Полтавка Нато Мікеладзе має багато професійних облич – художня редакторка, ілюстраторка, викладачка, засновниця бренду. Про те, чому штучний інтелект поки не замінить живих митців, як створювати потрібний стиль і чому дитяча ілюстрація потребує філігранної точності, художниця розповіла в інтерв’ю.
Про створення ілюстрацій у дитячих книгах
Нато Мікеладзе працює художньою редакторкою у видавництві «Маґура» від самого його заснування, з 2023 року. Завдання Нато – тісна співпраця з ілюстраторами для дитячих, підліткових і дорослих книжок.
Що значить бути художньою редакторкою? Спочатку Нато робить розверстку. Розверстка – це попередній візуальний електронний макет майбутньої книжки, який показує, як саме текст і майбутні ілюстрації розподілятимуться по сторінках.
«Існують державні норми щодо віку, тобто чим молодша дитина, тим більше ілюстрацій має бути в книзі. Це цілком, на мій погляд, правильно. Зараз діти візуально сприймають інформацію, бо в них довкола багато візуального: мультики, ігри. Від цього нікуди не дінешся. Наприклад, моя шестирічна дитина без ілюстрацій читати й слухати не хоче, треба тільки, щоб текст супроводжували картинки», – пояснила ілюстраторка.
Полтавка додала, що в кожної книги є свій настрій. Керуючись цим критерієм, Нато підбирає ілюстраторів або ілюстраторок. Під текст книги прописує технічне завдання для ілюстратора – наприклад, що на цьому розвороті може бути намальовано. Згодом Нато разом з ілюстратором вирішують, як буде виглядати малюнок.
Редакторка підбирає певного фахівця. Він має працювати в тому стилі, якого вимагають книжкові малюнки:
«Тобто ми не шукаємо людину, а потім намагаємося замовити в неї певний стиль. Це займає багато часу, а також, найімовірніше, означає дуже сильну невизначеність, бо ми не можемо знати на сто відсотків, чи впорається ілюстратор із такою технікою. Це певною мірою, скажу як ілюстраторка, трохи зневага до фахівців, коли ти працюєш у певному стилі, а до тебе звертаються і просять щось інше. Тому так, неможливо бути універсальним ілюстратором, коли підходиш під всі проєкти. У тебе є якийсь стиль і вайб, використовуєш певну колірну гаму; як би ти того не хотів, все одно ти цим керуєшся. Тому так, ми обираємо, спираючись на портфоліо ілюстраторів», – розповіла Нато Мікеладзе.
Від моменту, коли редакторка починає працювати над новою книгою, до фінальних ілюстрацій орієнтовно минає 5-6 місяців. Нато пояснила, що для маленьких дітей ілюстрація має повторювати текст. Під час створення малюнків розробляють динамічні ілюстрації, чергують великі, дальні та середні плани.
Художня редакторка пояснила різницю між створенням ілюстрацій для дорослих і дитячих книг. Малювати для дорослих технічно простіше, адже там можна використовувати символи, абстракцію та візуальні образи. Водночас у дорослій ілюстрації виклик полягає в ідеї та її переосмисленні, хоча самих малюнків потрібно значно менше.
Складність же дитячої книжки полягає в тому, що ілюстрація має бути яскравою та деталізованою. Персонажів важливо зображувати анатомічно правильно: навіть якщо пропорції стилізовані (наприклад, більша голова чи маленькі кінцівки), усі частини тіла й деталі мають бути намальовані тотожно й коректно.
Полтавська художниця розповіла, що процес створення та затвердження персонажів – це завжди тісна співпраця автора, художньої редакції й ілюстратора. Оскільки автори текстів звикли мислити словами, завдання художнього редактора полягає в тому, щоб спрямувати опис у візуальну площину. Основою для майбутнього образу слугує текст: саме звідти беруться деталі зовнішності, одяг, зачіска та характер героя.
Спираючись на текстовий опис, ілюстратор розробляє перші начерки й пропонує один або два варіанти того, як можуть виглядати герої. Якщо запропонований образ одразу влаштовує й редакцію, й автора, його затверджують без затримок. Якщо є розбіжності в баченні, художника просять зробити додаткові ескізи. Втім завдяки тому, що ілюстраторів на проєкт обирають дуже ретельно й на основі їхнього портфоліо, в 90 % випадків вдалі концепти вдається погодити майже відразу.
