У четверту суботу листопада, що цього року припадає на 25 листопада, в Україні вшановують пам’ять мільйонів жертв голодоморів в Україні у XX столітті. Наймасштабніший із них був у 1932-1933 роках.
Дослідники досі сперечаються щодо точної кількості жертв. За оцінками Інституту демографії та соціальних досліджень, через Голодомор 1932-1933 років в Україні загинуло близько 3,9 мільйона людей.
Людей тоді часто ховали без хрестів, у загальних ямах, тому що не встигали рити могили. Полтавська область – один із регіонів України, що найбільше постраждав від голоду. За різними підрахунками, на Полтавщині загинуло близько 1 мільйона осіб, повідомив Тарас Пустовіт – заступник директора, начальник відділу інформації та використання документів Державного архіву Полтавської області. Проте щодо втрат точаться дискусії, в цьому питанні досі ще немає крапки.
Український народ залякували, примушували до виконання хлібозаготівель.
«Різні закони, натуральні штрафи, непомірні плани хлібозаготівель, безпаспортна система, «чорні дошки», закон «про п’ять колосків», на кордонах стояли загороджувальні загони. Багатьох керівників відправляли в концтабори, в Полтаві за пів року таких налічується 67 осіб, за те, що вони не справлялися з виконанням планових хлібозаготівель», – підкреслив Тарас Пустовіт.
Під час Голодомору в Україні лютував канібалізм, коли люди поїдали людей. За архівними даними, за цей злочин було засуджено близько трьох тисяч осіб. Проте кількість тих, хто був причетний до канібалізму, може бути в рази більша.
Радянська влада пояснювала причини голоду 1932-1933 років природними причинами: неврожаї та саботаж селян. Сталінський режим проголосив голод в Україні вигаданим явищем і на цій підставі відмовився від допомоги, яку пропонували численні неурядові організації, зокрема закордонні українські громади та Міжнародний Червоний Хрест. Голодомор був актом геноциду, спрямованим на знищення українського народу як нації. Це був жорстокий і цинічний злочин, який завдав величезних втрат українському народу.
«Їх завжди непокоїв український народ, як нація. Вони бачили в нашому народі загрозу для своєї влади. Вони хотіли знищити український народ, як етнос. Так і зараз відбуваються різні злочини Росії щодо українського народу», – зазначив Тарас Пустовіт.
Упродовж десятиліть тема Голодомору в Україні була фактично табуйованою.
«У 30-ті роки неможливо було знайти такої інформації, тому що влада не висвітлювала свої злочини. Люди почали дізнаватися про Голодомор тільки в період нацистської окупації в 40-х роках, саме тоді в періодичній пресі почала з’являтися офіційно відкрита інформація про злочини тоталітарного режиму. Пізніше прийшли «совіти» і закрили періодичну пресу. Далі цю тему практично до середини 80-х років не піднімали. У багатьох родинах, звісно, про це говорили, але у цих людей був страх щось висвітлювати», – розповів Тарас Пустовіт.
Лише у вересні 1993-го, на 60-ті роковини Голодомору, в Україні вперше на державному рівні вшанували його жертв. Український парламент у 2002 році постановою, а у 2006-му законом визнав Голодомор 1932-1933 років геноцидом українців. Друга стаття конвенції ООН визначає геноцид як будь-які дії, що «вчинені з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову чи релігійну групу».
На сьогодні Голодомор в Україні визнають геноцидом 28 країн світу.
Катерина ЧЕРНЕНКО
