Любов до бджіл кременчуківцю Павлу Горпинченку передалася від бабусі, яка мала маленьку пасіку. Вже в 11 років він спіймав першу бджолину сім’ю, а у 2023 році почав професійно займатися бджільництвом. Пасічник розповів «Полтавській думці», для чого возить бджіл за сотні кілометрів від пасіки та чому акацієвий мед найдорожчий. Також дізнаєтеся, що таке «клуб», до чого тут бджоли й чи відчувають комахи-медоноси наслідки війни.
Бабуся Павла Горпинченка мала пасіку – кілька вуликів. Але потім захворіла й перестала займатися бджолами. Вулики, медогонка й інше обладнання залишилися.
«Було мені 11 років, зараз 34. І зателефонували моєму татові, що хлопці косили ячмінь у полі, викосили роя. І от я так загорівся цією ідеєю, бо в принципі ж я до того бачив, як бабуся пасічникує. Тож попросив тата забрати тих бджіл, що ми і зробили. Тож першого роя спіймав в 11 років. З того часу почав пасічникувати», – розповів пасічник.
Павло займався бджолами, поки вчився в університеті. Він закінчив Харківський національний університет – біологічний факультет, кафедру генетики й цитології. Потім у тата Павла сталася алергія, і чоловік відійшов від справи. Але вже «захворів» нею.
У 2023 році Павло купив бджіл і почав серйозно займатися бджолярством. Пасіка розташована в Полтавському районі – на території колишнього Кобеляцького. Сам пасічник проживає і працює у Кременчуці, обіймає посаду завідувача лабораторії медико-санітарної частини.
Чому акацієвий мед дорожчий?
У Павла є різний мед на продаж, а ціна на нього дещо відрізняється. Наприклад:
Павло розповів: щоб отримати чистий акацієвий мед, пасічникам доводиться докладати чимало зусиль. Насамперед потрібно знайти місце з великим масивом акації. Пасічник вдається до кочового бджільництва – перевезення медоносів до потрібного нектару. Торік пасіка Павла була у Світлогірському, але там почалася вирубка акації, тому цього року довелося шукати нове місце. Загалом пасічники проїхали понад дві тисячі кілометрів, щоб знайти потрібну місцину. А безпосередньо на акацію везли бджіл за 218 кілометрів.
Перевезення бджіл теж пов’язане з ризиками. Зазвичай їх транспортують уночі, коли прохолодніше. Але через комендантську годину довелося їхати вранці, коли вже було спекотно. Через це бджоли можуть перегрітися.
Не менш важливо підготувати вулики. Щоб мед був саме акацієвим, у них не повинно залишитися меду з інших рослин. Тому перед виїздом старий мед забирають, а ставлять чисті рамки, підготовлені спеціально для акації.
Важливо також правильно вибрати місце. Поруч не повинні масово цвісти інші медоносні рослини, зокрема ріпак, чорноклен чи аморфа. Інакше бджоли збиратимуть нектар не лише з акації, і мед уже не буде чистим акацієвим.
Після завершення цвітіння акації мед потрібно вчасно відкачати – до того, як бджоли почнуть активно збирати нектар з інших рослин. Тож виробництво монофлорного акацієвого меду залежить від поєднання правильного місця, підготовки вуликів і точного вибору часу.
Різнотрав’я – це поліфлорний мед, тобто мед, який бджоли збирають із різних рослин. В Україні так зазвичай називають мед, у складі якого немає переваги ріпаку чи соняшнику. Бджоляр із Кременчука розповів, що властивості залежать від того, які рослини цвіли поблизу пасіки в певний період. Тому різнотрав’я може сильно відрізнятися за кольором, смаком, запахом і консистенцією. Мед буває від майже білого до темного, а смак може бути ніжним і солодким або навпаки – більш насиченим і терпким. Навіть мед із двох пасік, розташованих за кілька кілометрів одна від одної, може мати різний смак.
Акацієвий монофлорний мед має бути дуже світлим, майже прозорим, із легким зеленкуватим відтінком. Соняшниковий навпаки – зазвичай жовтий, іноді з помаранчевим відтінком. А колір різнотрав’я залежить від того, яких саме рослин у ньому найбільше.