Про художників-початківців
Нато Мікеладзе мала досвід викладання цифрової ілюстрації. Зараз полтавка викладає в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, філія якого є в Полтаві. Викладачка поділилася, яких помилок найчастіше припускаються студенти у сфері цифрової ілюстрації:
«Якщо ми говоримо про книжкову дитячу ілюстрацію, то в більшості спочатку є хибне враження про те, що це легко. Звісно, є різні стилі, але в основному насправді це нелегко. Це так само складно, як, наприклад, станковий живопис. У всьому є свої складнощі, плюси й мінуси. Хоч ти сядеш за папір, хоч за планшет, все одно потрібно знайти свою візуальну мову, треба розуміти, як стилізувати персонажів, як використати ті знання, які отримав на базових університетських дисциплінах, як їх потім інтегрувати в дитячу ілюстрацію. Для нас, як для видавництва, важлива якість і швидкість. Коли віддаємо ілюстратору розверстку, то в середньому дитячий проєкт малюється 3-4 місяці. Це цінно, коли на старті роботи саме якість, швидкість та сталість визначають професійність ілюстратора. І це потребує багато зусиль і роботи над собою».
Нато додала: якщо студент у майбутньому хоче отримувати замовлення і працювати з видавництвами, то треба винайти такий стиль, який буде і якісним, і достатньо швидким.
Ще одне спостереження, яке художня редакторка помічає в ілюстраторів-початківців, – це сподівання на те, що незнання будуть непомітні. Формування власного стилю художника – це тривалий процес, який вимагає постійної самоосвіти, відточування навичок та сотень годин практики над начерками й пошуком нових візуальних рішень. Навіть для досвідчених ілюстраторів цей процес експериментів і вдосконалення ніколи не припиняється.
Також полтавська ілюстраторка додала, що сподівання художників-початківців на те, що брак базових знань залишиться непоміченим, марні. Будь-які огріхи – недопрацьована анатомія, викривлені пропорції, проблеми з тоном чи гармонією кольорів – одразу видно в портфоліо.
Вплив штучного інтелекту на роботу ілюстраторів
«Певною мірою вплинуло, бо багато малюнків зараз можна згенерувати на певній платформі, й цього буде достатньо. Наприклад, у мене раніше замовляли багато ілюстрацій для соцмереж, а зараз це роблять за допомогою штучного інтелекту», – пояснила Нато Мікеладзе.
Редакторка зазначила, що навіть під час використання штучного інтелекту вкрай важливо, щоб завдання ставила людина з художньою чи дизайнерською освітою. Така людина розуміє закони візуального мистецтва. Проте великі бренди й далі обирають людину, оскільки до комерційного ілюстратора звертаються насамперед по ідею – без сильної концепції жодна, навіть найякісніша картинка не зачепить аудиторію. До того ж професійний художник розробляє влучні ескізи та видає прогнозований результат значно швидше за дилетанта, який експериментує з ШІ.
Попри те, що штучний інтелект не варто демонізувати, видавництва в переважній більшості не використовують його в книжковій графіці. Практичний досвід показує, що згенеровані ілюстрації вимагають значно більше правок, аніж робота реального художника. Спроби допрацювати ШІ-картинки часто перетворюються на багатогодинні правки та витрату ресурсів, що зрештою не пришвидшує, а лише гальмує процес створення книги.
Якість книжкової ілюстрації значно вища, коли над нею працює людина. Професійному художникові достатньо лише стисло описати сюжет – він глибше занурюється в контекст, відчуває деталі, гармонійно заповнює простір та доповнює текст власними ідеями. Нато Мікеладзе пояснила, що натомість робота з ШІ вимагає виснажливої деталізації: художньому редактору доводиться вручну прописувати в промтах (промт – текстова інструкція, запит або вказівка, яку ви даєте штучному інтелекту, щоб отримати потрібну відповідь або результат) кожен дрібний предмет, ракурс чи жест персонажа. Навіть детальний запит не гарантує бажаного результату, а будь-яка зсунута деталь змушує починати все спочатку, що вимагає залучення досвідченого оператора-ілюстратора та зрівнює витрати з замовленням живої роботи.
Окрім цього, співпраця з реальними художниками – це важлива репутаційна деталь та підтримка українських фахівців, які залишаються працювати в Україні й підтримують економіку. На тлі засилля штучного інтелекту у світі з’явився виразний антитренд: покупці втомилися від «ідеальних» згенерованих картинок і прагнуть чогось щирого та людського.
