У 2025 році Головне управління поліції регіону розглянуло 627 заяв від місцевих жителів щодо зникнення дітей. Більшість із них – у Полтавському районі області. Деякі з неповнолітніх залишають домівку самотужки, тікаючи, як пояснюють поліціянти, через конфлікти в родині чи особистісні стосунки. Розповідаємо, як батькам запобігти цьому та як не варто говорити з дітьми, яких повернули додому після втечі.
Із відповіді на інформаційний запит «Полтавської думки» до поліції Полтавщини відомо, що торік правоохоронці отримали:
Із 627 зниклих дітей, говорять у поліції, знайшли всіх. П’ятьох неповнолітніх виявили мертвими через утоплення, умисне вбивство та падіння з висоти. Станом на початок травня дітей, які перебувають у розшуку з минулого року, немає.
Найчастіше безвісти зниклих неповнолітніх знаходять за кілька годин чи днів. Наприклад, 12-річну Марію та 14-річного Мілуша, які поїхали до свого родича та не повернулися додому, розшукали за п’ять днів. 10-річну Анну, 11-річного Іллю та 12-річного Ростислава, які пішли гуляти Глобиним та не повернулися до пізньої ночі, знайшли вже до ранку наступного дня.
Є й випадки, коли правоохоронці, розшукуючи дитину, вже знають, що вона могла самотужки втекти з дому. Наприклад, у лютому 2025 року правоохоронці, заручившись підтримкою поліціянтів з інших областей, розшукали 16-річного хлопця з Лубенського району за пів дня – на залізничному вокзалі в Тернополі.
Подібний випадок стався і влітку того ж року, коли 14 липня 16-річна Вероніка поїхала до Миргорода та не повернулася додому. Знаючи, що дівчина могла поїхати до Києва, правоохоронці орієнтували й столичних колег. Її розшукали працівники Лубенського райвідділу поліції за три дні – 17 липня ввечері на одній із залізничних станцій.
В усіх подібних випадках, пояснюють у відповіді на запит, правоохоронці потім звертаються до органів освіти та науки, а також служби в справах дітей, щоб посприяти усуненню причин, через які діти могли втекти з дому. Найчастіше такими причинами стають:
Зокрема, як говорять ювенальні поліціянти та психологи поліції, йдеться про непорозуміння з родичами, сварки з рідними, різні погляди на життя, надмірну опіку батьків чи навпаки – брак уваги та піклування. Поштовхами до втечі можуть бути й проблеми в школі, булінг, суперечки з однолітками, стрес.
Практична психологиня Старосільського ліцею Віта Каблюк пояснює, що втеча дитини з дому рідко буває дійсно спонтанною – в більшості випадків такі дії дитини – фінальний етап тривалої внутрішньої кризи, поступово сформованої через емоційне виснаження, конфлікти, почуття самотності або втрату відчуття необхідної безпеки вдома. Посилаючись на дослідження американських соціологів, фахівчиня говорить, що саме відсутність підтримки від родини – один із найсильніших факторів ризику втечі підлітків.
Пані Віта говорить, що неповнолітні майже завжди подають сигнали ще до втечі, однак нерідко дорослі сприймають їх як «важкий характер», тимчасову замкнутість чи всім відомий «перехідний вік».
«Перед втечею в дітей з’являються так звані предиктори ризикової поведінки. Найнебезпечніший сигнал – не агресія, а байдужість. Дитина перестає сперечатися, відстоювати себе, просити допомоги, ділитися переживаннями. Вона стає “зручною”, але емоційно холодною. У психології це називають внутрішньою еміграцією, або станом, коли підліток психологічно вже “вийшов” із сімейної системи», – говорить психологиня.
Окрім цього, батьків має насторожити й інша поведінка дитини, зокрема:
Окрім цього, якщо є змога, варто звертати увагу на соцмережі дитини, зокрема закриття акаунтів чи очищення сторінок.
«Для підлітка цифровий простір – це частина його особистості. Коли дитина починає “стирати себе” з мережі, це може бути ознакою глибокого психологічного виснаження. Фрази: “Мені байдуже”, “Яка різниця?”, “Не знаю, чи буду тут” не можна сприймати як звичайну підліткову драматизацію», – додає Віта Каблюк.
Антоніна Кураєва – психологиня та викладачка кафедри психології Київського медичного університету – говорить, що батькам варто звертати увагу на «емоційне згортання дитини», адже це один із сигналів.
