Жителька Кобеляків Тетяна Вільхова допомагає українським військовим понад 10 років. Жінка разом з однодумцями возить на фронт допомогу, ризикуючи потрапити під залп «граду» чи зустріти на своєму шляху ворожий дрон. Тетяна розповіла «Полтавській думці», як ледь не заїхала в окупований «орками» населений пункт і заради чого волонтерить.
Тетяна Вільхова почала допомагати війську з 2014 року. Зараз вона директорка «Благодійного фонду “Волонтери – Янголи Добра”». Також учасниками волонтерської організації є Володимир Жуков, Олександр Монахов, Тетяна Білан, Світлана Овчаренко, Олена Білаш, Лідія Буряк, Любов Мартинець, Володимир Чуйко, Валентина Корецька й Бабенко Валентина.
«Мама Таня», як називають Вільхову багато військових, поділилася історіями своїх колежанок – жінок, із якими разом волонтерять. Син Любові Мартинець пройшов АТО. А з перших днів повномасштабного вторгнення приєднався до ЗСУ. Зараз чоловік – командир роти.
«Син Валі Корецької пішов захищати Батьківщину разом із моїм сином Сергієм. Коли були під Бахмутом, син Валі – Дмитро – потрапив у полон. Протягом 80 днів ми нічого не знали про нього. А потім його обміняли. Це було для всіх Кобеляків велике щастя. Загалом у нашій організації майже у всіх рідні на фронті», – каже Тетяна.
Син Тетяни – Сергій – списаний за станом здоров’я. В активних бойових діях не бере участі, але продовжує службу в ЗСУ. Онук Тетяни, також Сергій, зараз захищає Україну. Він приєднався до ЗСУ у 2020 році. Зараз захиснику 24 роки.
Волонтерка згадує, що у 2022 році за місяць могли близько 10 разів їздити на фронт, щоб передати допомогу. Одного разу Тетяна була за три кілометри від «нуля». Це було біля Соледара.
«Бували “цікаві“ випадки на деяких напрямках. Як, наприклад, на Запорізькому. Там відбувалися зачистки ворога, і ніхто не проїжджав. Але нас пропускали. Крім нас, не було жодної машини», – згадує Тетяна.
Під час поїздок на фронт волонтери зіштовхуються з багатьма небезпечними ситуаціями:
«І “гради“ працюють, щодо роботи ворожих FPV-дронів – взагалі словами не передати. Наприклад, три тижні тому відбулася чергова поїздка. З Ізюма на Слов’янськ дорога закрита. І мене хлопці попереджали, щоб туди не їхали, бо там дуже багато ворожих дронів. Ми їхали “Слов’янськ – Дружківка – Краматорськ“. І ми подумали, що в об’їзд нам далеко їхати, тож поїхали “нерекомендованою“ дорогою. Не знаю, як її назвати: чи дорогою смерті, чи дорогою життя. Цю ділянку ми проїхали дуже швидко, бо водій їхав 140-150 кілометрів. Шляхом дуже багато згорілих машин – і цивільних, і військових. То коли ми приїхали до позицій, то хлопці сказали, що не здивовані нашому приїзду».
Також Тетяна розповіла, як під час чергової поїздки на фронт вони ледь не заїхали в окупований росіянами населений пункт. Річ у тім, що користуватися навігатором не завжди вдається через роботу засобів радіолокаційної боротьби. Тож Тетяна користується картою та вказівками військових. Перед поїздкою вона з водієм складають маршрут, «фотографують» очима карту та тримають її в голові.
Волонтери відвідують військових на всіх напрямках. Намагаються виконувати всі їхні прохання, везуть усе: ліки, їжу, генератори, тепловізори, «мавіки», амуніцію, набори ключів для ремонту, бензопили тощо. Допомагають військовим шпиталям, пораненим бійцям, підтримують зв’язок із ветеранами.
«Наша Кобеляцька громада дуже сильна у плані допомоги. Нам допомагає тимчасовий виконувач обов’язків міського голови Василь Кіптілий. Коли б ми до нього не звернулися, то виручає. Активно працюють жіночі ради (об’єднання жінок при органах місцевого самоврядування – ред.), старости та школи», – розповіла Тетяна Вільхова.
Волонтери намагаються реагувати на всі прохання від військових. Утім запити, які на понад 100 тисяч гривень, каже Тетяна, даються важко.
«Наприклад, надійшли чотири прохання від військових. Виконуємо їх за можливості. Не змогли виконати – подзвонили в міську раду, нам допомогли “закрити“ питання».
Волонтерка поділилася, що «янголам» допомагає також один чоловік із Києва. Його звати Анатолій. Він родом із Бутенків (колишній Кобеляцький район – ред.), але зараз проживає у столиці. Анатолій тричі передавав дрон «мавік 3», який коштує орієнтовно 200 тисяч гривень. Один раз допоміг закрити збір для купівлі РЕБу – переказав 91 тисячу гривень.
«Держава робить свою роботу, а ми – свою. Без нашої підтримки хлопці не витримають. Дуже багато на наших плечах, ми витягуємо армію. Ті самі генератори, будівельні матеріали тощо. Їм потрібна допомога. І ми це робимо від чистого серця заради блиску, який бачимо в їхніх очах. Тому допомога нашої громади, нашого українського народу дуже потрібна», – пояснила волонтерка.
Підтримати кобеляцьких волонтерів можна за реквізитами:
На головній світлині зображена Тетяна Вільхова. Фото: фейсбук-група «Волонтери – Янголи Добра»
