Полтавська Думка

«Або дитячий будинок, або ми», – 20-річна кременчуківка розповіла, як вони з чоловіком взяли під опіку його брата

«Або дитячий будинок, або ми», – 20-річна кременчуківка розповіла, як вони з чоловіком взяли під опіку його брата

«Або дитячий будинок, або ми», – 20-річна кременчуківка розповіла, як вони з чоловіком взяли під опіку його брата

20-річна Дарія та 24-річний Карім Ельдалі з Кременчука оформили опікунство над дитиною – молодшим братом Каріма. Дарія поділилась з «Полтавською думкою» історією їхньої родини, яка прийняла осиротілу дитину, та тим, які документи потрібні для оформлення опікунства і які етапи треба пройти у цьому процесі.

Карім та Вадим – брати по матері. Батько Вадима загинув на війні два роки тому, а мати померла від хвороби у жовтні 2024 року. Разом з батьками 12-річний Вадим жив під Харковом, але після їхньої смерті єдина рідна людина, яка в нього залишилась, – це старший брат.

На запитання, чия була ідея взяти опікунство над Вадимом, Дарія розповідає, що це рішення було спільне, вони з чоловіком ухвалили його разом:

– Вадим нам сам подзвонив і сказав про смерть мами. Ми на наступний день поїхали в Харків і одразу його забрали, йому там не було з ким залишатись. Логічно, що він буде з нами, бо в нього нікого немає, крім Каріма. Або дитячий будинок, або ми.

Опікуном Вадима став Карім. Дарія на той момент була його співмешканкою, а згодом вони побралися.

– Мій чоловік став опікуном рідного брата-сироти, а оскільки документами завжди в нашій родині займаюсь я, то і цього разу це лягло на мене, – посміхається Дарія Ельдалі.

Щоб Карім міг стати опікуном молодшого брата, необхідні були документи, що підтверджують родинні зв’язки (свідоцтва про народження Каріма та його неповнолітнього брата), свідоцтва про смерть батьків та довідка про встановлення статусу дитини-сироти. Також потрібно було зібрати як оригінали, так і копії таких документів, як паспорт, ідентифікаційний код опікуна, заява про призначення опікуном, довідки про доходи та про несудимість. Разом з тим обов’язково треба було надати довідку про стан здоров’я з висновками лікарів та додаткові довідки від психіатра та нарколога. 

– Від мене як від співмешканки (а пізніше – дружини) вимагалася заява про погодження прийняти дитину до нашої родини, довідки від психіатра та нарколога. Також необхідна довідка про стан здоров’я з висновками лікарів щодо Вадима (ці бланки видають у Службі у справах дітей), – каже Дарія.

Повний пакет необхідних документів родина передала до Служби у справах дітей. І там же Карім написав заяву на встановлення опіки. 

Після цього фахівці прийшли до Дарії та Каріма додому, щоб перевірити умови проживання Вадима. За словами Дарії, існують вимоги до умов проживання дитини та до фінансової спроможності опікуна, але вони не надто жорсткі. Служба у справах дітей оцінює кожен випадок індивідуально, а головний критерій – безпека та належний догляд.

Щодо умов проживання дитини, до опікуна висувають обов’язкові базові вимоги: безпека житла, чистота та відсутність антисанітарії, місце для сну, місце для зберігання одягу та особистих речей, місце для можливості навчатися (робочий стіл), достатня кількість одягу та побутових речей, нормальні умови для харчування та гігієни.

– До речі, не обов’язково, що квартира має бути власна – ми орендуємо і це дозволяється. Так само не обов’язково, щоб у дитини була окрема кімната, головне – щоб було окреме місце для сну і все те, що було перелічене раніше, – додає Дарія.

Після перевірки житла Служба у справах дітей склала висновок про доцільність призначення опіки, тож родині залишалося лише чекати рішення виконавчого комітету Кременчуцької міськради. 

– Приблизно за тиждень ми вже отримали офіційне рішення про встановлення опіки. Процес оформлення опікунства зі збором усіх необхідних документів зайняв трохи більше місяця, – згадує співрозмовниця «Полтавської думки».

