Нейрохірурги з Полтавської обласної клінічної лікарні імені Миколи Скліфосовського виконують гуманітарну місію в Херсоні – лікують місцевих пацієнтів. Про задачі, які постають перед медиками у прифронтовому регіоні, та роботу під обстрілами розповів «Полтавській думці» завідувач нейрохірургічного відділення лікарні імені Скліфосовського, експерт МОЗ України, кандидат медичних наук Михайло Тончев.
Це вже не вперше полтавці простягають руку допомоги херсонським медикам. Ще до повномасштабної війни полтавські лікарі неодноразово проводили навчання для херсонських колег – допомагали з розбудовою інсультної служби в регіоні.
– У них є можливість робити операції при гострому мозковому інсульті, виконувати тромбектомії (видалення тромбу з судини – ред.). Ми допомагали налагодити процес комунікації між лікарнями та маршрути пацієнтів. Під час навчання ми працювали дистанційно з міською клінічною лікарнею імені Євгена Карабелеша, а безпосередньо хірургічні втручання виконували в обласній лікарні (необхідне обладнання є у них тільки там).
Хірурги з Херсонської обласної клінічної лікарні приїжджали до Полтави, щоб повчитись у місцевих нейрохірургів на базі першого в Україні симуляційного інсультного центру у Полтавській обласній клінічній лікарні імені Миколи Скліфосовського.
Нині Херсонська обласна клінічна лікарня сформувала запит і через міський департамент охорони здоров’я подала його в МОЗ. А Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України розіслав запит по департаментах охорони здоров’я в різних областях України. Запит потрапив і до Полтавської обласної клінічної лікарні імені Миколи Скліфосовського.
– Ми поговорили з лікарями, що хтось має виконувати цю роботу, й вирішили, що протягом найближчих двох місяців допоможемо Херсону, раз в цьому є потреба. Далі, сподіваємось, естафету підхоплять інші області й лікарні, – каже він.
З 1 липня семеро нейрохірургів з Полтавської обласної клінічної лікарні імені Миколи Скліфосовського виконують гуманітарну місію в Херсоні. Група лікарів вирушає на прифронтову територію на тиждень, а тоді на такий же період їх змінює наступна група колег.
Михайло Тончев здійснив дві поїздки на Херсонщину у рамках гуманітарної місії. Відверто говорить, що їхав у прифронтовий регіон з острахом, а його рідні не зраділи, дізнавшись про відрядження.
Наш співрозмовник розповідає, що російські військові обстрілюють Херсон щодня:
– Там не буває такого, щоб було тихо. Трапляються короткочасні періоди затишшя, а так – або КАБи, або дрони. Коли мої колеги там перебували, в машину екстреної допомоги дрон влетів прямо біля приймального відділення. Був поранений водій.
За його словами, пацієнтів, із якими йому та колегам доводиться працювати в Херсонській області, можна розділити на дві категорії:
– По-перше, це пацієнти з інсультом – геморагічним (із крововиливом – ред.) чи ішемічним. По-друге, пацієнти, які постраждали внаслідок російської агресії. Найбільша кількість поранень – мінно-вибухові.
Але також нейрохірург додає, що людей із мінно-вибуховими та бойовими травмами, які потребують нейрохірургічної допомоги, небагато – до 8 % від загальної кількості:
– Більшість (поранень внаслідок війни – ред.) – це грудна клітка, живіт, руки й ноги. Тому в мене фокус зміщується в очікування тяжкої черепно-мозкової травми. Але мої колеги оперували й черепно-мозкові травми, й периферичні нерви.
За його словами, інколи людей, які потрапили під обстріл, привозять у тяжкому стані, й не всіх вдається врятувати.
Один із випадків, який Михайлу Тончеву запам’ятався в перші дні приїзду в Херсон, – це загибель молодої дівчини, яка потрапила під обстріл:
– Вона виїжджала з Херсона подавати документи на навчання на перший курс вишу. FPV-дрон влетів прямо в маршрутку. Дівчина просто не доїхала до автовокзалу.
Михайло Тончев каже, що особисто в нього не було пацієнтів, які отримали поранення під час обстрілів.
– Але черепно-мозкові травми можуть бути й внаслідок побутового травматизму, якщо людина впала. Загалом ми робили закриття аневризм, тромбектомії, стентування (встановлення спеціального каркаса для розширення звужених судин – ред.), також були відкриті операції на черепі – декомпресивні трепанації, видалення гематом. І плюс – консультативна робота.
Лікар зазначає, що населення Херсона різко зменшилось, адже люди виїжджають із міста, тому навантаження помітно відрізняється від реалій Полтавщини.
– Усе епізодично й залежить від того, наскільки люди бережуться від дронів. Про планові операції взагалі мова не йде, там не ті безпекові умови, – зазначає він.
Хірурги з полтавської лікарні виконували на Херсонщині лише ургентні оперативні втручання.
– У той тиждень, що я там був, прилетіли три «шахеди», вбили лікаря й розвалили цілий корпус, де розташовувалося інфекційне відділення, то про які планові операції можна говорити? Там небезпечно тримати пацієнтів для планових операцій, – пояснює наш співрозмовник.
Наслідки обстрілу лікарні 2 липня 2026 року. Фото: «Суспільне Херсон»
Михайло Тончев підкреслює, що місцеві жителі мають лише один вихід – їхати в інші регіони, щоб отримати планові операції.
– Їм залишається лише виїжджати. У нас єдиний медичний простір, пацієнти ту саму послугу можуть отримати в будь-якій лікарні в будь-якій точці України. Ми в Полтаві так само приймали пацієнтів із Херсона, з Миколаєва, з інших областей, не говорячи вже про Харківську, Сумську, Дніпропетровську області. Якщо це планові операції, пацієнт може поїхати будь-куди.
Основна задача, яка зараз стоїть перед медиками на Херсонщині, – це надати ургентну невідкладну допомогу тим пацієнтам, яких не можна транспортувати. Адже шлях між Херсоном і Миколаєвом, де розташовані найближчі великі лікарні, може перебувати під атакою дронів, і доправити туди людей може не бути змоги.
Михайло Тончев каже, що на Херсонщині є дефіцит лікарів, але він додає, що така ситуація й у тилових регіонах. За словами нейрохірурга, в Україні наразі немає таких областей, де не було б нестачі лікарів, і це пов’язано з низькими зарплатами й умовами праці.
Наш співрозмовник говорить, що паралельно з полтавськими нейрохірургами в лікарнях Херсонщини працювали медики інших спеціальностей із Закарпаття.
