Багато людей досі бояться наркозу більше, ніж самої операції через байки, що передаються роками. Анестезіолог-реаніматолог пояснив, чому наркоз не забирає роки життя та чому нудота й блювота – не обов’язкові супутники післяопераційного відновлення.
Андрій Білишко працює в Кобеляцькій міській лікарні анестезіологом-реаніматологом. Цю професію обрав ще до вступу в медичний виш. Андрій розповідає, що в такий спосіб хотів продовжити справу тата, який працював на «швидкій» понад сорок років.
«Мені подобалося, чим він займається, я хотів робити щось схоже».
Для «Полтавської думки» Андрій Білишко розвіяв міфи щодо анестезіології, які деякі люди досі сприймають за правду.
Міф 1. Лікар зробив анестезію, вийшов з операційної й пішов робити свої справи.
«Звісно, це неправда, анестезіолог постійно перебуває в операційній протягом усього оперативного втручання. Анестезіолог приходить в операційну раніше за хірурга та всю операційну бригаду і виходить звідти лише після того, як пацієнта відправили до палати. До того ж перед плановою чи ургентною операцією я спілкуюся з пацієнтами, збираю анамнез. Але з “екстреними” пацієнтами це вдається зробити не в такому обсязі, як із плановими. Тож ми оглядаємо пацієнта перед оперативним втручанням, спілкуємося, вивчаємо історію хвороби, всі аналізи, на що хворіє, які є патології та особливості, що може вплинути на анестезію.
Анестезіолог під час операції стежить за станом пацієнта, за всіма його показниками, щоб вчасно, якщо є в цьому потреба, втрутитися в життєві процеси. Мова йде про артеріальний тиск, пульс, сатурацію, рівень свідомості, рівень анестезії. Анестезіолог про це все дбає під час операції, відповідає за життя й безпеку пацієнта, захищає від хірургічної агресії. Адже будь-які лікарі, що оперують, оперативним втручанням завдають пацієнту хірургічної травми, спричиняють стрес. Завдання анестезіолога – пацієнта від цього стресу, від цієї травми захистити. Під цим мається на увазі не тільки знеболення самого оперативного втручання, а й профілактика різних негативних реакцій організму на біль».
Полтавська кардіологиня розповіла, чи вино зміцнює серце і чи завжди «болить» інфаркт
Варто уточнити, що термін «хірургічна агресія» звучить досить войовничо, але в медицині не має нічого спільного з характером чи поведінкою хірурга. Це наукове поняття, яке описує сукупність усіх стресових факторів, що діють на організм пацієнта під час операції.
Міф 2. Під час операції можна прокинутися.
«Із сучасними препаратами й апаратурою прокинутись посеред операції неможливо, такі ускладнення вже відійшли на задній план й залишилися в минулому. Раніше, орієнтовно 10-20 років тому, це було можливо. Тоді препарати були інші, зараз вони вже застаріли. Такі препарати могли мати побічний ефект – неконтрольовану дію на свідомість. Тому раніше подібне могло траплятися.
У цьому питанні також важлива участь лікарні. Можливо, й сьогодні не кожен медзаклад має сучасні препарати та новітнє обладнання. З власного досвіду, більшість лікарень, навіть маленьких, зараз мають нове обладнання й сучасні препарати для анестезії».
Міф 3. Анестезія скорочує життя на кілька років.
«… і віддає їх анестезіологу, – каже сміючись. – Я думаю, цей міф тягнеться з минулого. Адже, наприклад, 50 років тому, загальна анестезія була небезпечною процедурою через відсутність необхідного обладнання. Зазначу, що анестезіологія – це доволі молода наука. І сучасне обладнання саме для проведення анестезії з’явилося нещодавно – 10-15 років тому. До того анестезіологи були вимушені користуватися обладнанням, яке не було призначено безпосередньо для анестезії. Тодішні анестезіологи викручувалися, як могли.
Лише в останні роки ця наука почала розвиватися, і лікарні почали купувати все необхідне. Адже від цього залежать людські життя. І, звісно, це впливає на прибуток медзакладу».
Міф 4: Після анестезії можна розбазікати власні секрети.
«Під час виходу з анестезії такі реакції організму є можливими. Це залежить від особливостей кожної людини. Частіше трапляються конкретні препарати, які можуть давати подібні реакції. Але такі препарати частіше використовуються в екстреній хірургії. На планових оперативних втручаннях використовують інші препарати, в яких значно менший ризик таких явищ як психічні порушення, короткочасні делірії, галюцинації тощо. Але є певний відсоток ймовірності, що в людини після операції будуть подібні негативні ефекти».
Міф 5. Після наркозу обов’язково буде сильна нудота і блювання.
