У Другій міській клінічній лікарні Полтави у вересні 2023 року відкрилося відділення малоінвазивної хірургії. У цьому матеріалі ви дізнаєтеся, чим вона відрізняється від відкритої хірургії, які операції тепер можна зробити в Полтаві, а також про те, які досягнення і труднощі є в цій галузі медицини.
Заступниця директора лікарні зі зв’язків із громадськістю та ЗМІ Світлана Фільчак розповіла «Полтавській думці», що 2-га міська клінічна лікарня Полтавської міської ради позиціонує себе як лікарня хірургічного спрямування. На її базі функціонують три хірургічні відділення – гнійно-септичної (тут проводять ампутації, оперують ускладнення від діабету, трофічні виразки), загальної та малоінвазивної хірургії. Також операції проводять в урологічному, гінекологічному та лор-відділеннях медзакладу.
Відділення малоінвазивної хірургії – «наймолодше» з усіх, працює трохи більш ніж два роки – з вересня 2023-го.
– Директор лікарні, професор Максим Дудченко – один з ініціаторів впровадження на Полтавщині малоінвазивної хірургії, – розповідає Світлана Фільчак. – Коли 4 роки тому він прийшов на цю посаду, його головна мета була в тому, щоб наша лікарня повністю перейшла на малоінвазивну хірургію максимально, настільки це можливо. На сьогодні 96 % втручань проводяться малоінвазивно.
При малоінвазивній хірургії оперативне втручання проводять через три проколи, а не за допомогою традиційного розрізу, як при відкритій (смуговій) операції. Після малоінвазивного втручання пацієнт швидше одужує, не має такого сильного больового синдрому, як при відкритому втручанні, та швидше повертається до звичного способу життя. Крім того, після малоінвазивних операцій знижується ризик, що виникнуть післяопераційні ускладнення.
Завідувач відділення малоінвазивної хірургії Дмитро Усков розповів «Полтавській думці», що лікарі лапароскопічно оперують усі види гриж, перфоративні виразки, спайкову хворобу, проводять видалення апендицитів, жовчних міхурів, резекцію шлунка та кишківника, торакоскопію (огляд та лікування грудної порожнини). Мова йде як про планові, так і про ургентні (невідкладні) операції.
– Лапароскопія сама собою не нова, цей метод розвивався в 90-ті роки минулого століття. Але оскільки обладнання дороге, а навчання складне, до нас вона дійшла значно пізніше, – коментує лікар.
Із початком медичної реформи в Україні, після 2020 року, Друга міська клінічна лікарня закупила за державний кошт велику кількість сучасного обладнання для лапароскопічних операцій, а персонал пройшов відповідне навчання.
Дмитро Усков каже, що за протоколами, які розробили у Франції та Німеччині (бо двоє перших у світі лапароскопістів були німцем і французом), виписувати пацієнта після малоінвазивної операції слід уже на наступний день:
– Найбільша перевага лапароскопії – це мінімізація травми, оскільки людина на другий-третій день після операції може спокійно виходити з лікарні та йти додому займатися своїми справами.
Майже одразу після операції пацієнта змушують рухатися – вставати й ходити, це дуже важливо.
– Рання активізація – це 30 % успіху операції. Під час лапароскопії в черевну порожнину під тиском наганяють СО2, що тисне на діафрагму.
Як пояснює лікар, газ не може одразу вийти з черевної порожнини, цей процес відбувається поступово, протягом 3-5 діб. Тож чим більше людина рухається, тим швидше він вийде і тим менше буде турбувати.
Крім того, ймовірність утворення спайок у черевній порожнині при лапароскопії вкрай мізерна, це майже неможливо.
– Спайки утворюються з двох причин: якщо в людини до цього є схильність і коли органи отримують травми (їх торкаються руками, серветками, інструментами під час операції). У лапароскопії дуже тендітний інструмент, і ці маніпуляції відбуваються у рази м’якше.
Лапароскопічним методом за один «вхід» у живіт хірурги можуть зробити до 4 операцій. Лапороскопія може тривати від пів години до 4 годин залежно від складності операції.
На запитання, з якими найскладнішими операціями Дмитро Усков стикався протягом своєї кар’єри, він відповідає, що кожна операція по-своєму унікальна і ставить перед хірургом виклик. Також медик додає, що українці – дуже терпляча нація, вони часто себе «запускають», вчасно не звертаються по медичну допомогу. А тоді приходять уже з ускладненнями, зі зміненою анатомією. У такому випадку говорити про класичну операцію не доводиться, хірурги вимушені робити операції зовсім іншої складності.
– Наприклад, замість того щоб прийти на операцію, коли дізналася, що у жовчному півсантиметровий камінь, людина приходить із каменем у 3,5 сантиметра. Замість того щоб після першого приступу жовчної коліки, коли цей камінь поворухнувся, прийти й видалити його, приходять, коли він потрапив у дванадцятипалу кишку, і там вже сформувався свищ (простими словами, неприродна дірка).
