На початку квітня Вища рада правосуддя притягнула до дисциплінарної відповідальності суддю Шевченківського районного суду Наталію Тімошенко. Скаргу на неї подала юристка Марта Береза, яка помітила, що суддя майже не залучала органи опіки до справ про місце проживання дітей із батьками та розглядала такі справи занадто швидко, що могло свідчити про штучність спору між батьками. У скарзі йшлося й про те, що чоловіки, які отримали в цих справах статус «батька-одинака», могли використовувати його для виїзду за кордон.
Це звернення потягло за собою відкриття дисциплінарної справи й щодо іншого полтавського судді – Сергія Бойка. Той, отримавши цей статус після розгляду справи Тімошенко, дійсно за понад рік (із травня 2024 до червня 2025-го) шість разів виїздив за кордон разом із сином та дружиною, з якою розлучився. Розповідаємо, що відомо.
Насамперед пояснимо – змінами, внесеними до закону про мобілізацію в травні 2024 року, чоловіки, які самостійно виховують та утримують дитину віком до 18 років, мають право на відстрочку та звільнення від військової служби. Ба більше, як пояснюють юристи, пише видання «Ветеран», вони мають право на виїзд за кордон як з дітьми, так і без них.
Видання hromadske, яке розбиралося у фіктивних розлученнях задля звільнення з армії, писало, що штучність таких справ можна помітити, зокрема, за неодноразовими спробами чоловіків подати позов до конкретного судді, адже система їх розподіляє сама – якщо позов потрапляє до «не того» судді, його не підписують/не сплачують судовий збір тощо, аби подати новий і «ризикнути» ще раз.
Так, наприклад, один із військовослужбовців п’ять разів подавав позов про розлучення, щоб отримати повну опіку над сином, допоки не потрапив до «того» судді, який лише за 2025 рік розлучив близько 180 пар. У 158 випадках дітей він лишав із батьком. Схему можна простежити й за тим, що більшість таких пар перед походом до суду завіряють у нотаріуса відсутність спору між ними та додають письмові свідчення свідків.
Дисциплінарну справу проти судді Шевченківського районного суду Наталії Тімошенко Вища рада правосуддя відкрила ще у вересні торік. Підставою, як писали вище, стала скарга Марти Берези, яка заявила, що виявила щонайменше три справи, які розглядала суддя, які могли свідчити про випадки фактичного призначення місць проживання з батьками для ухилення від мобілізації та для виїздів за кордон.
Зокрема йшлося про те, що Тімошенко:
Із 2022 до 2025 року Наталія Тімошенко розглянула 20 таких справ, у чотирьох із яких вона ухвалила рішення за 11, 14, 29 та 37 днів. Одну зі справ суддя розглядала в закритому режимі. Після запиту на її витребування членом Вищої ради правосуддя, з’ясували, що її втратили, однак пізніше відновили.
8 квітня 2026 року Тімошенко притягнули до дисциплінарної відповідальності. Розглядали сім справ судді. З рішення ВРП відомо, що вона діяла з численними порушеннями, зокрема:
Юристка Марта Береза, яка й подала скаргу, та члени Вищої ради правосуддя, звернули увагу на те, що до початку повномасштабного вторгнення подібні справи рідше потрапляли до Шевченківського (тоді ще Октябрського райсуду), а якщо й потрапляли – то Наталія Тімошенко розглядала їх довше, ніж ці.
Суддя пояснила, що деякі справи розглядала без залучення органів опіки, адже матері перебували за кордоном і отримати інформацію про умови їх проживання – було неможливо, а думку дітей вона отримувала в письмовому вигляді, не залучаючи тих до засідання, щоб не спричиняти на них додатковий психологічний тиск, що згодом, під час розгляду справи, Дисциплінарна палата визнала порушенням, адже на думку дітей у такий спосіб могли впливати батьки.
Також вона додала, що швидкий розгляд справ у період воєнного стану – це «не порушення, а висока ефективність роботи суду». Однак члени ВРП звернули увагу на те, що деякі справи Тімошенко розглядала вкрай швидко – наприклад, провадження відкрили 3 серпня, а рішення ухвалили – 5 серпня, відкрили 15 березня – ухвалили 18 березня, 6 червня – 9 червня тощо.
До цього розгляд справи в судді займав від 77 до 544 календарних днів, а в більшості випадків – принаймні понад 100 днів. Судові засідання, йдеться у рішенні ВРП, також тривали недовго: наприклад, менш як 3 хвилин (з урахуванням часу, який Тімошенко провела в нарадчій), 4 хвилини, 9 чи 12 хвилин. Висновок Дисциплінарної палати – суддя до вирішення спорів підходила поверхнево й формально.
В одній зі справ, де Василь Гриб позивався до своєї дружини з метою отримати розлучення, виявили, що, хоча чоловік, як переселенець, і мав право звернутися з цим позовом саме до Шевченківського райсуду, він став на облік як ВПО 20 жовтня 2022 року, а вже за 11 днів – 31 жовтня – звернувся до суду. Як ідеться в рішенні Вищої ради правосуддя, це може свідчити про намагання штучно створити підстави для звернення з позовом саме до цього суду.
