26-річний військовий із Полтави Владислав Коркін разом із батьками відкрив власний бізнес – туристичну агенцію франшизи JoinUp. Про службу у війську та перші кроки в бізнесі він розповів «Полтавській думці».
– Я навчався на нафтогазову справу – спершу в коледжі, в університеті (в Україні – ред.), потім ще за кордоном в університеті, – зазначає Владислав Коркін.
Коли у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, полтавець, не закінчивши навчання в Польщі, повернувся в Україну та пішов на службу добровольцем.
– У мене мало бути навчання до квітня 2024 року в Польщі. Але за кілька днів до початку повномасштабного (вторгнення – ред.) почалося масове скасування рейсів. Я домовився зі своїм деканом у Польщі, що хочу полетіти останнім рейсом додому й закрити все дистанційно.
На початку великої війни батько Владислава – 47-річний Віталій – закрив свій бізнес із вторинної переробки металу та пішов служити.
– Батько долучився (до війська – ред.) одразу, а я ні, бо мені треба було написати магістерську роботу й захистити її.
Після того, як Владислав Коркін дистанційно захистив магістерську роботу та склав державний іспит, він почав намагатися вступити до лав Збройних сил України.
– Але в мене це не дуже виходило. Я мав проблеми з серцем, тож був обмежено придатний, і мене ніхто не хотів брати. З березня до квітня 2022-го я оббивав всі пороги, намагався через знайомих вирішити питання служби.
За місяць він зміг потрапити в розвідувальну роту 116-ї бригади ТрО. Владислав Коркін прийшов на службу солдатом, а з часом став офіцером.
– На мою країну напали, я вирішив захищати її, це мій обов’язок. Інші варіанти я й не розглядав, – розповідає про свою мотивацію наш співрозмовник. – У батька абсолютно така ж сама позиція. Мабуть, позиція батька і повпливала на моє бачення, і це переросло у те, що ми обидвоє служили.
Владислав каже, що вони з батьком опинилися в одній бригаді, але в різних підрозділах, тож майже не пересікалися, лише в Донецькій області зустрічалися час від часу.
Служба полтавця розпочалась на Харківському напрямку, пізніше він перебував на Донецькому напрямку, з вересня 2024 року брав участь у Курській операції. Влітку 2025 року Владислав перевівся у Київ, у тилове забезпечення.
– На службі я трішечки поїздив, – посміхається чоловік. – А потім вже стало важко морально, і я почав шукати варіанти, як можу допомогти в тилу. Перевівся в іншу військову частину і потрапив у Київ.
Прийшовши у військо, Владислав Коркін був впевнений, що після перемоги він повернеться в цивільне життя і буде далі займатися нафтогазовою справою, «бо ж недаремно 8 років навчався».
– Я ніколи не розглядав навіть інших варіантів. Мені це подобалося, я бачив там перспективи. Уже знав, що хочу поїхати попрацювати на морські платформи в Норвегію, а потім в Україну повернутися та продовжити своє життя тут.
Але усе змінилося у 2023 році, коли Владислав полетів на відпочинок на Занзібар.
– Тоді це був перший рейс на Занзібар від українського туроператора JoinUp, і там поїхало багато дівчат-турагентів у рекламний тур. У літаку ми познайомилися з двома такими дівчатами, почали спілкуватися, на Занзібарі разом відпочивали.
Після повернення в Україну Владислав сказав своїй новій знайомій Катерині, що хотів би дізнатись, як працює туристичний бізнес і допомагати їй у роботі.
– Туристична тема була мені цікава, я люблю подорожувати – і з батьками, і сам скрізь літав. Потроху вона почала давати мені якусь роботу, допомагаючи їй, я зрозумів, що можу розвиватися у цьому напрямку, міг би створити власний бізнес, надавати робочі місця.
У січні 2024 року полтавець почав перші кроки в туристичному бізнесі – підбирав туристам тури для відпочинку. Ближче до літа чоловік зрозумів, що не буде повертатися в нафтогазову справу і повністю перейде в туристичний бізнес.
На той час батько Владислава демобілізувався, бо через стан здоров’я не міг продовжувати службу, і повернувся у власну справу.
– Він мені допоміг та підтримав, розповів, як працює бізнес, адже я був студентом, потім побачив війну і все. Не розумів, як відбуваються бізнес-процеси.
У травні 2024 року Владислав запропонував своїй мамі Світлані працювати разом із ним.