Як минув цьогорічний бджолиний сезон
Павло поділився, що у 2025 році через сильні морози наприкінці квітня – на початку травня значна частина акації вимерзла. Подекуди дерева цвіли лише частково: нижні гілки пережили мороз, тоді як верхівки були пошкоджені, або навпаки. Через це акацієвого меду було дуже мало. Пасічник розповідає, що минулого року з одного вулика в середньому вдалося отримати лише близько 2 кілограмів меду. Витрати на поїздку навіть не окупилися.
У 2026 році ситуація була дещо кращою, але погода знову внесла свої корективи. Акація почала цвісти раніше, а після того, як пасічники привезли бджіл у ліс, уже наступного дня похолодало. Вночі температура опускалася до 3 градусів, а вдень трималася на рівні 15-16 градусів. Через холод цвітіння акації сповільнилося. У лісі, де сонця менше, дерева почали цвісти ще пізніше.
Зрештою пасічникам вдалося зібрати акацієвий мед, але результат вони оцінюють як не надто високий. Якщо у 2025 році в середньому отримали лише по 2 кілограми з вулика, то у 2026-му – вже близько 16 кілограмів.
Пасічник пояснив, що це середній показник по всій пасіці, адже різні бджолині сім’ї працюють по-різному. Деякі вулики не дали меду взагалі, а інші – принесли значно більше за середній показник. Результат також залежить від сили бджолиної сім’ї: чим вона сильніша, тим більше меду може зібрати.
За словами бджоляра, погода майже щороку створює проблеми під час цвітіння акації. Дощі, холод або заморозки можуть суттєво вплинути на врожай. Тому для хорошого результату має збігтися одразу кілька умов – сприятлива погода, вдале місце та сильні бджолині сім’ї.
Як обрати якісний мед
Недобросовісні продавці можуть розводити мед цукровим сиропом. Павло зазначив, що відрізнити натуральний мед від сиропу лише на смак чи за консистенцією буває складно. Наприклад, глюкозно-фруктозний сироп може бути дуже схожим на мед. Однак є одна важлива відмінність: більшість видів натурального меду з часом кристалізуються, тоді як такий сироп – ні. Тому кристалізація може бути однією з ознак натурального меду.
Водночас мед може розшаровуватися, якщо він незрілий, перегрітий або змішаний із сиропом. Натуральний мед також не повинен мати запаху цукру чи бути забродилим. Він має характерний медовий аромат, який залежить від сорту.
Втім за зовнішнім виглядом чи смаком точно визначити натуральність меду неможливо. За словами пасічника, найбільш надійний спосіб перевірки – лабораторний аналіз.
Важливе значення має й те, в якій тарі зберігають мед. Для тривалого зберігання найкраще підходить скляна тара, оскільки вона не вступає в реакцію з медом. Для транспортування пасічник використовує пластикові місткості.
Мед радять зберігати за температури до 25 градусів у місці, захищеному від сонячного світла. У холодильнику його також можна тримати, але там свіжий мед швидко кристалізується. Різні сорти меду мають різні властивості. Наприклад, акацієвий мед може залишатися рідким і не кристалізуватися роками.
Серед своїх улюблених сортів пасічник називає соняшниковий мед. За його словами, він має характерний смак із легкою гіркуватістю та може трохи «дерти» горло. Водночас найкращим вважає різнотрав’я, адже в ньому поєднується нектар різних рослин, а отже – різні властивості та смакові відтінки.
Бджоли також відчувають війну
Про ситуацію у сфері бджільництва цього сезону «Полтавська думка» поговорила з головою громадської спілки «Обласне об’єднання “Полтавський пасічник”» та керівницею Гадяцького аграрного училища Наталією Сенчук. Наталія пояснила, що труднощі для бджолярів виникли з початком ковіду. Ще більше становище ускладнилося після початку повномасштабного вторгнення, тому що багато пасічників пішли захищати країну. Пасіки залишили або на дружин, або вже на немолодих батьків. На початку великої війни гостро стояло питання про те, як зберегти пасіку й бджіл, і щоб справа чоловіка чи дітей продовжувалася й надалі.
