Полтавка Ілона Флоріка-Пономаренко розшукує дівчину, яка викликала їй швидку медичну допомогу на зупинці громадського транспорту, чим врятувала життя. Про це вона написала в соціальній мережі Threads. «Полтавська думка» поговорила з Ілоною про той випадок, а також взяла коментар у лікарки медицини невідкладних станів Марини Сребродольської щодо того, як діяти, якщо людині у громадському місці стало погано і вона потребує допомоги.
– Ілоно, розкажіть про той день. Я правильно розумію, що ви зробили операцію й після неї поверталися додому?
Так, було не глибоке оперативне втручання, а малоінвазивне з місцевою анестезією, але все одно досить серйозне. Це було хвилююче для моєї нервової системи. У вівторок, 9 червня, я зробила операцію близько сьомої години вечора й поверталася додому.
Уже в громадському транспорті різко стало погано. Я вийшла на своїй зупинці, розуміючи, що, можливо, зараз втрачу свідомість. Сіла на зупинці, зателефонувала подрузі, щоб підтримувати з кимось зв’язок, бо через мій стан у мене була паніка.
– Що ви відчули тоді?
Запаморочення, нудоту, тремор і свист у вухах, відповідно, зниження тиску. Коли я розмовляла з подругою, біля мене сиділа дівчина, трошки старша за мене. І вона почула в розмові, що я себе погано почуваю.
Вона запропонувала допомогу, дала мені свою воду, і, враховуючи мій стан, вона вирішила викликати «швидку». Я їй сказала: «Не потрібно, зараз, можливо, пройде». Але надалі в мене почався сильний тремор кінцівок, нервові тіки, мене почало трусити. Я зрозуміла, що це гіпертонічний криз, який у мене вже колись був. Я її попередила, що надалі можуть початися нервові тіки – обличчя та руки будуть посмикуватися, щоб вона не хвилювалася.
Дівчина викликала «швидку», підтримувала зі мною контакт, розтирала мені руки, зі мною розмовляла.
– Інші люди підходили до вас?
Тільки бабуля сиділа поруч, і її це дуже лякало. Вона більше нагнітала обстановку.
Сама дівчина розповіла, що в неї вже був подібний випадок, що їй стало погано, але до неї ніхто не підійшов. Тому вона допомагає іншим у таких ситуаціях, не лишається осторонь.
Вона сказала, що їй також стало погано, вона сиділа біля дерева, її нудило, можливо, навіть втрачала свідомість. Маю припущення, що люди сприймали це так, що вона у стані алкогольного сп’яніння, і тому до неї не підходили.
– Скільки ви чекали на приїзд «швидкої»?
Близько 10 хвилин. До приїзду «швидкої» дівчина залишалася поруч зі мною, допомогла мені сісти у «швидку» й речі також подала.
Мене відвезли у Четверту лікарню (у місті Полтава – ред.). Десь годину я була під наглядом, а далі лікарі ухвалили рішення мене госпіталізувати. І ще повноцінний день та одну ніч я провела там. У четвер мене виписали.
– Ви не питали, як звуть дівчину?
Ні, на превеликий жаль. У ту хвилину було не до того, чесно кажучи. Хотіла хоча б ім’я дізнатися, але маємо те, що маємо.
– Що б ви сказали їй, якби вдалося знайти її й ви зустрілися б?
Передусім хотілося б їй чимось порадувати. У мене взагалі був план купити їй квіти й запропонувати сходити на каву, просто поспілкуватися.
– Що б ви порадили людям, які стали свідками схожої ситуації, коли комусь погано?
Не лишатись осторонь! Бо в такі моменти ти не контролюєш ні себе, ні ситуацію навколо і впадаєш у паніку. І це страшно – лишитися самій у такій ситуації. При тому, що бути на людях і водночас бути самій.
– Я читала у Threads, що в палаті в лікарні вам ще бабуся допомагала.
Річ у тому, що в палаті були всі люди старшого віку. Я тоді цілий день не їла, й одна бабуся взяла ситуацію під контроль. Вона мене нагодувала, дала засоби гігієни для того, щоб елементарно сходити в туалет, і підтримувала до моменту виписки. Мої сусідки по палаті піклувалися, щоб я поїла, це було приємно.
– Ви більше повірили в людей після цієї ситуації?
Насправді я шокована! Трішки змінила своє ставлення до полтавців. Бо раніше мені вони здавалися більш холодними, агресивними. Я сама з Кропивницького, але вже років 7 живу і працюю в Полтаві.
«Полтавська думка» поспілкувалася з Мариною Сребродольською, лікаркою з медицини невідкладних станів навчально-тренувального відділу Полтавського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, щодо того, як поводити себе в подібних ситуаціях – коли ви побачили, що комусь стало погано й людина потребує допомоги.
– Що робити, якщо ви побачили, що людина втратила свідомість, а чого краще не робити? У якій позі краще покласти людину до приїзду «швидкої»?
Якщо ви стали свідком або знайшли людину без свідомості, то в першу чергу треба впевнитись у власній безпеці – подивитися навколо себе, чи немає електричних дротів, вибухонебезпечних речовин, агресивних людей чи тварин, які могли б завдати шкоди. Пам’ятайте, що гарний рятувальник – це живий рятувальник. Якщо є загрози, залежно від їхнього характеру, викличте поліцію, ДСНС, службу газу тощо.
