Андрій Хмара 20 років працює в лісництві на Полтавщині, а у вільний час займається вокалом. Нещодавно чоловік взяв участь у 14-му сезоні пісенного конкурсу «Голос країни», де підкорив Наталію Могилевську своїм сильним голосом. Про творчий шлях та участь у пісенному шоу 39-річний чоловік розповів «Полтавській думці».
– Андрію, розкажіть, звідки ви родом?
Я народився і живу в селі Копили Полтавського району. Це моя мала батьківщина, місце, де моє коріння, де я живу, працюю та займаюся творчістю.
Полтавщина для мене рідна, і я з гордістю представляю свій край на музичній сцені. Цього року я випустив авторську пісню про Полтаву, є також кліп на неї.

– Як інженер чим займаєтесь на підприємстві? Чи вдається поєднувати роботу й виступи?
Я працюю провідним інженером автоматизованих систем керування виробництвом з електронного обліку деревини у сфері лісового господарства. Заношу договори (у систему – ред.) на реалізацію дров, і потім майстри у лісі відпускають продукцію для населення.

Це справді два різні світи. Вдень – робота, ліс, техніка, відповідальність, а коли з’являється вільний час – музика, репетиції, концерти та написання пісень.
Іноді буває непросто все поєднувати, адже кожна справа потребує часу та сил. Але я переконаний: якщо ти справді любиш те, чим займаєшся, то знаходиш можливість рухатися в обох напрямках.
У мене дві стихії: одна пов’язана з лісом і технікою, інша – з музикою та сценою. І я щасливий, що в моєму житті є місце для обох.
– Як давно співаєте? Це було захоплення з дитинства чи з’явилося пізніше? З чого все почалося?
Музикою займаюся вже багато років, співати почав зі школи. Спочатку це було моє захоплення, співав вдома у караоке. Багато чого я освоював самостійно: через практику, виступи, прослуховування музики та постійне бажання вдосконалюватися.
Я добре розуміюсь на комп’ютерах. І коли мені було 20 років, мій односелець, музикант Володимир Бесага попросив мене налагодити йому комп’ютер. Коли я прийшов, то побачив у нього музичну апаратуру. Я запитав, чи можна спробувати заспівати. Коли він послухав мене, то сказав, що голос є, але зі слухом треба постійно працювати, і запропонував мені раз на тиждень до нього приходити (на заняття – ред.). Я рік до нього ходив, а потім він сказав: «Якщо маєш бажання, буду брати тебе з собою співати на святах». Так почався мій музичний розвиток. Потім він давав мені поради, коли я вже собі купував музичну апаратуру.


– Чи брали участь у пісенних конкурсах протягом життя?
Так, у моєму творчому житті були музичні конкурси та різні виступи.
10 років тому в Полтаву приїхала «Фабрика зірок». Троє суддів проводили кастинг у будинку культури біля Південного вокзалу. Коли я виконав пісню, мені сказали: «У вас голосу немає, не потрібно займатися співом». Одразу мені стало прикро, я засмутився. Але з часом я зрозумів, що це шоу, і вони обирають тих, хто їм подобається. Бо багатьом говорили майже однаково: «Голосу немає, співати не потрібно».
Приблизно в той же час я брав участь і в «Х-факторі». Мені телефонували, що я пройшов, і запрошували у Київ приїхати, але у мене не вийшло через сімейні обставини. Я тоді навчався в університеті, а влітку як вожатий та діджей працював у таборі «Молода гвардія» під Полтавою, в селі Зінці. Не було можливості вирватися і поїхати (на «Х-фактор» – ред.). Але я вважаю, що на все свій час. Значить, так потрібно було, щоб я не поїхав. Я тоді у своїх силах був не такий впевнений, як зараз.
Важливий поворот у моєму творчому житті стався у 2018 році. Це участь в останньому сезоні телевізійного конкурсу «Квадрат Успіху», який транслювали по місцевому телеканалу «Лтава». Загалом там були учасники з Полтавської області, але навіть й кияни приїжджали. Я дійшов до суперфіналу разом із трьома іншими учасниками, дуже багато людей голосували за мене есемесками. Але судді вибрали іншого переможця, який раніше в цьому конкурсі вже брав участь.
Саме цей конкурс став для мене своєрідним поштовхом до подальшого професійного розвитку в музиці.

