У Валерії Троцької, що живе у Козельщині, є кози, кури, коти, собаки, поросята, гусаки та інші тварини. Проте Валерія – не фермерка, а її звірі – це сумки, зроблені з вовни. Її вироби купують в Україні та за кордоном, а замовлення розписані аж до кінця 2026 року. Як художниця за освітою знайшла власний стиль – читайте в нашому матеріалі.
Валерія народилася у Козельщині, але потім переїхала до Супрунівки, де прожила більшу частину життя. Потім вийшла заміж та повернулася на малу батьківщину, де й живе вже 16 років. За освітою майстриня – художниця, закінчила Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», архітектурний факультет, кафедру образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Валерія має трьох дітей.
«Божевільно, весело, медитативно», – саме такими словами схарактеризувала Валерія свої звіросумки. Але творчий шлях майстрині почався не з них:
«Мабуть, треба почати з того, що я завжди була творчою. Скільки себе пам’ятаю, завжди хотіла стати дизайнеркою одягу. Але не було можливості вчитися, наприклад, у Києві чи Харкові. Вибрали Полтаву, що найближче до цього профілю. Я малювала завжди, але не можу сказати, що відчувала себе художницею. Хоча дуже щаслива, що закінчила політех. У нас були класні викладачі. Загалом багато чого хорошого дав саме університет, сформував як особистість, як творчу одиницю».
Ще у старшій школі Валерія закінчила курси шиття, багато шила. Під час навчання у виші працювала два роки в ательє.
«Шити я дуже любила, могла пошити будь-яку одиницю одягу й бачила себе в цьому напрямі. Але потім вийшла заміж, переїхала жити в Козельщину, трошки так засумувала. Не було планів жити в сільській місцевості, бо з моєю професією, з моїм баченням себе у творчості тут я взагалі не могла себе реалізувати. Але так сталося, що в мене все вийшло», – розповіла майстриня.
Кілька років Валерія працювала вчителькою малювання у місцевому Будинку дитячої творчості. Потім народила першу дитину, пішла в декрет і побачила в інтернеті інтер’єрні ляльки. Вони їй дуже сподобалися, тож у 2012 році Валерія почала їх створювати.
«Возила ляльки на ярмарки в Кременчук. Там я і дізналася про Etsy. Пам’ятаю, з кимось там спілкувалася, і дівчата кажуть: “З твоїми ляльками нема тут що робити, треба показувати їх в інтернеті”. Дійсно, в мене класні роботи були. Я все мріяла про київську виставку, але туди так і не поїхала і вирішила зареєструвати магазин на Etsy. Спочатку продажі були невеликі, але потрошку якось воно пішло».
Etsy – це міжнародний інтернет-магазин, який спеціалізується на унікальних товарах: дизайнерських виробах і персоналізованій продукції, виробах ручної роботи.
Валерія розказала, що ляльки не мали популярності. Утім вона наголосила, що її творчість – не про гроші:
«Я людина дуже нематеріальна, і навіть зараз у мене купа замовлень, але не можу назвати себе заможною людиною. Це не бізнес, а творчість. Звичайно, приємно, коли робота не лежить у столі, а знаходить свого власника, і ти отримуєш за це кошти».
Майстриня працює сама, хоча замислюється над тим, щоб знайти помічницю. Поділилася, що в неї був досвід, під час якого Валерія делегувала частину роботи. Та потім довелося все переробляти.
Звернути увагу на валяні сумки змусив випадок:
«Під час перебування на ярмарках зі своїми ляльками я стояла поруч із жінкою, яка валяла шарфи. Вони в неї так жваво продавалися, що я сиділа з відкритим ротом. Валяти шарфи мені ніколи не хотілося, а от щодо сумок було цікаво. Подумала, що треба буде спробувати, бо колись шила сумки зі шкіри. Спочатку вийшло не дуже. Але потім зробила якусь одну сумку, не звіросумку. Потім згадала про одногрупницю, у якої була текстильна сумка у вигляді вівці. Тож подумала, що було б прикольно зваляти сумку у вигляді вівці. Я зробила цю першу сумку, навіть звозила її на ярмарок. Там її не купували, але реакція була гарна. І я її виставила на Etsy, і за кілька місяців вона “полетіла” в США. Це був гарний результат, адже мої ляльки на сайті могли роками “висіти”».
