Від початку повномасштабної війни у Полтавській області побільшало людей, готових допомогти дітям, позбавленим батьківського піклування. Наразі у регіоні функціонують шість дитячих будинків сімейного типу, а також зросла кількість патронатних родин – торік у громаді була лише одна, на початку 2026-го – вже чотири.
Про це в ефірі Українського радіо «Полтава» розповіла начальниця відділу соціальної роботи та реалізації соціальних програм у громаді Полтавського міського центру соціальних служб Тетяна Ждан.
Загалом в Україні наразі існує чотири альтернативні форми сімейного виховання: усиновлення, опіка чи піклування, прийомна родина та дитячий будинок сімейного типу.
Як говорить Тетяна Ждан, всі форми досить схожі між собою, бо всі вони передбачають прийняття дитини в родину, її виховання та турботу про неї.

Опіка та піклування, за словами пані Тетяни, – майже одне й те саме, однак відразняються вони тим, що під опіку влаштовують дітей віком до 14 років, а під піклування – від 14 до 18 років. До повномасштабного вторгнення під опіку дітей здебільшого брали за родинними зв’язками: наприклад тітки, дядьки, бабусі, дідусі та інші близькі чи далекі родичі, але від початку великої війни під опіку можуть брати дітей і люди, не пов’язані з ними родинними зв’язками.
Піклувальник чи піклувальниця пізніше може всиновити дитину, про яку турбувався.
«Так само, як прийомні батьки чи батьки-вихователі, опікуни й піклувальники мають право першочергового всиновлення дитини. Таким чином чи не найкраще забезпечуються інтереси дитини, які полягають у тому, щоб вона залишилася в тій родині, в якій її вже виховують», – розповідає Тетяна Ждан.
В прийомні родини влаштовують до 4 дітей, а в дитячий будинок сімейного типу – від 5 до 10, але тут враховують і наявність власних дітей у родини. Якщо під опіку й піклування влаштовують дітей з однієї родини, то у прийомну родину чи дитячий будинок сімейного типу – з різних сімей. Діти в таких сімейних формах перебувають до повноліття, але можуть перебувати і до 23 років, якщо вони навчаються в навчальних закладах на денній формі та ще потребують батьківської підтримки.
На початку 2025 року в Полтавській громаді було сім дитячих будинків сімейного типу, три з яких переїхали з інших регіонів: Донеччини, Луганщини та Дніпровщини. Наразі їх у громаді шість, але, за словами пані Тетяни, ця цифра – досить динамічна.
Наприклад, один із будинків, який функціонував у Полтавській громаді, змінив свою форму та став прийомною родиною, оскільки діти вже досягли повноліття, завершили навчання і «вийшли» з родини.
Ще один ДБСТ отримав житло від держави у іншій громаді іншої області й переїхав туди. Був випадок і коли будинок, який функціонував у Полтавській громаді, тимчасово виїхав до іншого місця, а пізніше повернувся назад .
Від початку повномасштабного вторгнення кількість людей, які готові усиновити дитину чи стати для неї опікуном чи піклувальником – зросла.
«Від початку повномасштабного вторгнення ми відмічаємо збільшення бажаючих стати не лише усиновителями, а й кандидатами в прийомні батьки, батьки-вихователі чи опікуни-піклувальники. Напевно, це закладено в менталітеті нашої нації – коли ми маємо бажання й натхнення допомагати тим, хто допомоги потребує», – говорить Тетяна Ждан.
На думку фахівчині, для декого повномасштабна війна стала своєрідним тригером для прийняття такого важливого рішення.
«Чимало кандидатів в сімейні форми виховання, з якими ми спілкуємося в нашому центрі, говорять про те, що вони давно про це думали, але лише зараз ухвалили остаточне рішення», – додає пані Тетяна.
Як говорить пані Тетяна, кожен випадок усиновлення чи оформлення опіки або піклування – індивідуальний. Однак перед процедурою всім необхідно зібрати пакет документів, передбачений чинним законодавством, пройти відповідне навчання, встановити контакт із дитиною.
«Бажання дитини, звісно ж, завжди враховується, навіть якщо вона дуже маленька. У законодавстві прописано, що бажання враховується, якщо вона досягла того віку та рівня розвитку, коли вона може озвучити це бажання. Навіть 5-річну дитину, якщо контакт не встановлюється, насильно ніхто не влаштовуватиме в родину».
На думку Тетяни Ждан, у родині в дитини формується певна приналежність до кола рідних людей. У сім’ї, як говорить фахівчиня, дитина може набути всіх необхідних навичок самообслуговування, спілкування, ставлення до близьких людей, турботи.
«Ми не можемо дітей навчити, я це часто повторюю, ми можемо показати власним прикладом, як ставитися до менших і старших у родині, як піклуватися одне про одного. Показати елементарні навички ведення побуту, вирішення якихсь проблем.
«Маємо приклад, коли в родину під опіку з правом подальшого всиновлення влаштували двох маленьких сестричок. Радію спостерігати, як за півтора року вони перетворюються у залюблених дітей, які відчувають приналежність до своєї родини, копіюють поведінку своїх батьків. Це насправді дуже зворушливо. Не лише в емоційному чи когнітивному розвитку дитини відбуваються зміни, коли вони починають краще говорити, проявляти пізнавальний інтерес, навіть у зовнішності: у дітей відростає волосся, змінюється колір обличчя», – розповідає пані Тетяна.
Патронат – не сімейна форма виховання, а послуга, яку людина надає як патронатний вихователь у себе вдома, тобто виховує, доглядає дітей, влаштованих у його родину.
На відміну від опікунів та піклувальників, які отримують державну допомогу на виховання дітей, або прийомних батьків чи батьків-вихователів, які отримують гроші за свою діяльність, патронатним вихователям сплачують повноцінну зарплату та допомогу на кожну влаштовану в родину дитину.
На початку 2025 року в Полтавській громаді функціонувала лише одна патронатна родина. До початку 2026 року їх кількість зросла до чотирьох.
«Ми тісно співпрацюємо з патронатними вихователями, бо є посередниками між біологічною родиною влаштованих діток і вихователями. І, як показала практика останніх місяців, ми ще й посередники між прийомними батьками і дітьми, які вже набули статусу дітей, позбавлених батьківського піклування, і з патронатної родини влаштовані в прийомну родину», – додає Тетяна Ждан.
За словами фахівчині, центр супроводжує і прийомні сім’ї, і дитячі будинки сімейного типу від моменту влаштування дитини в родину й до часу, коли остання дитина досягає повноліття і виходить зі складу прийомної родини чи ДБСТ.
Родини опікунів чи піклувальників супроводжують перший рік після влаштування дитини, щоб забезпечити адаптацію і дітей, і опікунів, а також останній рік перед виходом дитини з опікунської сім’ї.
Саме тому звернутися з будь-яких питань щодо усиновлення чи оформлення опіки, піклування або патронату можна до Полтавського міського центру соціальних служб за адресою вулиця Капітана Володимира Кісельова, 5 або за телефоном +380504419912.
Фото ілюстративне. Джерело: Мінсоцполітики
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі та вайбер-каналі.