24 березня 2026 року до «зіркового гнізда» в Національному природному парку «Пирятинський» на Полтавщині, звідки ведеться цілодобова відеотрансляція і яке стало відоме на всю Україну, повернувся перший лелека. Про життя і повадки цих птахів розповів «Полтавській думці» Анатолій Подобайло, провідний науковий співробітник парку «Пирятинський».
– Ми не можемо на сто відсотків стверджувати, що це наш лелека, але можемо стверджувати на сто відсотків, що він тут буде гніздитися. Коли з’явиться його пара, тоді ми вже в порівнянні зрозуміємо, – каже науковець.
За його словами, найкращий спосіб розрізняти лелек – це кільцювання птахів.
– Якщо ми хочемо мати достовірну інформацію, то має бути кільце на нозі. Але коли вони живуть в парі, і ми за ними слідкуємо, хоч вони не закільцьовані, за поведінковими особливостями ми намагаємося птахів відрізнятися.
За словами Анатолія Подобайла, визначити статевий диморфізм (відмінності між самцями і самками, крім статевих органів) в лелек зовні практично неможливо.
– У самців дзьоб товщий, ніж у самок, але візуально це визначити складно. Щоб упевнитись у цьому, треба виміряти дзьоби у 10 самців і 10 самок та порівняти дані, щоб побачити різницю.
Наш співрозмовник розповідає, що лелека Грицько (який у 2025 році не повернувся у гніздо) не боявся людей, так його і впізнавали.
– Він прилітав і зразу йшов до нашого працівника Романа, тому що той йому кидав карасів. Чужий лелека просто так би не пішов до людини у двір. А коли з’явився Грицик (новий птах, що прилетів у «зіркове гніздо» у 2025 році – ред.), ми зрозуміли, що це не Грицько лише через кілька днів, тому що до Романа ніхто не прийшов випрошувати рибку.
Так, Грицько гніздився в селі Леляки Пирятинської громади з 2019 до 2024 року, а в 2025-му він не повернувся, й Одарка прийняла нового партнера, якого й назвали Грициком.
Науковець зазначає: те, що лелеки створюють пари на все життя, – це стереотип.
– Вони точно створюють пару на сезон у конкретному гнізді і, як правило, ця пара тримається стабільно, тому що обоє повертаються в це ж гніздо (у наступні роки – ред.). Пара тримається завдяку гніздовому консерватизму. Але це точно не кохання і не великі емоції.
Завдяки гніздовому консерватизму пташенята також повертаються в регіон, де вилупилися. Звичайно, в батьківське гніздо їх вже ніхто не пустить, пояснює співробітник парку «Пирятинський».
– Вони повертаються в регіон і то не через рік, а через 2-3 роки, тому що лелеки статевозрілими стають на 3-4 році життя. Як правило, вони ще рік кочують зграйкою підлітків. І за той рік можуть собі знайти гніздо, де, наприклад, господарі загинули. Або почнуть будувати нове гніздо і вже на наступний рік в нього повернуться, – пояснює Анатолій Подобайло.
Наш співрозмовник підкреслює, що гніздо в лелек – головний ресурс. У будівництві беруть участь обоє: і самець, і самка. Коли у нього вкладається стільки сил, потім просто покинути його – це нераціонально.
– Гніздо з року в рік добудовується. Є гнізда, які в одному місці стоять більше 100 років. От до нашого гнізда пристав Грицик минулого року. А якщо Одарка загине, Грицик приведе собі іншу. І так гніздо буде переходити від сім’ї до сім’ї.
Інколи лелеки-самці можуть конкурувати за житло, трапляються й бійки.
– Як правило, той птах, що тут гніздився минулого року, активніше бореться за своє гніздо, тому пара відновлюється, – зазначає науковий співробітник парку.
«Зіркове гніздо» в селі Леляки на Полтавщині існує з 50-х років ХХ століття, що підтверджує чорно-біла фотографія, яку має Анатолій Подобайло.
Камеру для трансляції з гнізда купив в Харкові у 2021 році співробітник парку «Пирятинський» за кошти Леляківської сироварні, але не встиг довести на Полтавщину до початку повномасштабної війни.
