню. І твоє оточення зміниться в будь-якому разі: або також стане фізично активним, або ти пристанеш до іншого, яке більш здорове. Коли я почав активно займатися спортом, старші діти вже були. І їм важче, вони підтягуються пізніше. Молодші роблять все автоматом, бо постійно бачать приклад і розуміють, що це нормально, що мама тренується, тато зранку бігає. Я їм пояснюю, коли йду на пробіжку: «Так, ви втратите годину свого часу зі мною зараз, але так ми виграємо кілька років пізніше – продовжимо життя».
На першому фото – син Андріана Литовченка Федір у дитячому візочку кілька років тому, на другому – у 2025 році після забігу з медаллю
За спостереженнями нашого співрозмовника, ситуація щодо спорту в Україні змінилась у кращу сторону, коли почався безвіз:
– Багато українців почали подорожувати й дивитися, як люди живуть за кордоном. Це сприяло тому, що були зрушення в цьому питанні. Зараз ситуація навпаки – погіршується. Люди мають брати на себе відповідальність за своє здоров’я і не чекати, що їх врятує медицина.
Осмислено до фізичної активності своїх співробітників почали підходити великі українські компанії.
– Така тенденція почалася приблизно 5 років тому. Великі корпорації створюють сприятливі умови, щоб співробітники займалися спортом. Бо це їхній інтерес – менше лікарняних, краща соціальна атмосфера всередині, коли організовуються бігові та футбольні клуби, спортивні змагання, – говорить Андріан Литовченко.
Він додає, що зараз жодне змагання не проходить без офіційного спонсора, адже це покращує імідж компанії.
– У Полтаві генеральними спонсорами півмарафонів були «Нова пошта», «ПриватБанк» – ті, хто потребує масово пізнання з позитивним іміджем. І це масові старти практично європейського рівня – якісні, сертифіковані.