Полтавська ілюстраторка підсумувала, що сьогодні в ілюстрації та графічному дизайні зростає попит на крафтові й ручні техніки. Дедалі популярнішими стають спеціально недосконалі малюнки, акварельні плями, живі відбитки фарби, туш, паперові колажі, вирізки чи навіть ліплені елементи, які додають книжкам тактильності та справжньої естетичної цінності. Художниця уточнила, що ці техніки оцифровуються й опрацьовуються на комп’ютері чи планшеті.
Про хустки «Мелодія»
Нато Мікеладзе є засновницею бренду «Лови Лева». Для цієї марки художниця розробила серію хусток під назвою «Мелодія». Вони присвячені українським пісням, які вже стали народними.
«…І тим більше після повномасштабного вторгнення, коли люди почали шукати нові меседжі й відкопувати те, що ми колись загубили, цікавитися нашою культурою не тільки давньою, а й ХХ століття. І, як виявилося, навіть у Радянському Союзі багато було створено пісень українських, які якимось чином, по-перше, були створені, а по-друге, їх слухали люди й слухають зараз. І ці пісні набули популярності, і так само вони й мені подобаються та гріють, так би мовити, серце», – розповіла Нато.
Колекція налічує чотири хустки: «Черемшина», «Червона рута», «Стожари» і «Каштани». Особливість орнаменту в тому, що, хоч би яким боком хустку не крутили, завжди буде видно малюнок.
Про удар по багатоповерхівці у Полтаві
Вранці 1 лютого 2025 року росіяни поцілили ракетою по багатоповерхівці у мікрорайоні Браїлки. Тоді загинуло 14 мирних жителів. Нато Мікеладзе створила ілюстрацію, що відображає цю трагедію.
«Зазвичай такі ілюстрації малюю через те, що в мене є запит поділитися своїми переживаннями з людьми, які якимось чином також розділяють такі ж емоції. Також цей плакат створила, щоб задокументувати. Там спеціально дата підписана, що це відбулося, на жаль, і далі відбувається», – роз’яснила художниця.
У плакаті буква «Т» зчитується як чорний хрест, що є символом загиблих людей. Як пояснила Нато, та буква трішечки стирчить. Полтавка загострила цей символ, адже в оригінальному написі подібної символіки немає. У цій ілюстрації вона є, адже внаслідок ракетного удару загинули люди.
«Роль ілюстрації в тому, щоб для глядача не потрібен був текст. Все закладено вже у зображенні».
Про вигорання
Нато розповіла, що свого часу пережила сильне вигорання. Це сталося, коли вона працювала в університеті й займалася традиційним живописом та ручним ремеслом – малювала олією, акрилом, виготовляла брошки. У викладачів частина дня більш-менш вільна, бо пари починаються рано. У вільний від занять час Нато займалася творчістю. Саме в такі моменти їй інколи важко було зібратися й ефективно використовувати ці години. Тож робочий день розмивався, що зрештою призвело до втрати бажання малювати.
Переломним моментом стала вагітність і декрет, після яких художниця вирішила зайнятися більш прибутковою сферою – цифровою ілюстрацією. Поява дитини суттєво обмежила вільний час полтавки, але саме ці чіткі рамки навчили її цінувати кожну робочу годину й працювати максимально ефективно.
Щоб впевнено зайти у нову сферу, Нато Мікеладзе пройшла просунутий курс із рекламної ілюстрації:
«Під час навчання мною зацікавилося “Сільпо”, і запропонували співпрацю. Це дала потужний поштовх для розвитку – я почала активно малювати для соцмереж та різних брендів. Відтоді сильних вигорань у мене не траплялося. Зараз, маючи двох дітей і чітко обмежений робочий день, поки їх немає вдома, я вмію грамотно розподіляти час і отримувати справжнє задоволення від роботи».
Про Полтаву
Журналістка: «Якби вам треба було намалювати Полтаву лише трьома кольорами, які б ви обрали?»
Нато Мікеладзе: «Це точно був би приємний трав’янистий зелений, бо, на щастя, у нас місто зелене, і я сподіваюся, це не зміниться, а тільки збільшиться. Також я подумала про блакитне небо, бо його багато, коли виходиш до альтанки. І якийсь, мабуть, такий персиково-рожевий до цього всього добре підійде. Тож блакитне небо, зелений і персиково-рожевий будуть мати гарний вигляд разом».