«Якщо раніше активна дитина раптом стає надмірно тихою, уникає зорового контакту або демонструє виражену байдужість до того, що раніше було важливим, це може бути сигналом накопиченого внутрішнього напруження», – пояснює фахівчиня. Крім цього, за словами пані Антоніни, насторожити мають і уникання розмов про школу чи друзів, порушення сну, постійна тривожність.
Психологиня Віта Каблюк радить більше слухати дитину, ніж її повчати.
«Найбільша помилка – починати з контролю та допитів. Підліток закривається не тоді, коли має проблеми, а тоді, коли боїться, що його не зрозуміють. Важливо більше слухати, ніж повчати. Намагатися не висміювати переживання, не знецінювати словами “це дурниці”, та говорити без тиску. Цікавитися не лише оцінками, а й емоційним станом. Бо питанням стає не: “що ти зробив?”, а “як ти зараз насправді почуваєшся?”», – говорить психологиня.
Обидві психологині пояснюють, що найкраща профілактика можливої втечі з дому – емоційна підтримка дитини, щоденна зацікавленість її життям.
«Прямі запитання “що сталося у школі?” часто наштовхуються на захисну стіну. Замість допиту краще використовувати метод “розділеної присутності”. Ви можете почати розмову про свої власні почуття або минулий досвід, створюючи безпечний простір для відвертості. Наприклад, фраза “я помічаю, що останнім часом ти виглядаєш втомленою, і мені дуже хочеться бути поруч, якщо тобі знадобиться виговоритися” працює краще, ніж вимога звіту. Щоб запобігти кризі, важливо пам’ятати: дитина тікає не “кудись”, а “від чогось”. Якщо вдома вона знаходить розуміння, а не лише оцінку своїх успіхів, потреба в радикальному протесті зникає», – говорить Антоніна Кураєва.
За словами психологині Віти Каблюк, у стані сильного стресу мозок підлітка працює в режимі виживання, а, отже, можлива агресія від батьків чи родичів після повернення дитини, наприклад, поліцією додому, лише посилить для нього відчуття небезпеки та збільшить ризик повторної втечі.
«Після втечі дитина повертається не “переможцем” і “маніпулятором”. Найчастіше вона повертається виснаженою, наляканою та емоційно перевантаженою», – пояснює фахівчиня.
У таких випадках не можна:
Натомість важливо пояснити дитині, що ви за неї хвилювалися і щиро хочете зрозуміти, в якому стані вона зараз. Для підлітка, як говорить Антоніна Кураєва, важливо відчути, що його намагаються не засудити, а почути.
«Подальшу взаємодію варто будувати на принципі “нового суспільного договору”. Втеча – крик про те, що стара система стосунків більше не працює. Батькам доведеться також визнати свою частку відповідальності за те, що дитині стало нестерпно вдома. Замість посилення нагляду краще спробувати залучити дитину до обговорення правил життя в родині. Важливо не просто “повернути її у кімнату”, а змінити клімат у цій кімнаті.
Це тривалий процес відновлення довіри, де кожен крок має підтверджувати: дім – це місце, де тебе не лише чекають, а й намагаються зрозуміти твій біль, навіть якщо він виражений у такий радикальний спосіб. Дитина не повинна боятися повертатися додому навіть після помилки», – радить психологиня.
Віта Каблюк також говорить, що, згідно з дослідженнями, підлітки після втечі мають значно вищий рівень тривожності, депресії та симптомів ПТСР (посттравматичного стресового розладу), тому важливо не замовчувати проблему, через яку ця втеча сталася, а звернутися до практичного психолога, працюючи не лише з поведінкою дитини, а й з атмосферою в родині.
«Жодна дитина не тікає звідти, де її справді чують», – додає психологиня.
Якщо ваша дитина зникла й ви не знаєте, де вона наразі може перебувати, насамперед необхідно звернутися до поліції – негайно, не слухаючи міфів про «почекати три доби». Правоохоронці одразу ж беруться за розшук. Якщо ви знаєте, куди вона могла податися – також обов’язково повідомте про це поліціянтів. Так вони зможуть заручитися підтримкою правоохоронців з інших регіонів, що прискорить пошук дитини.
Також можна звернутися за номером телефону: 116-000 – це Служба розшуку дітей, яка працює в Україні на базі громадської організації «Магнолія». Її фахівці допомагають із комунікацією з поліцією та залучають волонтерів.
Фото ілюстративне
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі та вайбер-каналі.