«Нудота та блювання – це часта побічна дія не стільки анестезії, скільки самого оперативного втручання. Операційна травма – це стрес для організму, а нудота й блювання є частою реакцією організму на стрес й на інтоксикацію, яка може бути внаслідок операції. Тобто такі реакції можливі, але не обов’язкові. Один із 20-30 пацієнтів може відчувати після операції нудоту чи блювання, але це контролюється. Існують препарати, які використовуються до, під час або після оперативного втручання, щоб мінімізувати ці негативні явища».
Міф 6. Препарати, що застосовуються для анестезії, призводять до наркотичної залежності.
«Одним із компонентів загальної анестезії є опіатні анальгетики. Це наркотичні засоби, зокрема фентаніл, морфін, промедол, трамадол. Дійсно, неналежне та неконтрольоване використання може викликати наркотичну залежність. Але лікар-анестезіолог ці препарати застосовує у відповідному дозуванні та з відповідною частотою, що при правильному використанні не призводить до наркотичної залежності. Тому обіг цих препаратів суворо контролюється. Анестезіологи, медсестри, інший персонал лікарні, який має доступ до наркотичних засобів, щороку проходять спеціальні медичні огляди. Вони підтверджують, що особа має право безпечно використовувати чи працювати з цими препаратами.
До речі, препарати для анестезії використовують для смертельної ін’єкції у країнах, де дозволена смертна кара. Смертельна ін’єкція складається з трьох препаратів, за допомогою яких ми проводимо загальну анестезію, але в інших дозах».
У контексті цього питання варто згадати слова видатного швейцарського лікаря епохи Відродження Парацельса, який сказав: «Все – отрута, все – ліки; те й інше визначає доза».
Міф 7. Після анестезії в хребет буде хронічний біль у спині на все життя.
«Деякі пацієнти після таких анестезій відмічають біль у ділянці хребта, але сучасні дослідження показують, що причина цього не в анестезії. Спінальна та епідуральна анестезії дуже часто застосовуються для вагітних жінок. І часто породіллі пов’язують біль у спині зі спінальною чи епідуральною анестезією та забувають про те, що вони носили багато місяців велику вагу в себе під серцем. А потім ще й на руках, жінка з дитинкою носиться певний час. Це може призвести до негативних наслідків для хребта. І звісно, людина – це істота, яка схильна пов’язувати події з певною причиною чи якимось втручанням».
Міф 8: Після анестезії буде погіршення пам’яті й інтелекту.
«Сучасні дослідження довели, що сучасні препарати для анестезії не викликають довгострокових змін в нервовій системі. Ба більше, через 2-3 години після анестезії в плазмі не залишається навіть слідів цих препаратів. Вони дуже швидко виводяться нирками й печінкою. Ці препарати короткотривалі й дуже швидко виводяться з організму, якщо людина більш-менш здорова. Звісно, бувають випадки, коли анестезія проводиться хворим пацієнтам у тяжкому стані. Екстрена медицина потрібна, коли людина помирає або перебуває у декомпенсованому стані (коли внутрішні резерви організму вичерпалися – ред.) і має численні патології, не пов’язані з оперативним втручанням. Звісно, в таких випадках анестезія й операція можуть викликати певні порушення, але в будь-якому разі у людини все одно немає іншого вибору. Це необхідно, щоб врятувати її життя. Тому всі ці негативні ефекти відкладаються на задній план, оскільки людину потрібно врятувати, попри ризики».
Міф 9. Анестезія негативно впливає на здоров’я, тому її слід уникати.
«Анестезія позитивно впливає на здоров’я, оскільки без анестезії людина може померти внаслідок гострої хірургічної патології, що зумовила необхідність анестезії. Тому стверджувати, що анестезія небезпечна, – неправильно. Наркоз, проведений лікарем-анестезіологом в операційній із необхідним обладнанням і потрібними препаратами, є одною з найбезпечніших процедур у медзакладі. Звісно, будь-яка анестезія та будь-яке оперативне втручання несуть ризики певних ускладнень. Завдання анестезіолога – дослідити питання щодо конкретного пацієнта, обговорити та зважити всі “за” і “проти”, щоб користь для пацієнта переважала ризики. Якщо користь переважає, то, звичайно, всі негативні ефекти повинні відходити на другий план.
Анестезію без показань не проводять. Планова хірургія – це запланований процес, перед яким кожного пацієнта повинні максимально обстежити. Настільки, наскільки це дозволяють ресурси й час. Тому перед плановими втручаннями пацієнти комплексно обстежуються. За потреби людину записують на комп’ютерну томографію, МРТ тощо. Тож, якщо у пацієнта є можливість розвʼязати проблеми зі здоров’ям за допомогою планової операції, це кращий варіант, ніж ургентна. В екстреного пацієнта значно більше ризиків».
Головне зображення створене за допомогою штучного інтелекту і має ілюстративний характер.
