На Полтавщині місцевий соціально-відповідальний бізнес може долучитися до благодійної підтримки дітей-сиріт, які втратили обох або одного з батьків через війну.
Детальніше про це розповіла Лілія Матвійчук – регіональна координаторка благодійної платформи «Дітям наших Захисників» авіакомпанії «Українські вертольоти». Суть у тому, щоб обʼєднати зусилля бізнесу, органів місцевого самоврядування та всіх небайдужих.
– З усіх сторін об’єднатися, щоб підтримати дітей, які вже втратили найдорожче, втратили обох батьків і зараз потребують надійного плеча, – пояснює координаторка. – Якщо говорити про мою роботу, моя мета – стати такою собі «хрещеною мамою» для них. Зробити все, аби вони відчували опору, відчували, що вони не самі зі своїм горем, аби їхнє життя стало кращим, попри все, попри всі труднощі.
Благодійну платформу «Дітям наших Захисників» заснували в партнерстві з Міністерством у справах ветеранів України, Державною службою України у справах дітей та Міжнародною торговою палатою – ICC Ukraine. Почалося все з Києва та Київщини, згодом проєкт розширився й на інші регіони. Зараз благодійна платформа залучає соціально відповідальний бізнес, охочий підтримувати дітей захисників. До проєкту вже долучилися 80 компаній, які в рамках проєкту постійно допомагають дітям в усій країні.
Наразі в Полтавській області проживає десятеро таких дітей, розповіла регіональна координаторка. На Сумщині, де також працює Лілія, зараз офіційно 14. Утім ці цифри неостаточні та постійно зростають, тому що статус деяких дітей через різні причини ще встановлюють, а війна – триває.
Для них намагаються знайти не просто одноразову допомогу, а налаштувати системну підтримку. Немає чітких рамок, як допомагати, – можна щомісячно допомагати грошима чи сертифікатом, закривати індивідуальні потреби або ж долучатися послугами. Наприклад, хтось може організувати дитині дозвілля, вітати з Днем народження, дарувати емоції чи втілювати мрії.
– Тут не має значення, чи це якась велика компанія чи маленька. Головне, щоб це була постійна підтримка, щира, без пафосу. І це не завжди про щось саме матеріальне. Насправді, спілкуючись з опікунами, розумію: часто діти найбільше потребують саме спілкування. Коли включаються безпосередньо, проводять час із дитиною – це найвища цінність, мабуть, оце і є справжня турбота!
Для Лілії, яка втратила на війні чоловіка й самотужки виховує доньку, це дуже ціннісна робота, говорить, це навіть більше не про роботу, а про місію.
– Для мене завжди в усьому, що я роблю, важливо відчувати себе корисною й допомагати. Як це було в роботі з ветеранами, так і зараз у роботі з дітьми (полеглих захисників і захисниць – ред.). Вони втратили в такому маленькому віці двох батьків і вже переживають страшні речі.
Полтавка працює з благодійною платформою близько місяця, говорить, весь час на звʼязку з опікунами, збирає від них індивідуальні потреби дітей.
– Ми не навʼязуємося. Зі свого боку розраховуємо на розуміння й підтримку опікунів. А також треба враховувати той момент, що опікун і сам може переживати втрату. Тому тут підтримка дуже важлива для всіх.
Якщо дитина не має постійної благодійної підтримки, тоді регіональна координаторка шукає можливості, як реалізувати її запит. Наприклад, у селищі Скороходове живе дівчинка Ельвіра, яка любить малювати. Власниця простору мистецтва Mona art studio з Полтави Єлизавета Назаренко погодилася безоплатно навчати її малювання в колі однолітків, а опікунка щотижня привозитиме дівчинку на заняття до міста.
14-річна Ліза зовсім маленькою втратила маму, а нещодавно війна забрала і її тата Олександра. Він загинув під час виконання бойового завдання на Сумщині. Наразі дівчинкою опікується її дідусь. Ліза любить волейбол, мріяла про власний професійний мʼяч.
– Я звернулася до ветеранського бізнесу Healthy Move – власниці Юлії Савенкової, сказала, що є така потреба, – розповідає регіональна координаторка проєкту. – І наступного ж дня вона придбала м’яч, а я його відправила поштою.
Крім того, щомісяця для підопічних організовують різні заходи. Зокрема у планах Лілії – поїздка до екопарку біля Полтави, спільний захід із рятувальниками, іпо- й каністерапія. Зауважує, що, найімовірніше, з міркувань безпеки дітей із Сумщини будуть прохати підвозити на Полтавщину. Також зараз займаються організацією літнього відпочинку та поїздки трьох дітей до США, де вони будуть протягом трьох тижнів жити в родинах, що приймають.
До речі, пів року тому пʼятьом дітям-сиротам із Полтавської області благодійники проєкту організували шопінг у торговельному центрі «Епіцентр». Кожна дитина мала змогу купити все, що забажає, на суму 10 тисяч гривень. Історією однієї з них – 14-річної Віки – поділилися на сайті благодійної платформи.
Тато дівчинки працював монтером залізничної колії на станції «Ромодан», із початком великої війни він став на захист України. Служив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців, був мінометником, воював у гарячих точках фронту. Захисник отримав важке осколкове поранення, а після лікування знову повернувся до побратимів. У лютому 2024 року він загинув під Вугледаром. А згодом померла і мама дівчинки. Наразі Віку виховують у спеціалізованому закладі. Її взяли під системну опіку благодійники проєкту «Дітям наших Захисників» – фермерське господарство «Петренко Агро» з Лохвиччини.
На жаль, розповідає Лілія, зараз не всі діти-сироти полеглих захисників та захисниць мають постійну підтримку від соціально відповідального бізнесу.
– Я насправді дуже сподіваюся й розраховую зі свого боку, що дізнавшись більше про платформу «Дітям наших захисників», про її діяльність, про те, що в нас у Полтавській, Сумській областях є такі діти, бізнеси почнуть відгукуватися самі.
На основному фото – координаторка проєкту «Дітям наших Захисників» Аліна Адамчук під час одного з заходів для дітей-сиріт. Джерело: Полтавська ОВА
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі та вайбер-каналі.
