На фасаді полтавської школи № 11 відкрили меморіальні дошки загиблим захисникам України Роману Сліпичу та Петру Процику.
За інформацією пресслужби Полтавської міської ради, старший солдат Роман Миколайович Сліпич народився 20 квітня 1984 року в Полтаві. Закінчив ЗОШ № 11. Потім навчався у ПТУ № 23, де здобув спеціальність машиніста екскаватора одноковшового 3, 2, 1 класу (категорія «С»).
Трудову діяльність розпочав за фахом у КП ПОР «Полтававодоканал». 27 жовтня 2003 року його призвали на строкову службу в лавах ЗСУ. Служив у в/ч А3769 на посаді курсанта. У 2004 році – водієм-електриком в/ч А1238, а у 2005 році перебував на службі у в/ч А0780 старшим водієм, звідки його звільнили в запас 9 березня 2005 року. Після демобілізації знову працював у КП ПРО «Полтававодоканал».
25 лютого 2022 року пішов до ТЦК та СП і добровільно став на захист рідної землі. Після мобілізації його зарахували до в/ч А0409 на посаду старшого солдата стрільця-помічника гранатометника 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону. Воював у складі 30-ї ОМБр імені Князя Костянтина Острозького, де з 2 березня 2022 року по 19 червня 2022 року брав участь у військових діях на території Луганської області.
З 8 серпня 2022 року по 16 вересня 2022 року захищав державну цілісність біля населеного пункту Червоне Харківської області та селища Курдюмівка Донецької області.
Поліг внаслідок вибухової травми 24 вересня 2022 року біля селища Озерянівка Горлівського району Донецької області.
Нагороджений орденом «За мужність» (посмертно) та відзнакою Полтавської громади «Захисник України – Герой міста Полтава».
Старший матрос Петро Петрович Процик народився 4 квітня 1985 року в Полтаві.
У 1992 році пішов у перший клас ЗОШ № 11. Після закінчення школи у 2000 році вступив до професійно-технічного училища № 23. У 2003 році здобув професію монтажника санітарно-технічних систем і обладнання, газозварника.
З серпня 2004 року працював у ВАТ «Лтава» у службі головного механіка такелажником.
З травня 2018 року працював у філії «УГВ-Сервіс ПАТ “Укргазвидобування” помічником бурильника капітального ремонту свердловин 5 розряду, згодом – машиністом підіймача 5 розряду бригади № 12 з капітального ремонту свердловин.
Проживав в Опішні з дружиною, сином Микитою 2008 року народження та донькою Ориною 2016 року народження.
10 жовтня 2022 року його призвали на військову службу під час мобілізації.
З 2022 року брав участь у звільненні Херсона. В серпні 2023 року разом з побратимами групи спеціального призначення нанесли ворогові безповоротних втрат поблизу населеного пункту Ольгівка Херсонської області, що в подальшому дало змогу силам Збройних сил України звільнити Ольгівку від ворога. Також у вересні 2023 року вони здійснили зухвалий рейд на острів Тендрівська Коса, в результаті ворог втратив понад десять військовослужбовців.
У січні 2024 року у складі групи спеціального призначення виконував бойове завдання в акваторії Чорного моря неподалік узбережжя тимчасово окупованого Криму на платформі МСП-17 з метою проведення спеціальних дій, захоплення (знищення) комплексу наземної станції БпЛА та РЛС «Нева-БС», в результаті завдання було виконано в повному обсязі.
28 лютого 2024 року старший матрос Петро Процик прийняв останній бій на острові Тендрівська Коса, ціною власного життя забезпечив відхід решти військовослужбовців, тим самим врятувавши життя побратимів.
Нагороджений відзнакою «За оборону України», почесним нагрудним знаком «Золотий хрест», орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Фото: Полтавська міська рада
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі та вайбер-каналі.