– Вона була присипана в Харкові в підвалі, потім її відкопали, як Харківщину звільнили. І у 2023-му ми вже встановили камеру.
Улітку 2023 року СБУ рекомендувала не вести трансляцію в селі Леляки з лелечого гнізда з безпекових питань, бо камера «дивилася» на трасу.
– Зараз ми повернули камеру в інший бік. Ще ми у 2023 році блюрили небо. На даний момент до нас претензій немає. Я так розумію, що розвідка «доросла» до таких можливостей, що наша камера зараз не складає якоїсь цінності, – зауважує науковець.
У парку «Пирятинський» за сезон лелеки заселяють від 72 до 105 гнізд, у середньому 80. У дикій природі ці птахи живуть 12-15 років, у неволі більше – до 20 і навіть 30 років.
– У середньому 2-3 пташеняти стають на крило за сезон в одному гнізді. Максимально в нашому парку було 5 лелеченят. Кожного року є одне-два гнізда, де їх п’ятеро.
Зазвичай лелеки відкладають яйця у квітні, у травні вилуплюється малеча, а в першій половині липня вона стає на крило.
– Ще два тижні пташенята прилітають ночувати у гніздо, батьки за ними доглядають, а далі вже стають самостійними, аж до того, що одне одного не впізнають, – додає Анатолій Подобайло.
Раціон лелек складають, перш за все, черв’яки та комахи, а також земноводні, плазуни, миші, вони можуть з’їсти навіть зайченя.
– У наше «зіркове гніздо» четверо зайченят принесли минулого року і з’їли, – коментує науковець.
Коли пташенята стають на крило, вони починають самі полювати і добувати собі їжу. Перед цим батьки менше їх годують, щоб молодь трошки схудла і їм легше стало літати. Це змушує пташенят покидати батьківські гнізда і переходити на свої харчі.
Трапляється так, що не всі лелеченята, які вилупилися, виживають. Батьки можуть винести їх з гнізда і покинути.
– Це нормальне явище, коли настає складний час, немає чим годувати, тоді слабкіше пташеня можуть викидати для того, щоб збільшити шанси виживання сильніших, – коментує наш співрозмовник.
За його словами, у 2025 році науковці, переглядаючи трансляцію з гнізда, зрозуміли, що Грицик викине своє слабке пташеня, яке назвали Катрусею.
– Це ціла біда, коли лелеки починають викидати слабеньких пташенят, а люди їх приносять, щоб ми їх вигодували. Але замість того, щоб когось слабенького починати вигодовувати, краще ці зусилля спрямувати в нормальне русло.
Свою думку науковець пояснив на прикладі Катрусі, яку Грицик виніс за межі «зіркового гнізда».
– Розуміючи, що таке може бути, я домовився наперед з фахівцями (громадської організації, що займається порятунком птахів – ред.) «Садиби Нюшанік», що в Київській області. А тоді вже пильнував, підстелив солому, підібрав пташеня і відвіз туди.
Катруся у реабілітаційному центрі «Садиба Нюшанік»
Анатолій Подобайло каже, що доставка пташеняти до місця призначення, ветеринарний огляд і харчування у перші дні обійшлися у 9 тисяч гривень. Водночас металева штучна платформа під лелече гніздо коштує 3 тисячі гривень.
– У гнізді на штучній платформі за три роки виводиться 16 лелеченят. Уявіть собі, що три платформи – це 48 пташенят. Тобто або ви витратите зусилля на вигодовування одного «здихлика», або отримаєте за ці самі зусилля 48 лелеченят, але не тут і не зараз (а за певний час – ред.). Відчуваєте різницю?
У «Садибі Нюшанік» Катрусю закільцювали, їй зробили модель власного гнізда, і вона у зграї з десятком інших молодих лелек, яких виходили разом з нею, у 2025 році відлетіла у міграцію на південь.
Бажаючи врятувати Катрусю, небайдужі глядачі каналу з трансляцією «зіркового гнізда» надсилали донати, і їх Анатолій Подобайло передав реабілітаційному центру для птахів «Садиба Нюшанік». Ці кошти забезпечили не лише Катрусю, а й інших птахів харчами на пів року.
