Полтавщина – одна з тих областей, які прийняли найбільше українців з інших регіонів після повномасштабного вторгнення. У різні періоди сюди приїздили до 200 тисяч людей. Від початку великої війни й до сьогодні підтримка – те, що об’єднувало та продовжує об’єднувати всіх нас. У День Незалежності це цінно як ніколи.
Ірина Лаврова – сум’янка, яка переїхала до Полтави через війну. Її родина живе в місті не так давно – не минуло ще й місяця, як вони заселилися до нової квартири. Жінка говорить: Полтава – близька її серцю, для неї вона – місто, яке люблять, і жителі якого згуртовані навколо допомоги тим, хто залишає свою домівку через вторгнення.
До переїзду Ірина разом із родиною неодноразово була на Полтавщині – зокрема на сімейному відпочинку, тож знала: якщо їм доведеться кудись тимчасово виїздити – це буде Полтава. Крім цього, вона недалеко від рідних Лавровим Сум. Обидва міста мають майже однакову площу, а ще, говорить жінка, Полтава схожа з їхньою домівкою за загальним настроєм, який сім’я тут відчуває.
«Полтава ближче мені до серця, якось тут, ніби як вдома», – пояснює своє рішення Ірина.
Над рішенням про переїзд думали довго, але ухвалили його швидко
«На початку війни я з дітьми виїжджала – Суми були в оточенні. І, зрозуміло, що всі намагалися врятувати дітей – ми поїхали в Ірландію. І мене всі питають: “Чому ти там не залишилася? Там же Європа, там так класно”. І, я дійсно вважаю, що в Європі – найкращі умови для українських переселенців. Дівчата, які там залишилися і з якими я підтримую зв’язок, вже на шляху отримання громадянства, їм видали житло. В усіх, хто залишився (за кордоном – ред.), все добре.
І коли в мене запитують, чому я не залишилася, я думаю, що тут – мій рідний дім, і я кожного дня, й кожного тижня вже думала, коли я повернуся. І трохи більш ніж через пів року ми повернулися в Суми. Зараз я маю таку можливість – обирати дім (я б її не хотіла мати, чесно)», – розповідає Ірина.
Жінка переїхала до Полтави разом із великою родиною: старшою та молодшою доньками, сином та чоловіком, який перебуває вдома після бойового поранення, – він добровольцем мобілізувався до війська першого ж дня повномасштабного вторгнення.
Ірина переїхала до Полтави разом зі своєю родиною: чоловіком та трьома дітьми
До рішення про переїзд, говорить Ірина, довше готувалися морально, ніж фізично, адже від початку великої війни в них було відносно «спокійно». Вирішили виїжджати, коли росіяни почали масовано атакувати Суми керованими авіаційними бомбами – на вулиці родини вже було два прильоти.
«Вперше, коли прилетіло, – це був ранок, навпроти нашого будинку, метрів за триста. Ми тоді просто підскочили й уже зрозуміли, що потрібно щось робити, шукати. Вдруге це було, коли ми вже знайшли квартиру, дали за неї завдаток, у нас було кілька днів на збір речей, ми активно цим займалися, і вночі, вже ближче, на нашій вулиці знову прилетіло», – ділиться жінка.
Окрім КАБів, окупанти регулярно запускають по місту FPV-дрони (безпілотники, через які росіяни в режимі реального часу спостерігають за тим, що відбувається навколо) – дійшло до того, що чоловік Ірини майже щодня змотував над їхнім будинком оптоволокно від дронів.
І хоча подружжя думало про переїзд близько року, а в Сумах залишилися їхні батьки та чимало друзів, саме рішення ухвалили доволі швидко – наприкінці липня. І вже менш ніж за два тижні родина перевезла частину речей до Полтави. Квартиру також довго не обирали – Ірина говорить, що ту, в якій вони наразі живуть, вона побачила на ОЛХ першою. Лавровим сподобався їхній новий район: гарно, чимало дитячих садочків, спортзал.
