МІФ 2. ЯК ГЕРОЇЗАЦІЯ ОБРАЗУ МОЖЕ ЗАШКОДИТИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ?

Високі очікування від суспільства. З ними зіштовхуються учасники бойових дій у цивільному житті. Один зі стереотипів – якщо ти ветеран, то маєш обов’язково дбати про інших, наприклад, боротися з корупцією або вирішувати проблеми своєї громади. То як такий підхід може нашкодити ветеранам? І чи змінились настрої серед цивільних від початку повномасштабного вторгнення? Досліджуємо це питання у межах проєкту “Ветерани: розвінчуємо міфи».

Героїзація ветеранів. Здавалося б, ставитися до учасників бойових дій як до героїв правильно. Однак цей титул від суспільства може нашкодити адаптації ветеранів у цивільному житті. То що від них очікують українці?

Ветеран Олександр Терещенко боронив Донецький аеропорт у 2014 році. Тоді в нього в руках вибухнула ворожа граната, яку він намагався відкинути. Як наслідок, повна втрата правої руки та кисті лівої, тяжкі травми ока.

“Коли повертаєшся з війни, то чомусь всі думають, що ти став таким чи суперменом, чи бетменом, маєш змінювати світ і там і тут. І дуже часто я чув таке висловлювання, що ось ваші хлопці з фронту повернуться і наведуть порядок тут. Ось є ось такі хлопці, ось вони мають це робити”, – каже ветеран АТО Олександр Терещенко та показує руки.

Очікування від суспільства підштовхнули Олександра зайнятися громадською діяльністю. Та ветеран зауважує: такий підхід допоможе точно не всім.

“Безперечно, когось це може надломлювати, тому що він не такий, йому здається, що він не дотягує до цього образу, якого від нього очікують”, – додав Олександр Терещенко.

І це негативно впливає на адаптацію ветеранів у цивільному житті. Дружина Василя Коряка, учасника бойових дій у 2015-2016 роках, згадує, як важливо було дати простір чоловіку, аби він зрозумів, чим хоче займатися далі.

“Після повернення треба дати спокій людині, просто не смикати його, коли він сам не запросить чогось. Відпочинок може бути як вдома, так і кудись поїхати. Це в кожного по своєму, не пам‘ятаю, так, ми кудись поїхали у відпустку”, – розповідає дружина ветерана АТО Оксана Коряк.

До того, як Василь став бійцем, він був власником СТО. За два дні до відправлення на фронт до керма бізнесу стала дружина.

“Було дуже складно, але не було виходу, тобто я це прийняла так, що я не маю вибору. Було багато складностей і фізично, як по процесу, і по всьому. Так, напевно, це був жах, просто потім я вже звиклася з цим”, – пригадує Оксана Коряк.

Після повернення з передової чоловік до бізнесу не повернувся, а пішов працювати до патрульної поліції. У складі якої після 24 лютого знову воює. Сама ж Оксана пригадує: тоді близьке оточення і вона поставилися до рішення Василя з розумінням. Водночас у соціальних мережах чоловіку писали, чого очікують від нього.

“У фейсбуці це часто зустрічалося, коли невідомо, хто, що за люди, кажуть і Васі, і іншим ветеранам: а ти маєш, а ти піди. Коли починається цей тиск на ветерана, ти повинен, ти мусиш, в будь-якому випадку він може зірватися. Я не знаю, це може бути навіть самогубство, якщо його не зрозуміти в мирному житті”, – пояснила Оксана Коряк.

Військовий психолог пояснює: у суспільстві за час російсько-української війни виник певний образ воїна – мужнього та сильного героя, а от бути ніжним чи навіть вживати в цивільному житті алкоголь – це вже не по-геройськи.

“Для суспільства, якщо ви любите, у вас є багато любові до образу, любіть його, але не ліпіть цей образ до людини. Подобаються ветерани, скажіть, що в мене є дуже багато поваги до тебе, завдяки тобі, дякую за службу, але не кажіть, що ти красавчик, герой, сонечко. Кажіть про свої почуття, мене розпирає від щастя, а не ти молодець”, – наголосив Андрій Козійчук.

Водночас через те, що зараз більше людей зіштовхнулися з війною, цей образ дещо послаблюється. У багатьох сім’ях стали на захист країни. Воюють як чоловіки, так і жінки.

“Позаяк у мене є друг, який у гвардії служить, який свого часу трішки повернувся на реабілітацію. Ну якби то правильно сказати, вони такі самі люди, як і ми. Ну, вони будуть займатися тим, чим вважають за потрібне”, – зазначив житель Києва Іван.

Жителька Києва Ольга повідомила: “Я можу сказати, що мій чоловік, який захищає Україну, він повернеться і буде продовжувати те, чим він займався – викладати у вищому навчальному закладі”.

“Вони повинні жити, вони нікому нічого не винні, розумієте. Вони вже все своє віддали, власне життя. Вони потребують підтримки, якщо потрібно”, – підсумував житель Києва Євген.

За словами психологів, якщо такі настрої пануватимуть у суспільстві, це дасть нашим захисникам та захисницям можливість після перемоги швидше адаптуватися до цивільного життя. Тож пам’ятаємо – дайте час ветерану на соціалізацію, не навішуйте ярлики, підтримуйте, подякуйте за службу.