Втративши чоловіка на війні, Леся Черниш із Гребінки взяла відповідальність за майбутнє двох дітей у власні руки. Колишня технічка локомотивного депо не лише відкрила бізнес із вантажних перевезень, а й опанувала категорію «СЕ» та особисто сіла за кермо зерновоза. Про «нежіночу» професію, підтримку рідних і реакцію колег-чоловіків на водійок – в її особистій історії.
42-річна Леся Черниш має двох дітей: 18-річного сина Михайла, який зараз у Чехії, і 12-річну доньку Таїсію. Мама і донька проживають у Гребінці.
Після закінчення школи у 2000 році вступила до Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» на економічний факультет за спеціальністю «Економіка». Пізніше здобула освіту у Кременчуцькому залізничному технікумі, отримала фах за спеціальністю «Обслуговування рухомого складу та спеціальної техніки залізничного транспорту (локомотивів)». До 2020 року Леся працювала в локомотивному депо техніком і дефектоскопістом. Проводила дефектоскопію колісних пар, колінчастих валів та інших деталей локомотивів.
Простими словами Леся проводила спеціальну перевірку металевих коліс та осей залізничного транспорту (вагонів, локомотивів, електричок). Це дозволяє побачити приховані тріщини та мікропошкодження всередині металу, поки колесо не зламалося просто під час руху.
«Мій чоловік загинув у 22-му році на війні. Мабуть, це й стало поштовхом до того, що потрібно двох дітей ставити на ноги. У 23-му році купила фуру, знайшла людину – був у мене найманий працівник, водій. Я відкрила ФОП із вантажних перевезень. У 24-му році дійшла до висновку, що хотіла б сама сісти кермувати великою фурою і сама працювати на себе, щоб не платити комусь кошти, ні від кого не залежати», – поділилася жінка.
У 2024 році Леся отримала водійську категорію «С» у Прилуках, що на Чернігівщині. У 25-му році водійка натрапила на проєкт Reskilling Ukraine, який допомагає жінкам навчитися керувати великогабаритною технікою. Леся взяла участь і в результаті отримала категорію «СЕ».
Категорія СЕ у водійському посвідченні дає право керувати вантажними автомобілями категорії «C», які з’єднані з причепом або напівпричепом масою понад 750 кілограмів.
Навчання відбувалося в Києві протягом трьох тижнів. Водійка розповіла, що в її групі було 12 жінок. Організація забезпечила учасницям проживання в готелі на час навчання.
«Загалом навчатися не було важко. Самі інструктори були дуже кваліфікованими фахівцями: вони добре пояснювали, не кричали. Навіть, знаєте, коли мене почали з перших занять хвалити, що в мене виходило добре паркування заднім ходом і маневрування, робота з габаритами – це мене стимулювало йти тільки вперед і, мабуть, додавало впевненості в тому, що я на правильному шляху. Тобто таких важких якихось моментів не було, не стикалася з таким», – розповіла Леся.
Водійка поділилася, що близьке оточення підтримало її плани керувати великогабаритною автівкою. За її словами, ніхто не відмовляв і не говорив, що це не жіноча професія. Навпаки, жінка отримала багато підтримки від рідних, за що їм дуже вдячна.
Леся розповіла, що у неї не було сумнівів щодо того, щоб керувати фурою:
«Особливих сумнівів не було, оскільки я за кермом понад 14 років (Леся має відкриту категорію “В”, легкова машина – ред.), тому була впевнена у своїх силах. І мене не лякали великі габарити – навпаки, мені хотілося кермувати великою машиною, управляти нею».
Далекобійниця дала пораду жінкам, які планують сісти за кермо великої машини:
«Якщо в жінки є бажання – головне, щоб воно було, – не потрібно боятися чи сумніватися у своїх силах. Потрібно пройти навчання, пробувати, сміливо йти до своєї мети. Все приходить із досвідом».
Зараз Леся займається тим, що возить зерно по Україні, переважно у сусідні області. Брати довгі рейси поки немає можливості, бо жінка не хоче надовго залишати свою доньку. Рейси переважно займають один-два дні. А поки Лесі немає вдома, за Таїсією наглядає бабуся – мама далекобійниці.
Леся поділилася, що поки в дорозі не стикалася із серйозними технічними проблемами.
«Особисто в мене ще не було серйозних технічних труднощів. Дрібні несправності вдавалося усувати завдяки порадам досвідчених колег. До речі, чоловік, який у мене працював раніше – це сестри моєї чоловік, він також далекобійник, зараз їздить Європою. То він мене завжди консультує, по телефону зв’язуємося. То такі дрібні якісь технічні труднощі вдається усувати завдяки його порадам», – поділилася водійка.
За словами Лесі, вона не відчуває особливої уваги з боку колег-чоловіків, тому що жінка за кермом великої машини перестала бути рідкістю.
«Я й сама бачу, що багато жінок керують великими автомобілями. Чоловіки реагують переважно дуже позитивно. Часто бувало раніше, що чоловіки дивувалися, посміхалися, махали. Питали, чи справді я сама вилізла з фури, чи, можливо, там у фурі ховається чоловік (посміхається). Говорили: “Яка молодець!”. Така підтримка дуже мотивує. А жінок-водійок зараз на дорогах багато. Мені здається, що на зерновозах не так багато, звісно, і, мабуть, це й дивує чоловіків, що на такому напівпричепі – жінка. Наприклад, дуже часто зустрічаю жінок за кермом рефрижераторів. Мабуть, жінки більше переходять на маршрути до Європи, отаких жінок багато», – пояснила Леся.
«Я думаю, що головний стереотип – це те, що великогабаритним транспортом можуть добре керувати лише чоловіки. Але вважаю, я та інші водійки власним досвідом й прикладом показуємо, що жінки також можуть керувати фурою, відповідально виконувати роботу і успішно працювати у сфері вантажних перевезень», – розповіла далекобійниця з Полтавщини.
OnTrack – це програма шведського проєкту Reskilling Ukraine, яка працює з 2024 року. Її мета – допомогти жінкам отримати нову професію та вийти на ринок праці у сферах, де традиційно переважають чоловіки, а також там, де є реальний попит на працівників.
Сьогодні OnTrack охоплює кілька професійних напрямків: підготовку водійок вантажівок категорій «C» та «CE», водійок автобусів категорії «D», операторок навантажувачів, автомеханікинь, зварювальниць та інші технічні й робітничі професії.
«Ми розглядаємо перекваліфікацію не просто як навчання. Для нас важливо, щоб після завершення програми жінка мала реальну можливість застосувати нову професію на практиці та знайти роботу. Тому ми співпрацюємо з бізнесами, роботодавцями та Державною службою зайнятості», – розповіла «Полтавській думці» лідерка комунікацій OnTrack Вікторія Посєва.
За час роботи понад 1500 жінок уже пройшли навчання в межах OnTrack та отримали нову професію. Проєкт продовжує розширювати перелік професій і географію навчання, орієнтуючись насамперед на потреби ринку праці та можливості подальшого працевлаштування.
Світлини надала Леся Черниш