«Саме місто – дуже гарне, сповнене життя, тут багато людей. І я ще не зустрічала нікого, хто був би якимось злим, – місто гарно нас прийняло», – ділиться жінка, додаючи, що навіть родина, в якої вони орендують оселю, одразу ж запропонувала свою допомогу.
«Ми наразі винаймаємо житло в родини, яка виїхала до Німеччини. Вони одразу сказали – якщо ми чогось потребуємо, то можемо до них звертатися, навіть якщо це буде просто якась допомога з речами чи технікою. Вони також готові підписати всі документи, які знадобляться, для міжнародної допомоги», – розповідає наша співрозмовниця.
Ірина додає, що хоча й переїзд поки що відчувається, ніби тривала відпустка – жінка навіть речі повністю не розібрала, бо ходить із постійним відчуттям, що вони скоро повернуться додому, – вона вже звикає до думки, що найближчі місяці, а то й роки, Полтава – теж дім.
Полтава – про об’єднання людей
Зі слів Ірини, в Полтаві вона відчуває згуртованість людей навколо допомоги тим, хто залишає свої домівки через війну. Підставити плече, вважає жінка, можуть і ті, хто переїхав до міста раніше – наприклад, її клієнтка, також сум’янка, яка живе в Полтаві майже рік, допомогла Ірині знайти новий кабінет для роботи.
«Люди в Полтаві привітні. Принаймні я зустрічаю лише добрих людей. Місто доглянуте, тут чимало парків і чисто. Взагалі люблю Полтаву – це дружнє місто, таке мінієвропейське, особливо відчуваєш це в центрі. А ще вона схожа на рідні Суми. Видно, що Полтаву люблять, хоча й видно, що її можна любити ще більше», – говорить жінка.
На думку Ірини, в Полтаві просто неможливо, щоб людей, які переїхали до міста через війну, не прийняли.
«Полтава – це чудове рішення, і якщо люди проситимуть про допомогу – тут її нададуть. І я також готова допомогти, чим можу: розповісти, де і які документи потрібні, розповісти, що знаю. Я сама нещодавно була цією людиною, яка переживала, що буде далі».
Нині на Полтавщині живе понад 167 тисяч людей з інших регіонів
Як розповіли «Полтавській думці» в Полтавській ОВА, найбільше людей, які приїхали до регіону через війну, живуть у Полтаві та Кременчуці – 41 496 та 29 151 людина. Крім цього, чимало людей оселилися в інших районах і містах області:
Найбільше людей переїхали з таких регіонів:
Також на Полтавщині оселилися 784 людей із Криму та 173 – із Севастополя.
За інформацією Департаменту соцзахисту населення Полтавської міськради, в Полтавській громаді перебувають на обліку 47 082 ВПО, з них 41 514 оселилися після 24 лютого 2022 року. Найбільше людей у Полтавську громаду переїхали з Харківської, Донецької, Луганської, Сумської, Запорізької та Херсонської областей.
Які програми підтримки створили для переселенців у області
Щоб полегшити адаптацію в нових містах, для людей, які залишили свої домівки, на Полтавщині створили програми підтримки від області. Наприклад:
Місцеві програми підтримки переселенців вже затвердили в 40 громадах області. У кожній з них на це виділяють до 1 100 000 гривень. Крім цього, на Полтавщині сприяють працевлаштуванню людей з інших регіонів – від початку 2022-го в області 5489 людей влаштувалися на нову роботу.
Маємо пам’ятати
Наприкінці розмови, говорячи про переїзд і майбутнє, тимчасово переміщена Ірина додає: «Україна – всюди Україна, головне залишатися з нею в серці, а дім можна знайти всюди». Думаючи про ці слова весь наступний день, мені здалося, що, напевно, зараз усі українці носять цю думку в серці, та в День незалежності це ще й про пам’ять.
Маємо пам’ятати та шанувати тих, хто зараз виборює незалежність. Тих, хто першими приїздять на місця ударів. Тих, хто рятує людей. І, звісно ж, тих, хто тимчасово залишив свої оселі, але знову й знову продовжує знаходити та будувати свій дім, який куточок України чи світу їм би цю можливість не давав.
Фото надані Іриною Лавровою
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі та вайбер-каналі.
