Через мільйонні борги «Полтававодоканалу» Полтавська громада опинилася під загрозою відключення води. Якщо заборгованість підприємства за постачання електроенергії не сплатити, це призведе до зупинки насосів, які постачають воду зі свердловин. Поки міська та обласна влади шукають рішення, яке дало б змогу запобігти такій ситуації, пояснимо, які об’єкти в нашій громаді наразі найкритичніші та скільки грошей потрібно на їх ремонт, а також про досвід Житомира.
Історія з боргами – не нова, й тягнеться з березня 2024 року, коли «Укрінтеренерго» попередило полтавський водоканал, що припинить електропостачання підприємства через заборгованість. Після цього водоканалу неодноразово надавали допомогу з бюджету області (підприємство перебуває на балансі облради) та з бюджету міста – цьогоріч міськрада надала 27,5 мільйона гривень водоканалу, проте це не допомогло.
Станом на 8 вересня борг «Полтававодоканалу» складав 45,2 мільйона гривень: 33,6 мільйона перед ТОВ «СТАР ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД» і 11,6 мільйона перед «Полтаваобленерго». Основною причиною таких боргів керівництво підприємства називає різницю в тарифах.
У відповіді на інформаційний запит «Полтавської думки» у водоканалі зауважили, що можуть оплачувати електроенергію лише в межах тарифного доходу, а це – близько 16,5 мільйона гривень. Для покриття ж касового розриву лише у вересні необхідно залучити 17,1 мільйона гривень – із цим водоканал і звернувся до міської ради.
8 вересня в Полтавській міськраді відбулося засідання профільної комісії, на якій зустрілися депутати та представники області. Основне питання, яке винесли на розгляд, стосувалося «Полтававодоканалу», а саме його заборгованості й можливих відключень води у місті. Тоді всі присутні нібито дійшли згоди – більшість послуг підприємство надає саме жителям Полтавської громади, а, отже, водоканал необхідно передати місту.
Узагалі в Полтаві є декілька системних проблем, та питання водоканалу та колектора – найболючіше, говорить депутат Полтавської міськради, голова профільної депутатської комісії Сергій Іващенко:
«Практика латання дір уже не працює. Натомість залучати багатомільйонні інвестиції в підприємство з незрозумілою формою власності, з відсутністю контролю за його роботою з боку міської влади – просто неможливо. Чи потрібно дофінансовувати підприємство? Потрібно. Але це має бути частиною комплексних рішень. І чим більше ми відтягуватимемо такі рішення, тим дорожче це буде обходитися жителям і самій громаді».
Попри критику підприємства та ситуації, яка склалася, депутати на комісії все ж підтримали рішення звернутися до облради, щоб підприємство передали місту.
У відповіді на інформаційний запит у підприємстві розповіли, що на балансі підприємства в Полтаві наразі майже 690 кілометрів мереж водопостачання, понад 391 кілометр мереж водовідведення, п’ять водозаборів (26 артезіанських свердловин), дві каналізаційні очисні споруди, 61 насосна станція другого та третього підйому та 22 каналізаційні насосні станції.
Найбільшою проблемою наразі в Полтаві, кажуть на підприємстві, є саме стан каналізаційних колекторів. Їх збудували ще в 1970-х роках, а тривалі експлуатація та сульфатно-газова корозія, через яку руйнуються колектори, призвела до майже повного зношення більшості з них, адже термін корисної експлуатації залізобетонних труб становить не більш ніж 25 років.
Також у водоканалі зауважили, що останнім часом у місті зросла кількість аварій на каналізаційних мережах підприємства, оскільки зношеність інженерних мереж водовідведення вже складає 85 %.
На сьогодні в Полтаві налічують 96 провалів на каналізаційних колекторах, дворових та вуличних каналізаційних мережах. Від початку 2025 року на водопровідних системах Полтави зафіксували 942 витоки (пориви).
Наразі водоканал розробив проєктно-кошторисну документацію для 14 найкритичніших об’єктів, де є провали на каналізаційних колекторах, щоб реконструювати каналізаційні мережі. Йдеться про:
Ще для чотирьох об’єктів завершують розроблення проєктної документації. Мова про вулиці Старий поділ, 3, Київське шосе, 44, Юрія Тимошенка та Гожулівську, 6.
У «Полтававодоканалі» пояснюють, що торік підприємство подавало до НКРЕКП розрахунки тарифів на 2025 рік, однак комісія, встановлюючи тарифи на централізоване водопостачання й водовідведення для водоканалу, обмежила їх застосування до споживачів населення. Для цієї категорії продовжили дію тарифів, які формували ще у 2021 році. Наразі вони збиткові, а підприємство не має змоги покрити навіть першочергові поточні витрати.
