Мотобольний клуб «Колос» із невеличкого села Новосанжарської громади цьогоріч відзначив своє 50-річчя. Чотириразовий чемпіон України та володар низки нагород завершив сезон-2026 на останньому місці турнірної таблиці. Проте нині для команди головне – передати досвід молодим гравцям, із яких майже повністю складається «Колос». Про минулі здобутки та теперішні виклики, відродження й масштабну підтримку мотобольного клубу – читайте в нашому матеріалі.
Мотобол – доволі молодий вид спорту, який започаткували в 1929 році у Франції, а в 1962 році в Радянському Союзі вирішили розвивати мотобол на території країни. І вже в 1965 році почали проводити Чемпіонат СРСР. Однією з найсильніших команд був полтавський «Вимпел», а в 1976 році в селі Стовбина Долина з’явився й «Колос», розповіла прессекретарка клубу Олеся Головко.
Мотобольний м’яч – найбільший серед м’ячів усіх видів спорту. Фото: пресслужба «Колоса»
«Завдяки сприянню тогочасного голови правління колгоспу “Шлях Ілліча” Кондратенка Володимира Івановича в зовсім невеликому селі за підтримки колгоспу почали грати в мотобол. Тоді не було ні мототреку, ні трибун, нічого, й вирішили організувати досить просту гру в сусідньому невеличкому селі Коби. Суперником запросили вже відому на той час команду “Вимпел”. Звичайно, приїхав не основний склад, а дублери, які зіграли з “Колосом”», – говорить Олеся.
Ця гра – перша гра «Колоса» – відбулася 27 серпня 1976 року й завершилася з рахунком 3:5 на користь «Вимпела». Автором першого гола стовбинодолинівського клубу став Віктор Коба.
А вже за чотири роки, в 1980-му, «Колос» став срібним призером Чемпіонату України. Відтоді клуб став чотириразовим чемпіоном України та здобув низку нагород:
1982 – фіналіст турніру на приз імені Юрія Гагаріна;
1983 – володар Кубка імені льотчика-космонавта СРСР Леоніда Попова;
1986 – бронзовий призер чемпіонату СРСР серед команд І ліги;
1989 – чемпіон Полтавської області, фіналіст турніру на приз імені Юрія Гагаріна;
1990 – срібний призер чемпіонату СРСР серед команд І ліги, переможець турніру на приз імені Юрія Гагаріна;
1991 – шосте місце в чемпіонаті СРСР серед команд вищої ліги;1992 – срібний призер чемпіонату України.
Завдяки підтримці колгоспу «Колос» розвивався стрімко. Адже якщо зараз для гравців мотобол – це більше як додаткове захоплення, кожен із них має роботу. То раніше мотобол і був їхньою офіційною роботою, за яку отримували зарплату. Тож весь час був присвячений різноманітним тренуванням.
«Одне з найвизначніших досягнень – це те, що команда з зовсім маленького села в Полтавській області грала у Вищій лізі СРСР. На той час у Радянському Союзі було дуже багато команд, і щоб лише потрапити у Вищу лігу, потрібно було показати значну майстерність. А “Колос” посів шосте місце серед команд Вищої ліги. Це було надзвичайно високе визнання і високі результати», – розповідає Олеся Головко.
Вона також поділилася спогадами свого батька, який свого часу також грав за «Колос», про матч зі збірною Англії.
У 1982 році Полтава приймала Кубок Європи з мотоболу – до неї приїздили європейські команди. Тодішній начальник «Колоса» домовився про товариську гру зі збірною Англії. Проте у Стовбину Долину англійців не везли, натомість провели матч на мототреці в Розсошенцях.
«Батько пригадує, що тоді була неймовірна злива, все поле було у воді. Спочатку суперники дуже швидко забили перший гол, і команда трохи розгубилася, але потім дуже швидко наздогнала їх. Зрештою команда з села Стовбина Долина перемогла збірну Англії. Всі три голи забив Віктор Василенко. Наступного дня радіостанція “Голос Америки” повідомила, що відбулася дружня зустріч збірної Англії з командою “Колос” Стовбина Долина і “хуторяни перемогли з рахунком 3:1″», – поділилася Олеся.
Згодом, у 1988 році, «Колос» зіграв дружній матч зі збірною Болгарії. Цього разу гості приїхали вже в саму Стовбину Долину. Господарі мінімально поступилися болгарам із рахунком 0:1.
«Колос» виступав до 1992 року, брав участь в Кубку України 1992-го та грав у першому чемпіонаті незалежної України.