Заступниця директора лікарні зі зв’язків із громадськістю та ЗМІ Світлана Фільчак розповідає, що в лікарні постійно розширюється спектр оперативних втручань, які хірурги можуть виконувати. Так, директор медзакладу Максим Дудченко поставив завдання відновити ендокринологічні операції – на щитоподібній і паращитоподібній залозах, які певний час не проводили. За словами Світлани Фільчак, тепер пацієнти з Полтавщини можуть не їхати в Харків чи Київ, а отримати такі операції в Полтаві.
Дмитро Усков поінформував, що у Другій міській лікарні Полтави операції з видалення щитоподібної залози почали виконувати два роки тому:
– Два роки тому директор Максим Дудченко запросив із Харкова спеціалістів, які навчили нашу операційну бригаду цій операції, провели ряд майстеркласів. Спочатку вони були асистентами, тоді ми поступово робили самі операції, але вони нам допомагали, дивилися (за процесом – ред.). Зараз ми повністю виконуємо такі операції самі.
Також у Другій міській клінічній лікарні Полтави проводять гінекологічні операції найвищої складності, коли йдеться про пухлину великого розміру:
– Наприклад, при міомі матка дуже збільшується, у жінки стає великий живіт, який має вигляд як при 4-місячній вагітності. Цей вид операцій у нас також виконується лапароскопічно. Коли раніше таку операцію робили жінці, то лише відкритим способом – а це великий розріз і травматичність, тому пацієнтки надзвичайно довго відновлювалися, – говорить Світлана Фільчак.
А нещодавно у Другій міській клінічній лікарні Полтави вперше провели складну операцію – видалили кісту з селезінки.
– У селезінці 30-річного пацієнта була дуже велика кіста, і наші лікарі виконали операцію з її видалення зі збереженням самого органу. Селезінка – це орган, який дає велику кровотечу, якщо її травмувати. Тож це була надзвичайно ювелірна, складна та ризикована операція. Але пацієнт бажав, щоб йому зберегли орган. І все минуло успішно, – розповідає про випадок Світлана Фільчак.
У медзакладі зокрема оперують військових із політравмами. У Другу лікарню Полтави після російського полону у важкому стані потрапив військовий Олексій Ануля, і фахівцям медичного закладу вдалося врятувати його ноги від ампутації.
Світлана Фільчак повідомила, що кожну операцію в лікарні фіксують на відео. Тож якщо в пацієнта виникнуть питання, що саме йому робили під час оперативного втручання, буде можливість йому показати процес і пояснити необхідні моменти.
– Це конфіденційна інформація. Кожен пацієнт може прийти та отримати запис для себе.
Дмитро Усков поінформував, що в його відділенні виконують 1200-1400 операцій на рік, загалом у трьох хірургічних відділеннях лікарні – близько 4000, а якщо додати операції в урології, гінекології та лор-відділенні, то понад 7000 на рік.
Фахівець зазначає, що хірургія зараз стрімко розвивається:
– Усе рухається в бік сучасної хірургії, малоінвазивної та високотехнологічної. Якщо раніше, коли я тільки прийшов у лікарню, був один апарат УЗД на корпус і один – в поліклініці, і це сприймалося нормально, то зараз УЗД на кожному поверсі. І без цього уявити роботу вже не можна!
Також він підкреслив: якщо раніше лікар міг бути лише хірургом, то зараз це так не працює. Бо хірург повинен мати певний напрям, на якому він спеціалізується – бути або хірургом-гінекологом, або хірургом-лікарем УЗД, або хірургом-ендоскопістом.
– Бо якщо ти володієш кількома методиками, ти можеш більш професійно розбиратися з тими проблемами, з якими приходять люди, залучати технологічну частину, а не травматичну історію у плані відкритих операцій, – зауважує він.
Лікар додає, що відкрита хірургія ще довго існуватиме. Наприклад, реконструктивні, пластичні операції, оперування ран роблять тільки відкритим методом. Але все-таки багато питань завдяки сучасним технологіям можна розв’язати з мінімальними травмами для пацієнта.
– Коли я починав працювати, люди з холециститом лежали в лікарні по три-чотири тижні після відкритих операцій, а зараз – лише три-чотири дні, – розповідає завідувач відділення малоінвазивної хірургії про те, як буквально за кілька останніх років змінилися підходи до лікування в цій сфері.
Попри досягнення, хірургія має й певні труднощі. Дмитро Усков розповів «Полтавській думці», що протягом останнього півріччя в області припинили свою роботу 4 хірургічні відділення – в Карлівці, Глобиному, Диканьці, Шишаках – приблизно на 30 ліжок кожне. І не останню роль у цьому зіграли низькі зарплати медиків.
– Для того, щоб стати лікарем-хірургом і зробити свою першу операцію, потрібно 9 років навчатися. А потім ти виходиш на роботу з «феноменальним» соціальним пакетом на зарплату від 15 до 20 тисяч гривень.
Дмитро Усков жартома додає, що хірургія – це галузь медицини, яку обирають «не зовсім нормальні люди», і поки вона буде жити.
– Ми працюємо у важких умовах. Але хірурги – це «адреналінові наркомани», які шукають у хірургії не лише роботу й заробіток, а самореалізацію. Цю роботу можна тільки любити, інших мотивів займатися цією справою немає, – підсумовує він.