Цьогоріч у травні водоканал знову подав розрахунки тарифів до НКРЕКП на 2026 рік і, враховуючи динаміку зростання цін на розподіл і передачу електроенергії, у водоканалі говорять, що, звісно ж, планують підвищення тарифів на послуги, адже це дасть змогу підприємству сплачувати поточне споживання електроенергії у повному обсязі. Однак, зауважують у водоканалі, підвищення тарифів не зменшить заборгованість підприємства, адже в тарифи не враховують такі потреби.
Житомир за площею менший, ніж Полтава, однак за кількістю населення обидва міста – майже однакові. Місцевому водоканалу вдалося залучити кошти на розроблення технічного портфеля для донорів та модернізацію мереж і очисних споруд підприємства, тому ми звернулися до керівництва їхнього водоканалу, щоб дізнатися про їхній досвід.
Зауважимо, що «Житомирводоканал», на відміну від «Полтававодоканалу», належить міській раді. Водночас полтавське підприємство перебуває на балансі Полтавської обласної ради, хоча й більшість його мереж пролягають саме в Полтавській громаді.
Директор «Житомирводоканалу» Роман Ілик говорить, що залучення міжнародних коштів – це досить довгий, трудомісткий і складний процес, бо він потребує розуміння – куди, які кошти потрібно залучити, однак це неможливо зробити без підтримки органів місцевого самоврядування.
«Наразі більше міжнародних організацій звернуло увагу на нашу країну. Раніше було, умовно, два-три головних донори: Світовий банк, Європейський банк, Німецький банк – і більше ніхто не поспішав інвестувати в Україну. А от із нинішніми проблемами та війною є й донори, і благодійні організації, які готові допомогти правильно підготувати пакет документів, щоб залучити якісь інвестиції у вигляді позик, грантів, міжнародної технічної допомоги», – говорить Ілик.
На думку керівника водоканалу, насамперед необхідно мати технічний портфель підприємства, який керівник може презентувати під час зустрічей, показуючи, що водоканалу, місту та громаді важливо відремонтувати свердловини чи, наприклад, водопровідні очисні споруди тощо.
«Немає такого, що ти прийшов і кажеш: “Добрий день, дайте грошей”. Потрібно вести активний діалог з усіма: з UNICEF, NEFCO, урядом, міською радою, і міська рада теж щоб вела цей діалог», – додає Ілик.
За словами директора «Житомирводоканалу», також є данські, шведські, швейцарські та французькі фонди, з якими можна пробувати співпрацювати.
«Ми залучали кошти Світового банку й брали кредит. У 2014 – 2015 роках “Житомирводоканал” став учасником проєкту розвитку міської інфраструктури, й з 2016-го вже офіційно підписав угоду про субкредитування. Водночас із цим проєктом міськрада та водоканал дозалучали співфінансування, грантовий компонент від словенського уряду. Також ми отримували трохи коштів із державного бюджету, а ще виділяла міська рада. Коли почалася війна – технічну й фінансову допомогу нам надавав UNICEF, а також МОМ», – розповідає керівник підприємства, додаючи, що нині «Житомирводоканал» продовжує співпрацю з донорами.
На думку Романа Ілика, щоб підприємство отримало необхідну допомогу, спочатку водоканалу необхідно виокремити найпроблемніші ділянки, а потім звернутися до донорів, які допомагають створити документальний портфель. Однак найважливішим у цьому є підтримка органів місцевого самоврядування.
«Саме підприємство не дуже сприймається міжнародними донорами. Орган місцевого самоврядування, як власник підприємства, також має активно підтримувати й сприяти цьому процесу. Він потім також виступає стороною угоди про позику, грант, меморандум тощо. Без цієї підтримки керівник підприємства не має законних підстав просити гроші, якщо власник не хоче допомагати».
До портфеля входять, як мінімум, технічні розрахунки, попередньо технічно-економічне обґрунтування, який буде соціальний, технічний, соціальний чи екологічний ефект від реконструкцій або модернізацій.
«Ключове те, що керівник кожного комунального підприємства юридично обмежений у своїх повноваженнях. Якщо його в цьому напрямі (залучення коштів – ред.) не підтримує орган місцевого самоврядування, то він і не матиме повноцінних повноважень брати позики, говорити про якусь допомогу. Це – спільні речі. Керівник ні контрактом, ні статутом не має права розпоряджатися майном без дозволу власника, як і брати позики. Він тільки управлінець і управляє тим цілісним майновим комплексом, який входить до структури підприємства, а все інше регулюється рішеннями власника».
Головне фото: «Полтававодоканал»
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі та вайбер-каналі.