– Чи маєте музичну освіту?
Коли я вийшов до суперфіналу конкурсу «Квадрат Успіху», мене помітили та запросили навчатися до педагогічного університету, щоб здобути другу вищу освіту за напрямом початкової освіти та музичного мистецтва.
Тож до 2018 року професійної вокальної освіти в мене не було. Багато чого опановував самостійно, а навчання в університеті допомогло мені поглибити свої знання й отримати новий досвід.
Особливо хочу подякувати своєму викладачу Сергію Володимировичу Вовченку, який побачив, що я маю здібності, та повірив у мене.
Під час навчання три роки я також співав у колективі «Вікторія», де отримав цінний сценічний і музичний досвід.
І знаєте, я досі продовжую вчитися. Вважаю, що артист повинен постійно розвиватися, адже в музиці завжди є куди рости й неможливо знати все.
– Як називається гурт, у складі якого ви виступаєте зараз? Скільки людей гурт налічує? Розкажіть про його створення.
Наш гурт називається «Обрій». Він з’явився завдяки людям, яких об’єднала любов до музики. У нашому колективі кожен має свій характер, свій музичний смак і бачення, але разом ми створюємо одну музичну історію.
Ідея створити гурт виникла у мене. Я виграв як співак року в Музичній премії Полтавщини у 2019 році, люди голосували через сайт. Після перемоги мене почали запрошувати на різні заходи, і на тих заходах я часто бачив, як виступають гурти. І мені захотілося творити свій. Я написав своїм знайомим музикантам, ми почали шукати учасників.
У 2020 році наш гурт подав заявку на Музичну премію Полтавщини як відкриття року. Ми перемогли в цій номінації.

Наша команда зараз складається з п’яти музикантів: Денис Івкін – барабани, Стас Похідня – соло-гітара, Максим Дейнега – клавішні, Дмитро Лохницький – бас-гітара та звукорежисура, я – вокал.
Дехто за цей час відсіявся, приходили нові люди. Гітарист Похідня залишався протягом 6 років, а наш барабанник зараз служить, то у нього мало часу на виступи. Коли в нього відпустка, він приїжджає, і ми робимо благодійні заходи. Минулого року ми йому збирали на зимові та літні берці, бо те взуття, що видають, довго не витримує.
Назва «Обрій» для мене символічна. Це завжди щось нове попереду, нова ціль, нові можливості й нова висота, до якої хочеться рухатися. Для мене це не просто гурт, а команда однодумців, з якими ми розділяємо любов до музики та бажання дарувати людям емоції.

– Де виступаєте разом із гуртом або соло?
Ми виступаємо в Полтаві, зокрема просто неба, на вулиці Соборності. Також я виступаю сольно, беру участь у різних культурних і творчих заходах.

Окреме місце в моєму житті займають благодійні концерти. Вважаю, що сьогодні музика має не лише розважати, а й допомагати.
Якщо завдяки своєму голосу та творчості я можу долучитися до доброї справи, підтримати людей або допомогти тим, хто цього потребує, – для мене це дуже важливо.
– Про що пишете пісні? Що надихає вас на написання? Ваш гурт виконує ці авторські пісні?
У своїх піснях я намагаюся говорити про те, що близьке кожній людині: кохання, родину, рідний дім, Україну, життєві цінності та прості речі, які ми іноді не помічаємо.
Мене надихають люди, життєві історії, власні переживання та події навколо. Мені хочеться, щоб люди не просто слухали пісню, а впізнавали в ній себе, свої почуття та спогади.
Я розвиваюся як сольний виконавець, створюю власний музичний матеріал. Частину моєї творчості також представляємо разом із гуртом.
– Чому вирішили взяти участь у пісенному конкурсі «Голос країни»? Яку пісню виконували під час відбору й чому саме її обрали?
Напевно, кожен артист мріє про сцену, де його почують мільйони. Участь у «Голосі країни» була для мене можливістю перевірити себе, вийти на новий рівень і показати себе великій аудиторії. Але водночас шоу стало особливим випробуванням для мене як артиста.