– Вона повернулася в дику природу. У тому і річ, що там спеціалісти, які здатні реабілітувати птаха до такого стану, що він не втрачає здатності виживати у природі. Бо якщо ви підберете і самі вигодуєте пташеня в себе в хліві, то воно й буде жити між гусаками, – зауважує Анатолій Подобайло.
Найбільш ефективно встановлювати штучну платформу для гнізда на той стовп, де до цього впало лелече гніздо.
– Штучна платформа може бути поставлена будь-де і стояти хоч 10 років, але лелеки не загніздяться на ній. Їм потрібна кормова база поруч, зручний підліт.
Як приклад співробітник парку «Пирятинський» наводить село Нові Мартиновичі на Полтавщині, у якому немає жодного лелеки, хоча воно найбільше у районі.
– А у Каплинцях – такого ж масштабу село – 12 гнізд лелек, тому що це село споконвіку стоїть в заплаві. Через гніздовий консерватизм вони повертаються в своє село будувати нові гнізда. А де не було лелек, вони там і не з’являться.
Минулого року за спонсорські кошти від страхової компанії «ІНГО» у парку «Пирятинський» поставили дві нові основи для лелечих гнізд, цього року – ще одну.
Анатолій Подобайло розповідає, що лелеки зі Східної Європи зимують в Африці, південніше Сахари, у тропічній савані Сахель, а із Західної Європи – у районі Гібралтару.
– Під час перельоту птахи пролітають тисячі кілометрів. Вони періодично приземляються, щоб відпочити і продовжують політ, коли з’являється попутний вітер. Сезонна міграція може тривати кілька тижнів і навіть місяць.
Обирати час, коли слід повертатися з Африки додому, лелекам допомагає таке явище як фотоперіодизм.
– Вони орієнтуються на співвідношення дня і ночі. Коли навесні день стає довшим, а ніч коротшою, тоді в них виникає потяг до повернення додому.
«Полтавська думка» запитала в Анатолія Подобайла, як птахи розуміють, куди треба повертатися навесні і як знаходять дорогу додому.
– Спочатку вони просто летять на північ, потім – вздовж узбережжя Середземного моря (Ліван, Сирія), далі – вздовж узбережжя Чорного моря (Балкани).
Летячи з місць, де зимували, в Україну, птахи формують великі міграційні зграї, до сотні особин і більше.
– Коли дістаються в Україну, тут уже зграї «розсипаються» по річках, орієнтуються по великих річкових басейнах. Я так розумію, що у свій регіон вони повертаються суто по топографічних особливостях.
Анатолій Подобайло розповідає, що більшість птахів парку «Пирятинський» не закільцьовані. Отже, немає змоги відстежити їхні маршрути.
– Ми кільцюємо з року в рік лише тих, що в «зірковому гнізді» (кільця надає Український центр кільцювання птахів – ред.). Ми закільцювали виводок 2023-го, 2024-го, 2025-го років. Ще повернень не було. Але теоретично перше закільцьоване покоління в цьому році може вже повернутися.
Науковець говорить, що молоді птахи у перший рік свого життя відлітають у теплі краї, як і дорослі особини, але зазвичай повертаються назад аж на третій рік:
– У більшості випадків вони залишаються в Африці, поки малі. Зрідка пташеня може і повернутися, якщо воно сильне, здорове і йому так захотілося. Але зазвичай сезон або й два вони в Африці сидять.
Трапляються поодинокі випадки, коли лелеки залишаються зимувати в Україні і харчуються на звалищах.
– Завжди є в популяції якісь такі дивні (особини – ред.). Останніми роками зими м’які були, але я боюсь, що в цьому році тих, що не відлітали, сильними морозами «придавило». Ті, що не відлітають, першими повертаються і раніше гніздяться, наче це і вигідно. Коли зими теплі, вони отримують перевагу. Але коли накривають сильні морози, тоді перевагу мають ті, що в Африці були.
Фото: Анатолій Подобайло, Національний природний парк «Пирятинський», реабілітаційний центр «Садиба Нюшанік»