У березні 2016 року продалася перша звіросумка Валерії. До 2020 року майстриня «розривалася» між двома виробами: інтер’єрними ляльками та звіросумками. Ляльки їй дуже подобалося робити, до них лежала душа. А сумки продавалися краще. Жінка розуміла, що треба обрати один напрям, а не розпорошуватися. Тож після народження третьої дитини у 2020 році Валерія вирішила зупинитися на сумках. Коли вибрала один напрям, то справи пішли набагато краще. Зараз, за словами майстрині, черга з замовлень на звіросумки розписана до кінця 2026 року.
Майстрині важко сказати, скільки часу йде на виготовлення однієї сумки. Адже з трьома дітьми спрогнозувати це важко. Одного разу сумку вдалося зробити за три дні. Раніше Валерія робила ескізи. Зараз є викрійки, за якими вона робить сумки.
Складнішими у виконанні для Валерії є сумки у вигляді котів:
«Я дуже люблю котів, мабуть, більше, ніж собак. Але, можливо, до котячих виробів у мене вимоги вищі. Сіра кішка – моя остання, от вона мені на сто відсотків сподобалася. Загалом “котячі” замовлення беру рідше, натомість дуже люблю птахів».
Також Валерія робить портретні сумки. Тобто створює сумку за фотографією.
«Почалося все з кози. У мене є клієнтка, для якої я спочатку робила ляльки. А потім вона запропонувала зробити сумку за подобою її кози. І я подумала, що це класна ідея, бо самій таке не спало на думку», – поділилася майстриня.
Ціни на вироби Валерії різні. Наприклад, сова коштує 6500 гривень, а півень – 8 тисяч гривень. Щодо півня, то майстриня пояснює такий цінник кропіткою роботою. Сумка оздоблена великою кількістю пір’я, кожна пір’їнка робиться вручну і потім вручну пришивається.
«Відверто мені не казали, що це дорого. Хоча один раз запитали, чому така висока ціна. Я відповіла, що це – фелтинг (техніка валяння – ред.). Людина зрозуміла, питання зникло. Коли мова йде про тканину, то створити таку річ легше. Люди, які до мене йдуть, вони розуміють, що це ручна робота. До речі, часто кажуть, що це навіть дешево. Є такі випадки, коли до мене звертаються з думкою, що сумка буде коштувати понад 500 доларів. Маєте розуміти, наскільки це кропітка робота. Тут кожний сантиметр цієї сумки зроблений вручну. А сама основа не вирізається з якоїсь тканини, я сама створюю цю тканину, кожен сантиметр цієї тварини зроблений вручну, тож не може вона коштувати дешевше», – пояснила Валерія.
До 2023 року Валерія працювала лише через Etsy, покупці були тільки з-за кордону. Потім зламали її електронну пошту, через що був утрачений доступ до багатьох електронних ресурсів. Доступ до Etsy вдалося відновити, а от про особистий інстаграм-профіль варто було забути. Тому майстриня вирішила «не класти яйця в один кошик» і створила робочу сторінку в інстаграмі.
«Для мене це було дуже неочікувано, що пішли замовлення з України. Чомусь у моїй голові була думка, що такі сумки – не для української аудиторії. Я помилялася», – пояснила Валерія.
На створення звіросумок Валерію надихає все навколо. Також майстриня хоче зробити колекцію сумок-хатин:
«Та поки що немає на це часу. Сподіваюся, що ось через місяць моя молодша донька піде до школи, з’явиться більше часу, але це не точно [сміється – ред.]. Натхнення приходить звідусіль. Наприклад, дивлюся у вікно, а там троянда росте. Хочу зробити таку сумку. Мої діти гарно малюють, у кімнаті є ціла стіна їхніх малюнків. Особливо красиво малюють дівчата, в найменшої така ще безпосередня творчість. Мені хотілося б взяти якийсь її малюнок за основу і зробити сумку. У мене дуже багато ідей, якби ще часу було трошки більше. Кози мене дуже сильно надихають. Кожного дня замиловуюсь тими козами, які вони красиві, які вони всі різні».
Фото: www.etsy.com, Threads