Наталія Сенчук розповіла, що до аграрного училища пішло навчатися багато жінок, які вже стали професійними бджолярками, і зараз ця тенденція продовжується. За її словами, перевірена практика свідчить: хоч би якими були інші способи навчання, як-от ютуб, без теоретичних знань із навчального закладу та їх закріплення практичними навичками на виробництві й промислових пасіках їм було б дуже складно працювати й утримувати власні пасіки.
«Зараз знаю таких жінок, які продовжили справу своїх чоловіків, вони вже міцно стоять на ногах, беруть участь у грантових програмах і починають працювати. І є багато бджолярів, які захищають нашу країну, інколи мені пишуть із повагою, з гордістю за своїх жінок або батьків, які зараз вдосконалено працюють на пасіці, професійно, можна так сказати», – поділилася Наталія Сенчук.
Бджолярка пояснила, що на бджіл негативно впливають не лише зміна кліматичних умов та погіршення кормової бази, а й прильоти та тривоги. За словами Наталії, бджоли турбуються, зляться, вони почуваються не зовсім так, як раніше у спокої. Багато бджіл після зимівлі загинуло саме від стресу. Дехто вважає, що причиною цього є кліщ вароа. Але Наталія не згодна з цим, бо вважає, що пасічники дуже турбуються про своїх бджіл. Вони і профілактичне лікування проводять, і лікування вже після останнього відкачування меду.
Експертка пояснила, що бджоли реагують на сторонні шуми та поштовхи. Взимку бджоли формують клуб, у якому вони гріються. І звичайно, температура в самому клубі в них не така, як улітку – 34-35 градусів, а 10-12 градусів. І вони, рухаючись клубом від передньої стінки до задньої, харчуються.
«А от уявіть, якщо бджоли спокійно сидять у вулику, живуть, а тут тобі – прильоти, вибухи, шуми. Найімовірніше, верхній шар клуба падає. Можливо таке, що клуб повністю розпадається. І бджоли швидко охолоняють, вони вже не можуть зібратися в клуб. Якщо й збираються, то невелика кількість, яка майже не виживає, тому що вони не в змозі себе обігріти. І вони або зовсім гинуть, або виходять дуже слабкими. От цей рік у зимівлі й показав себе таким. І тому, як мені говорили бджолярі Сумщини, у них майже 70 % загинуло бджолиних сімей. Але це не офіційна статистика, а орієнтовні цифри з розмов із бджолярами. Десь ми підраховували, що приблизно 50 % бджолиних сімей загинуло», – додала бджолярка.
Згадуючи минулий рік, Наталія Сенчук пояснила, що тоді біла акація вимерзла і майже нічого не дала пасічникам. То цього року бджолярі відкачали акацієвого меду, але не настільки багато, щоб могли реалізовувати цілий сезон, як це було раніше. У переважній більшості акацієвий мед уже продали, хоча деінде ще його можна знайти.
Щодо меду з липи, то цьогоріч його було небагато, і отримати його вдалося не всім. Багато аграріїв почали висівати коріандр – безпечну для бджіл культуру, яка майже не потребує оброблення отрутохімікатами. Проте коріандр майже не виділяв нектару, ймовірно через спекотне літо: якщо торік із вулика збирали до 20 кілограмів коріандрового меду, то цього року «краплі» зібраного коріандрового нектару змішалися з нектаром соняшнику. Отриманий мікс вийшов смачним і красивим, але чистого коріандрового меду в більшості районів області немає.
Головним медоносом сезону, за словами Наталії Сенчук, став соняшник – завдяки великим посівним площам пасічники змогли відкачати основний обсяг меду. З окремих сильних сімей збирали від 80 до 100 кілограмів, проте середній показник по пасіках становить 45-50 кілограмів товарного меду на вулик, оскільки продуктивність бджолосімей суттєво різниться. Такі цифри варто відносити до пасічників, які використовували кочівлю. Якщо вулики нікуди «не подорожували» через певні причини, то стаціонарна пасіка приносить зазвичай менше меду. Товарний мед – це надлишок зрілого меду, який пасічник викачує з вулика для власного споживання чи продажу, залишаючи бджолам необхідну кількість корму.
Фото надані родиною Горпинченків