Потім команда не грала тривалий час, провівши лише товариську гру в 1998 році до 20-річчя створення клубу.
І лише у 2012 році завдяки ентузіазму меценатів, тогочасного керівництва району, людям, які ще пам’ятали мотобольну славу, «Колос» вдалося відродити. Одним з ініціаторів відновлення клубу був теперішній його начальник Олександр Зімовець. Він грав у складі «Колосу» майже від початку його створення – з 1978 року.
«Я – людина, віддана спорту. Все почалося з боротьби, а коли започаткували мотобольну команду – вирішив спробувати себе в цьому виді спорту. І в мене вийшло. А коли вже вийшло, тоді я вже “захворів” мотоболом. У 1980 році ми вже стали срібними призерами чемпіонату України. Це було тріумфальне досягнення – в такому віці стати чемпіоном України, отримати кандидата в майстри спорту, мені тоді було 18 років. Я грав за “Колос” до 1987 року, тоді через травму коліна трохи відійшов від спорту, а в 90-х роках фінансування колгоспу припинилося – і команда припинила існування», – пригадує Олександр Зімовець.
У 2012 році він не лише долучився до ініціативи відродження клубу, а й уклав кошти в це, показуючи приклад іншим. Зокрема купив мотоцикл для команди. Далі долучилися інші спонсори, сільгоспвиробники. Так закупили вісім мотоциклів. У відродження «Колоса» вклалися й сини Олександра Зімовця. Вони продовжили його справу, ставши однією з мотобольних династій. Старший син спробував себе в цьому спорті, але, за словами батька, йому не вдалося підкорити мотобол. Середній син виступав за «Колос», але відійшов від мотоболу, а молодший грає досі. Він, а також капітан команди Вадим Кондратенко – старожили, решта гравців – молодь.
Начальник клубу Олександр Зімовець. Фото: пресслужба «Колоса»
«Під час відродження команди до неї повернулися практично ветерани мотоболу, а потім потроху почали залучати своїх синів, молодь – і зараз команда складається практично повністю з молодих хлопців. Вони прийшли й почали займатися фактично з нуля. Але я і як начальник, і як людина, дотична до мотоболу, бачу швидкий розвиток хлопців. Якщо буде фінансова підтримка клубу, фінансування придбання бензину й інших витрат, то я вважаю, що нам потрібно десь 2-3 роки, щоб стати достойними суперниками. До того ж, якщо порівнювати з іншими командами, які збирають кращих гравців з усієї країни, то, я вважаю, що краще виховати своїх, місцевих гравців. Адже якщо захищаєш свою домашню команду, то це набагато результативніше та краще і для команди, і для розвитку», – говорить начальник клубу.
У «Колоса» немає власника, це громадська організація. Щоб клуб міг продовжувати існувати й розвиватися, йому допомагає і місцева влада, і меценати, говорить Олеся Головко.
«Це і фермери, і просто бізнесмени, які люблять мотобол. Хтось фінансує, хтось може придбати якісь запчастини. Тобто це не одна-дві людини, а місцеві, які точково за можливості підтримують клуб. Ми дуже вдячні за те, що допомагають розвитку команди».
Також на кожній грі є можливість зробити благодійний внесок на розвиток команди.
Водночас «Колос» підтримує захисників і захисниць, збираючи допомогу для них, закуповуючи необхідне обладнання для підрозділів.
Нині в Чемпіонаті України беруть участь чотири мотобольні команди, з них три – з Полтавщини: «Колос» (Стовбина Долина), «Дружба» (Мачухи), «Нива» (Вишняки). Четверта команда – «Поділля-Мотор» (Кам’янець-Подільський). У 2026 році перемогу здобула мачухівська «Дружба».
«Колос». Фото: пресслужба клубу
Довідково. Мотобольна команда складається з п’ятьох гравців: воротаря та чотирьох спортсменів на мотоциклах – нападників і захисників. Мотоболісти ведуть м’яч, притискаючи його ногою до колеса мотоцикла, пасують іншим гравцям. Під час пасу м’яч має перетнути середину поля. Кожен матч складається з чотирьох періодів, кожен з яких триває 15 хвилин.
На полі зазвичай перебувають 2-3 судді, які стежать за часом, за дотриманням правил, зокрема – щоб мотоболісти на мотоциклах не перетинали зони воротаря.
Мотобольний м’яч – найбільший серед м’ячів усіх видів спорту.
Фото: пресслужба клубу
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі та вайбер-каналі.