Враховуючи всі порушення, вчинені Наталією Тімошенко, тобто незалучення органів опіки, яке в таких справах обов’язкове, занадто швидкий розгляд проваджень, невивчення всіх обставин справ, неврахування думок дітей, порушення прав людини та її основоположних свобод, ухвалення рішень на основі, ймовірно, штучних спорів, її притягнули до відповідальності та застосували до неї дисциплінарне стягнення – сувору догану з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу упродовж трьох місяців.
Як з’ясувала Друга Дисциплінарна палата, один із чоловіків-позивачів, справу якого розглядала Наталія Тімошенко, і який отримав статус «батька-одинака», після набрання рішення суду законної сили, виїхав за кордон ще в серпні 2022 року та не повернувся. Ще один неодноразово виїздив за кордон. До цього переліку увійшов і суддя Полтавського окружного адміністративного суду.
З акту Вищої ради правосуддя від 25 березня відомо, що скарга на Тімошенко потягла за собою й відкриття справи щодо ще одного полтавського судді – Сергія Бойка. Щоправда, він опинився на протилежній стороні – не як суддя, а як позивач.
Відомо, що в березні-квітні 2024 року Тімошенко розглядала позов колишньої дружини Бойка Олени щодо розлучення та його зустрічний позов про визначення місця проживання спільної дитини. Члени ВРП встановили, що позов зареєстрували 29 березня о 7:46, розподілили на Тімошенко о 8:25, а судовий збір оплатили вже пізніше, о 9:13, хоча мали б подати цю квитанцію разом із позовною заявою.
У суді також повідомили, що під час реєстрації справи квитанції не було, отже, ймовірно, її передали безпосередньо до офісу Наталії Тімошенко та підшили до матеріалів справи. Секретарка судді сказала, що вже не пам’ятає, від кого її отримала.
9 квітня Тімошенко ухвалила позов і розлучила Сергія Бойка та Олену Бойко. Засідання тривало близько чотирьох хвилин. Оскільки в матеріалах справи була й заява їхнього сина Максима про те, що той не хоче жити з мамою в Німеччині, а просить залишити його з батьком, цей позов суддя також ухвалила. Органи опіки й піклування до справи не залучали.
Окрім цього, відомо, що перед тим, як справа потрапила за системою авторозподілу до Наталії Тімошенко, ексдружина Бойка подала до суду чотири позови, однак система розподіляла їх на іншу суддю – Материнко. Подачу позовів вона припинила лише коли справа потрапила до Тімошенко.
У жовтні 2025 року (до відкриття справи, але після початку розгляду скарги на Тімошенко) один із членів ВРП Роман Маселко звернувся безпосередньо до Бойка з запитаннями, чи використовував той рішення суду для виїзду за кордон і чи колишня дружина виїздила за межі України з ним та їхнім сином, на що він відповів, що Олена не виїздила за кордон із ним та Максимом.
Проте, за інформацією Держприкордонслужби, після отримання розлучення та статусу «батька-одинака» Сергій Бойко шість разів виїжджав за межі України, до того ж не лише із сином, а й із колишньою дружиною.
Наприклад, 14 травня 2024 року Олена перетинає кордон автівкою, а Сергій та Максим – 15 травня. Того ж дня вони всі разом повертаються до України. Або ж 12 червня ексдружина переходить кордон із Польщею пішки, а менш ніж за годину його на автівці перетинають Бойко та син. До України вони теж повертаються всі разом 23 червня. Був і випадок, коли кордон колишнє подружжя перетинало з різницею у хвилину.
Вища рада правосуддя зафіксувала, що Бойко дав неправдиву відповідь на запит одного із її членів, та завжди виїздив з України лише з сином, у той час, як дружина перетинала кордон перед ними чи після них, а поверталися вони втрьох.
Окрім цього, під час розгляду позову на розлучення, Сергій Бойко говорив, що його дружина має посвідку на проживання у Німеччині, фактично там живе та не планує повертатися до України, водночас декларуючи її як особу, з якою продовжує спільно проживати, не перебуваючи в шлюбі.
В ухвалі ВРП йдеться про те, що Бойко, ймовірно, використав свій позов, щоб отримати законну підставу для виїзду за кордон, всупереч встановленій забороні.
«Це може свідчити про свідомий обхід правової заборони та є несумісним із принципами доброчесності, верховенства права та належної поведінки судді», – йдеться в повідомленні Вищої ради правосуддя.
Після цього Бойко та його адвокат намагалися отримати відвід інспектор Пилипенка, який розглядає його справу, оскільки суддя особисто з ним знайомий і тривалий час працював із його дружиною, та має дружні стосунки з їхньою родиною. Відтак заяву і Бойка, і його адвоката не задовольнили.
Фото: Pravo.ua
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі та вайбер-каналі.