Зараз Вадим вже живе з братом та його дружиною понад рік. У січні підлітку виповниться 14 років, а в родину брата він потрапив, коли йому було 12.

Вадим (зліва) і Карім (справа)

На запитання, чи часто бувають перевірки умов, у яких проживає Вадим, від служби у справах дітей, Дарія Ельдалі відповідає, що це відбувається нечасто – приблизно раз на рік:

– Як я вже говорила, умови проживання перевіряли перед встановленням опіки. За час оформлення документів ми вирішили переїхати в більше житло, тож після встановлення опіки умови проживання перевірили ще раз, а потім у середньому перевірки відбуваються раз на рік. Але це завжди після попередження та заплановано.

Розповідаючи про те, що виявилось найважчим у процесі оформлення опіки, наша співрозмовниця називає медогляд у лікарів.

– Найважче було пройти лікарів, адже після реформи записатися на прийом до лікаря в державній лікарні, а потім потрапити до нього на прийом в цілому не так-то й легко. Але ми і з цим упоралися, надто великих складнощів, на щастя, не виникало. Фахівці служби у справах дітей детально все пояснювали, нагадували та постійно були на зв’язку, – зазначає дівчина.

Також ми запитали в неї, чому вони з чоловіком обрали саме опікунство, а не усиновлення.

– В опікунства є чимало переваг. Серед основних – значно простіша і швидша процедура, на відміну від усиновлення. Дитина зберігає статус сироти, що дає пільги в подальшому. І найголовніше: для опіки немає жорстких вікових вимог, тоді як у віці між усиновлювачем та дитиною має бути мінімум 15 років різниці. В нашому випадку чоловік старше дитини лише на 10 років, – коментує вона.

Оточення Каріма та Дарії здебільшого позитивно відреагувало на їхнє рішення взяти опіку над Вадимом. 

– Часу та бажання на роздуми в нас не було, ми з чоловіком ухвалили рішення про встановлення опіки над його братом одразу без вагань. Тоді мої батьки повністю підтримали наше рішення, друзі були шоковані спершу, але теж поставилися до цього з позитивом. Але були люди, які засудили, сказали мені: «Ти молода, навіщо воно тобі треба», – ділиться своєю історією Дарія Ельдалі.

Щомісяця держава виплачує соціальну допомогу на утримання дитини, над якою встановлено опіку. Ця сума індивідуальна і залежить від віку дитини, а також наявності чи відсутності інших виплат на неї.

За даними Міністерства соціальної політики, основна допомога на дітей під опікою становить 2,5 розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Станом на 2025 рік прожитковий мінімум для дітей до 6 років – 2 538 гривень, від 6 до 18 – 3 166 гривень. Тож виплата сягає 6 345 гривень для малюків і 7 915 гривень для старших. Для дітей з інвалідністю коефіцієнт підвищується до 3,5, тобто 8 883 грн і 11 081 гривень відповідно.

Дарія розповідає, що Вадим полюбляє футбол, без нього й телефона просто жити не може. На запитання, як вдається виховувати підлітка, наша співрозмовниця каже:

– Оскільки це підліток, знайти спільну мову іноді буває дуже складно. Як-то кажуть, дивлячись на який настрій потрапиш, – сміється дівчина. – Як гарний, то і в кімнаті сам поприбирає, і з хатніми справами допоможе, поки ми з чоловіком повернемось з роботи.

Але все ж дівчина додає, що на це питання важко відповісти однозначно. 

– Нам лише по 20 «з гаком» років, а Вадим, якщо можна так сказати, наш первісток. Але в більшості моментів виховувати його не так-то й складно, адже він вже дорослий і вміє слухати та чути.

Реклама

Ми у соцiальних мережах

Полтавська Думка Полтавська Думка Полтавська Думка
Ми використовуємо файли Cookies

Наш веб-сайт використовує файли Cookies, щоб надати Вам найкращий сервіс. Будь ласка, дозвольте використовувати ці файли для подальшого використання веб-сайту.

Детальнiше про файли Cookies