Бажано мати при собі засоби власного захисту (рукавички). Якщо вам нічого не загрожує, треба впевнитися, чи людина дійсно без свідомості. Для цього треба звернутися до неї та поставити прості питання, наприклад: «Чи ви мене чуєте? Чи потрібна вам допомога?» Якщо отримали відповідь – людина у свідомості, жива – спитайте, що трапилося, що їй потрібно.
Якщо відповіді не отримали, варто провести тактильний контакт: обережно, але міцно стиснути людину за плечі. Ні в якому разі не застосовувати інші методи тактильної стимуляції! Якщо людина не реагує, потрібно перевірити, чи вона дихає, це є єдиним вірогідним методом визначити, чи жива людина, для осіб без медичної освіти.
Якщо людина дихає, треба перевести її в стабільне положення, викликати екстрену медичну допомогу та за можливості перебувати на місці до приїзду бригади медиків. Якщо людина не дихає, потрібно негайно звернутися по допомогу до оточення, викликати «швидку» та розпочати серцево-легеневу реанімацію.
– Які помилки допускають люди, намагаючись надати першу допомогу?
Нехтують власною безпекою, намагаються посадити людину без свідомості, обливають великою кількістю води, дають медикаменти, які приймають самі, дають ляпаси, роблять проколи частин тіла, мочок вух та фаланг пальців, перевіряють наявність дихання за допомогою люстерка, пір’їни, нитки, йдуть із місця події, не дочекавшись екстреної медичної допомоги.
Наразі існує багато курсів і тренінгів, рекомендації та протоколи, згідно з якими потрібно діяти. Тому бажано, щоб всі люди це знали та володіли навичками базової підтримки життя. Усі ці вміння можливо отримати тільки на практичних відпрацюваннях, щоб у критичній ситуації не розгубитися, а діяти правильно, щоб врятувати життя людини.
– Якщо в людини не прослуховується пульс чи проблеми з диханням, чи варто робити штучне дихання і непрямий масаж серця, якщо цього не вмієш? Чи краще не чіпати і дочекатися приїзду «швидкої»?
Людині без медичної освіти та навичок визначити наявність пульсу може бути складно, тому основним критерієм життя є оцінка дихання. Якщо його немає, потрібно розпочати комплекс серцево-легеневої реанімації, викликати екстрену медичну допомогу, з’ясувати, чи є поблизу автоматичний зовнішній дефібрилятор. Під час виклику екстреної медичної допомоги потрібно надати диспетчеру чіткі, зрозумілі пояснення, коректно відповісти на всі запитання, які він буде ставити. Якщо людина не володіє навичками серцево-легеневої реанімації, вона може повідомити диспетчера та після цього отримати чіткі інструкції в телефонному режимі, що їй робити.
– Чи знаєте ви про такі випадки, коли непідготовлені люди намагалися реанімувати потерпілого, але зробили гірше? Чи, навпаки, врятували людину?
Про випадки, коли непідготовлені люди завдавали шкоди, ми не знаємо, але були ситуації, коли людина ніби підготовлена, але все одно нічого не робить.
– Що робити, якщо в людини у громадському місці стався напад епілепсії?
Судомний напад – це скорочення абсолютних всіх м’язів тіла людини (язик – це також м’яз). Під час судомного нападу людина не дихає, тому намагатися розкрити щелепи, витягти язик та завести в порожнину рота будь-які предмети (наприклад, ложку) може нашкодити людині: травмувати зуби, язик, піднебіння. Навіть якщо вам це вдасться, то немає жодного сенсу, адже людина під час нападу не дихає.
Оптимальна тактика: викликати екстрену медичну допомогу та провести не жорстку, але міцну фіксацію пацієнта, щоб він не заподіяв собі шкоди, наприклад, не вдарився головою під час скорочень м’язів.
Після нападу людина деякий час може бути без свідомості, м’язи розслабляються, і отут якраз можуть виникнути западання розслабленого язика та проблеми з диханням, тому таку людину треба покласти в стабільне бокове положення.
– Що робити, якщо є підозра, що у людини перелом?
Якщо ми можемо запідозрити в людини перелом, то їй варто надати зручне положення, знерухомити кінцівку, застосувати фізичні методи охолодження (наприклад, холодовий пакет, мішок із льодом), викликати екстрену медичну допомогу.
– Часто у суспільстві думають, що якщо людина лежить на вулиці, то вона зловживає алкоголем, і проходять повз. Як діяти у таких випадках? Як зрозуміти, чи дійсно людині потрібна допомога?
Якщо людина лежить на вулиці, це не означає, що вона зловживає алкоголем або іншими речовинами, є багато станів, які можуть імітувати сп’яніння. Та навіть тяжка алкогольна інтоксикація є загрозливим для життя станом.
Якщо навіть ви чуєте від людини запах алкоголю, то вона не перестає бути людиною та має право отримати медичну допомогу, якщо цього потребує.
Головне зображення створене за допомогою ШІ та має ілюстративний характер
