Полтавська громада приєдналася до українських міст, які обмежують використання російськомовного культурного продукту. Що саме заборонено робити публічно й чому необхідно забути про культуру ворога – далі в матеріалі.
Наприкінці травня цього року Полтавська міська рада проголосувала за встановлення мораторію на публічне використання російськомовного культурного продукту. Відповідно до рішення, російськомовний
культурний продукт – це культурні блага й культурні цінності, що створені чи використовують за допомогою російської мови.
Тож у Полтавській громаді заборонено публічно демонструвати:
У пояснювальній записці до рішення йдеться, що його ухвалили, щоб захистити український інформаційний простір від гібридних впливів держави-агресора. Заборона діятиме до повного припинення окупації Росією території України.
Напередодні, в середині травня, подібне рішення ухвалили у Кременчуці. Місцеві депутати підтримали мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту.
У Кременчуці забороняється публічно виконувати, демонструвати, сповіщати російськомовний культурний продукт у громадських місцях, закладах культури, торгівлі, побуту, громадського харчування тощо. Йдеться про місця, де присутні чи можуть бути присутніми люди, які не належать до кола сім’ї. Про це стало відомо від пресслужби виконкому.
Варто зазначити, що на Львівщині заборону на російський контент ухвалили ще у 2018 році. Заборону на публічне використання російськомовного культурного продукту на території області підтримали депутати Львівської облради у вересні.
«Встановити мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту в будь-яких формах на території Львівської області до моменту повного припинення окупації території України», ‒ вказано в документі, інформує видання zaxid.net.
170 гривень за музику в ресторані
Влітку 2022 року нардепи заборонили російський контент у публічному просторі на загальноукраїнському рівні. Депутати ухвалили закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки національного музичного продукту та обмеження публічного використання музичного продукту держави-агресора». Закон забороняє публічне виконання, демонстрацію чи трансляцію фонограм і відеокліпів, створених артистами з громадянством Росії. Обмеження діють у громадських місцях, таких як кафе, ресторани, магазини, транспорт.
Мета закону – не карати за особисті вподобання, а підтримувати розвиток української культури та музики.
Суб’єкти господарювання, які відтворюють російську музику у своїх закладах, тим самим порушуючи правила торгівлі й надання послуг, можуть отримати штраф. Відповідно до статті 155 Адмінкодексу, сума санкції становить 170 гривень.
Зауважимо, що були спроби посилити фінансове покарання. У 2023 році зареєстрували законопроєкт № 9547, який пропонував посилити відповідальність для власників закладів торгівлі чи громадського харчування за відтворення російського контенту. Автори проєкту закону хотіли підвищити штраф до 8500 гривень. Якщо правопорушення повториться вдруге протягом року, то стягнення може сягати 25 тисяч гривень.
Також документ мав на меті розширити статтю 155 Адмінкодексу. Адже зараз на 170 гривень штрафують за порушення умов торгівлі, без конкретизації щодо російського контенту. Натомість законопроєкт пропонував додати норму саме щодо цього порушення.
Та поки цей документ «застопорився» і не пройшов навіть перше читання в залі Верховної Ради.
«Культура – це політика номер один. Це м’яка сила, якою Росія послуговується»
В українському суспільстві заборона на російський продукт – питання гостре. Дехто відмовився від російського контенту, а хтось нарікає, що в цьому немає нічого поганого. Звучать тези про «мистецтво поза політикою», «яка різниця, якою мовою, аби якісне», «я на цих піснях виріс/виросла» тощо.
Чому від російського необхідно відмовлятися «Полтавській думці» пояснила культурна аналітикиня та лекторка з тем деколонізації й історичної пам’яті, авторка публіцистичних матеріалів, полтавка Євгенія Гавришенко. Вона популяризує українську культуру, зокрема в інстаграмі має понад 50 тисяч підписників, а одне з її відео набрало мільйон переглядів. На відео її бабуся розповідає, як жінки в колгоспі ходили в декретну відпустку.
«Наскільки мені відомо, заборона на російський контент, зокрема в громадських місцях, діяла вже давно. Але чим більше цих заборон, тим краще. Мені все подобається, хай буде», – говорить Євгенія Гавришенко.
Полтавка пояснила, що багатьом досі не зрозуміло, навіщо потрібна заборона російського контенту. Вона часто зіштовхується з російським на вулицях Полтави. Наприклад, у деяких дитячих магазинах, де у фоновому режимі ввімкнений мультфільм «Маша та ведмідь». Або водії таксі часто слухають російську музику.
«Я, як людина, яка зокрема заробляє на монетизації, розумію: увага, перегляди, прослуховування – це гроші. Тобто за певним відео на Youtube, російським виконавцем на Spotify або на Youtube Music є конкретні люди, які отримують кошти за ці прослуховування й перегляди. І ці люди сплачують податки до бюджету Росії, за які виготовляються “шахеди“. Це буквальна шкода, яка лежить на поверхні. Якщо не заглиблюватися в економічні питання, а взяти лише ідеологічний бік, то виконання, використання, популяризація, приділення уваги, купівля, наприклад, книг російською мовою – це все монетки в скарбничку російської культури. А російська культура в нас належить кому? Росії. Як би не хотілося комусь вважати, що, наприклад, російська мова не належить Путіну, що це абстрактна мова міжнаціонального спілкування, це не так. Російська мова асоціюється з Росією, і її популяризація допомагає просунути її в топі міжнародних мов, що підтверджує престиж Росії, її вагу у світі», – пояснила полтавка.
Євгенія запропонувала розглянути відмову від російського на прикладі однієї людини, такого собі збірного поняття деяких українців під назвою «тітка Галя». Тітка Галя спілкується в побуті російською. Але це не робить її гіршою, не робить росіянкою чи зрадницею. Тітка Галя звикла говорити російською, перебуває в зоні комфорту й не хоче нічого змінювати. Але тітка Галя своїми навіть законними діями (в побуті можна говорити російською) стає носієм російської мови, російської культури й додає «плюсик» до Росії.
«Відповідно, потім отримуємо ситуацію, коли там, де мав би бути “плюсик“ Україні, виникає “плюсик” для нашого ворога. І для нас, українців, як для спільноти, яка будує свою державу, яка хоче її бачити економічно сильною, престижною, яка прагне, щоб наша держава була могутня, щоб її культура була крута і популярна, важливі прослуховування й популяризація українського. Нам потрібні всі “тітки Галі“, всі виконавці, щоб ми разом вкладалися своєю працею, увагою, переглядами й прослуховуваннями в наше, українське. Або хоча б не “годували“ ворога. Тому що це в наших інтересах передусім.
Серед деяких українців популярна теза про “культуру поза політикою“. Це так тільки здається, адже культура якраз і є політикою номер один. Це м’яка сила, якою Росія активно послуговується. От, наприклад, директор Ермітажу Піотровський у червні 22 року давав інтерв’ю. В ньому він зазначив, що російська культурна експансія за кордоном є “потужним культурним наступом“ та “свого роду спецоперацією“. Вони заїжджають на своїй культурі в Європу, як на танках, і просувають свої інтереси на Заході, шкодячи нам.
Так само ми повинні робити з українською культурою, а не допомагати й додавати ще “кілька танків” Росії для того, щоб вона нас ефективніше знищувала. Росія все використовує як зброю, і недооцінювати цей фактор – дуже прикре самогубство», – впевнена Євгенія.
Головне зображення створене за допомогою штучного інтелекту