– Просто для розуміння, у мене мама 25 років працювала в одній фірмі – начальником економічного відділу на фабриці «Ворскла», це було її єдине місце роботи. І тут я їй кажу: «Хочу відкривати туристичний офіс, давай до мене менеджером». Вона взагалі тоді була далека від туристичного бізнесу. Єдине що, вона нам завжди обирала подорожі – напрями, готелі, коли ми з сім’єю відпочивали. Ми просто йшли, куди вона скаже, і нас всіх це влаштовувало. Завжди все було на вищому рівні.
Протягом тижня Світлана обдумала пропозицію сина й вирішила спробувати. Пройшла навчання і почала працювати онлайн. Владислав нині суміщає роботу і службу, підпрацьовуючи ввечері та у вихідні, займається документами та веде соцмережі своєї турфірми. Наприкінці січня 2026 року родина відкрила офіс JoinUp у Полтаві біля готелю Palazzo.
Владислав Коркін з мамою Світланою
Родина хотіла взяти грант на відкриття та розвиток туристичної агенції, але не вдалося.
– Ми тричі були на співбесідах, і тричі нам відмовили, бо не дуже вірили в силу туристичного бізнесу під час війни.
Оскільки отримати грант не вдалося, Владислав відкрив бізнес на власні заощадження. Він каже, що працював із 16 років, зокрема під час зимових і літніх канікул на навчанні.
На запитання, чи не боявся чоловік відкривати туристичний бізнес під час війни, він відповідає:
– Навіть якось не думав про це. Я такий впертий, коли щось хочу, то просто беру й роблю це. Завжди можна довести справу до логічного завершення, щоб усе виглядало так, як я хочу. Я бачив, що люди все одно подорожують, туристів багато.
Владислав розповідає, що 70-80 % від загальної кількості туристів зараз – це жінки та діти, але й багато військових їздять на відпочинок. Наш співрозмовник каже, що не відчуває дефіциту клієнтів, попри те, що зараз війна.
– Я відчуваю дефіцит клієнтів, бо зараз лютий, складна ситуація зі світлом, інтернетом, зв’язком, і людям взагалі не до цього.
За його словами, дефіцит клієнтів у зимові місяці – це нормальне явище в туризмі.
– Ми відкрилися в складний період – в міжсезоння, коли взагалі людям не до турів. Я дуже сподіваюсь, що буквально з березня-квітня вже буде потік туристів, – додає наш співрозмовник.
Чоловік зазначає, що найчастіше клієнти обирають класичні маршрути – Болгарію, Єгипет та Туреччину, а також Європу, рідше – екзотичні країни, такі як Мальдіви, Занзібар, Таїланд.
– Але якщо їдуть чоловіки-військові, то я їм категорично не раджу Болгарію, Єгипет та Туреччину. Уже краще поїхати десь у Європу, трішки дорожче відпочити, але щоб там не було наших «сусідів» (росіян – ред.). Бо це може бути повністю зіпсований відпочинок.
Також зі свого досвіду Владислав радить: якщо в подорожі потрібен переліт, краще летіти не з Польщі, а з Молдови, з Кишинева.
– Я всім кажу, що можу організувати абсолютно будь-який напрямок, куди є транспорт і де здають в оренду приміщення для проживання туристів. Це можуть бути якісь класичні напрямки, а можуть – взагалі невідомі. Неможливого немає. Є в нас і круїзи, й автобусні тури.
Наприклад, Владислав розповідає, що зараз організовує для себе та своїх друзів поїздку на португальський острів Порту-Санту. Спочатку вони прилетять у Португалію, а тоді паромом вирушать на острів.
– Там такий тихенький острів із мінімум людей. Відпочиваємо 14 днів та повертаємося паромом назад.
Владислав Коркін зізнається, що відкриття туристичної агенції не пройшло без труднощів. Спочатку досить довго – протягом трьох місяців – довелося узгоджувати дизайн офісу з туроператором JoinUp, а потім постачальник меблів кілька разів протерміновував час, коли мав привезти замовлення. Через це пів року полтавцю довелося платити за простій пустого офісу.
– Ми пів року платили за пустий офіс, орендодавиця не захотіла зробити нам канікули. Я розумію, звісно, це не її проблема, що ми мали труднощі. Попри те, що ми були в простої пів року, моїх заощаджень вистачило. І зараз в принципі пішли продажі і все чудово.
Наш співрозмовник зазначає, що в мінус він не працює, попри те, що зараз міжсезоння. Крім того, Владислав Коркін найближчим часом планує найняти менеджера з туризму.
– Я б хотів найняти кілька працівників, щоб дати робочі місця. На офісі ще є маленькі проблеми з меблями, ми ще не підготували друге робоче місце, то поки не можу цього зробити. Але ми вже підготували всі дані для пошуку, тож залишилося натиснути тільки кнопку «Опублікувати вакансію».