На «сліпих» прослуховуваннях я виконував пісню Миколи Мозгового «Грай, музико моя». Обрав її не випадково. Мені дуже близька творчість Миколи Мозгового, його музика, емоційність і мелодійність. Хотілося не просто виконати відому пісню, а передати її через власні відчуття та характер.
– Які були емоції, думки, коли потрапили до шоу? Розкажіть про те, як проходив кастинг, скільки треба пройти етапів, що найбільше запам’яталося.
Предкастинг проходив улітку, десь дві години це зайняло по часу. Я прийшов, заспівав кілька пісень, поспілкувався з командою проєкту. Але результат одразу не повідомляли, тож залишалося тільки чекати.
І ось через два тижні мені приходить повідомлення: «Вітаємо! Ви в команді “Голос країни”! Ви пройшли відбір, і ми запрошуємо вас на “сліпі” прослуховування».
Уявіть мої емоції в той момент! Це було дуже приємно й водночас хвилююче. Я зрозумів, що попереду щось особливе й починається новий етап мого музичного життя.


«Сліпі» прослуховування стали для мене особливим випробуванням. Коли стоїш на великій сцені, співаєш і розумієш, що настав момент показати все, над чим працював роками, – це неймовірні відчуття. Для мене це була можливість відкинути сумніви й просто віддатися музиці. Попереду – боротьба у вокальних батлах.
– Знаю, що ви потрапили у команду Наталії Могилевської. Якою є співпраця з нею?
Під час відбору Наталія Могилевська сказала, що в нас є дещо спільне, бо вона полюбляє їздити в ліс і в гори відпочивати, побути наодинці з собою, це її заспокоює і надихає на нові звершення, нові пісні.
Для мене велика честь бути в команді Наталії Могилевської. Це артистка з величезним досвідом, професіонал своєї справи, яка дуже добре відчуває музику та потенціал виконавця.
Співпраця з нею – це можливість вчитися, відкривати в собі щось нове та виходити за межі звичного. Наталія не просто дає поради, а допомагає подивитися на себе з іншого боку, розкритися як артисту.
Особливо ціную її віру в мене та підтримку. Я дуже вдячний Наталії за те, що вона побачила в мені потенціал і дала можливість продовжити цей музичний шлях у проєкті.
Не хочу поки розкривати подробиці наступних етапів, адже найцікавіше глядачі побачать уже на екранах. Скажу лише, що попереду ще багато емоцій!
– Як до того, що ви берете участь у шоу, поставились ваші рідні, друзі та колеги?
Звичайно, для моїх рідних це велика радість і гордість. Вони знають, наскільки музика важлива для мене, скільки часу я їй приділяю і скільки сил вкладаю у свій розвиток.

Мої дружина Світлана та син Данііл їздили зі мною на предкастинг, і на «сліпих» прослуховуваннях зі мною також була моя група підтримки.


На другому фото – з сином Даніілом
Дуже приємно було відчути підтримку друзів, знайомих і колег по роботі! Я отримав багато теплих слів, повідомлень і побажань. Іноді навіть не очікуєш, скільки людей стежать за твоїм творчим шляхом і щиро за тебе вболівають! Це додає сил і мотивує рухатися далі.

– Які у вас творчі плани на майбутнє, про що мрієте як артист?
Мої плани – не зупинятися. Хочу розвиватися як сольний артист, записувати нові авторські пісні, знімати якісні відеороботи та знаходити свого слухача.
Звичайно, мрію про великі сцени, концерти, живе спілкування з аудиторією. Хочу, щоб мої пісні звучали на радіо, музичних платформах, щоб їх співали люди.
Але найбільша мрія – залишатися щирим у своїй творчості. Щоб люди слухали мої пісні, відчували їх серцем і знаходили в них щось своє. І я переконаний: ніколи не пізно йти за своєю мрією, незалежно від того, яку професію ти маєш і скільки тобі років.