1 вересня вже через декілька днів. І для одних дітей це буде перший день у школі, а хтось повернеться туди після літніх канікул. Тож як батькам підготувати й налаштувати дитину на навчання?
Зовсім скоро моя дочка вперше піде до школи, тож тема статті народилася сама собою. Тут вдалося зібрати корисні поради для батьків – і першачків, і вже «досвідчених» школярів – від фахівчині полтавської платформи психологічної допомоги «План Б» Олени Борисової.
Учитель, а не школа
Зазвичай за кілька місяців до навчання батьки обирають, де буде навчатися дитина – хтось може гнатися саме за найкращою, чи принаймні хорошою, школою, але не це найважливіше, впевнена психологиня.
– Треба більше вибирати вчителя, щоб дитині пощастило з ним. Тому що, навіть коли буде школа з найкращою матеріально-технічною базою, крута, розпіарена, а при цьому буде вчитель, який не любить дітей, який просто відпрацьовує або кричить, що ось він тут заслужений вчитель, а ваша дитина мене не слухає… Це такі речі, на які треба зважати. Дуже сильно впливає саме людський фактор.
Психологиня радить обов’язково поспілкуватися з майбутнім учителем – що важливо – взявши з собою дитину. Подивитися, як вони реагують один на одного. Також багато інформації про школу та педагога можна зібрати за відгуками в батьківських чатах чи від знайомих.
– Зрозуміло, що кожна людина не є «стоєвровою» купюрою і всім подобатися не може, але якщо є негативні відгуки, то чого саме вони стосуються? Ця тема буде дуже впливати на дитину.
«Ми менше боїмося того, про що ми хоч щось знаємо»
Уявіть, що ви йдете на нову роботу, про яку взагалі чи майже нічого не знаєте, найімовірніше, вам буде страшно або ж ви будете думати одне, а воно буде інакшим. А для дитини – й поготів! Коли вона знатиме, що на неї чекає та які зміни будуть в житті, їй буде легше.
– Коли ми пояснюємо, для дитини зникає цей фактор невідомості.
Відповідно, це безпекова історія – ми менше боїмося того, про що ми хоч щось знаємо.
Не радить психологиня залякувати дитину школою.
– Одна якась необережно сказана фраза, яку кинули, навіть не подумавши, може дуже сильно позначитися на підсвідомості дитини, сильно впливатиме. Якщо ми залякуємо дитину, то нам доведеться зіткнутися з тим, що вона просто буде саботувати школу.
Водночас не треба й ідеалізувати, що в школі буде тільки цікаво. Найкраще – говорити чесно й без прикрас: «Іноді буде цікаво, іноді складно. Це нормально. Якщо виникнуть труднощі – ми будемо їх долати разом».
Загалом Олена Борисова виокремила кілька тем, на які рекомендує поговорити з дитиною до того, як вона вперше піде до школи. По-перше, пояснити, що настає новий етап у житті, розповісти, як минатиме її день у школі, бодай умовно, що це – нове місце, нові правила й нові стосунки. А ще розмежувати: школа – це не садочок, а вчитель – не вихователь. Дитина може сумувати за своїми батьками на початку – підготуйте її до того, що так може бути.
– Дуже важливо говорити, що дитина буде вчитися. І ніхто не народжується з абсолютно всіма вміннями. Ми вчимося – і щось буде вдаватися добре, щось буде виходити трошки важче, до чогось треба буде прикладати більше зусиль. Варто навести приклад заняття, коли дитина вчилася з пробами й помилками: «Памʼятаєш, ми з тобою робили те й те, в тебе щось вдавалося, а щось не вдавалося, коли щось не вдається – це теж нормально».
Дитина має знати, що вона завжди може попросити про допомогу в учителя, якщо в цьому є потреба.
– Пояснюємо, що ніхто з нас не ідеальний. І якщо ти зробив чи зробила щось – взяла чиюсь ручку без дозволу чи посміялися над кимось – і ти розумієш, що це було неправильно, ти можеш прийти мені про це розказати, ми з тобою розберемо це, подумаємо, як це краще виправити. Я не буду тебе карати чи кричати. І таки треба дотриматися цього слова! – наголосила психологиня.
Перший рік навчання не має бути ідеальним, це однозначно більше про адаптацію психіки дитини, тож не варто перед нею ставити високу планку.
У школі буде набагато більше людей, ніж у садочку – розкажіть дитині, як знайомитися з іншими дітьми. Поясніть, що комусь вона може не подобатися, а хтось може не подобатися їй, що всі люди бувають різними та сприймати все можуть по-різному. Наприклад, це може стосуватися обіймів – дитину вдома всі обіймають, тож вона може буде відкрита до обіймів і поза домом, але не всі однаково реагують на тілесний контакт.
– Можна пояснити: якщо тебе переповнюють емоції, ти хочеш підійти й обійняти однокласника чи вчителя, то найкраще спитати: «Можна я тебе чи вас обійму?» І треба бути готовим, що хтось може сказати: «Я не обіймаюся». І це не є образою для дитини. Це не говорить про те, що ти поганий чи погана, що тебе не приймають чи з тобою не хочуть дружити, це просто говорить про те, що людина не любить обійматися.
Особливо ця тема чутлива для дітей, у сімʼях яких є домашнє насильство.
Крім того, дитині варто пояснити, що люди можуть мати різні фізичні та психічні можливості.
– Це не означає, що вони погані, це означає, що вони просто відрізняються. Сказати: «Якщо ти захочеш, ти можеш із ними дружити, звісно, якщо вони теж захочуть. Якщо ж ні, то ти маєш сприймати, що так теж буває. Це варіант норми».
Не треба уникати теми повітряних тривог, навпаки – дитина має знати алгоритм дій, що спускаються всі учні й цього не варто боятися, адже це потрібно для безпеки.
– Були такі випадки, що починається повітряна тривога, кажуть, що зараз ми спускаємося в укриття, а дитина заклякає.
Діалог і ще раз діалог
Чи не найголовніше в підготовці майбутнього школяра – побудований діалог дитини з батьками, які мають стати опорою.
– Дитина, пішовши до школи, зіткнеться з тими моментами, на які вона може не знати, як реагувати. А якщо ще в дитини немає того, до кого вона може прийти зі своїм страхом, сумнівами, з якоюсь провиною, бо вона розуміє, що вона щось не те зробила, це буде такою собі сніговою кулею, що просто потім буде переростати в лавину.
Важливо, щоб батьки слухали та чули свою дитину.
– Якщо вам дитина хоче щось розказати, якою б втомленою мама чи тато не були, все відкладаємо, але маємо вислухати її. Слухаємо обов’язково! Тому що можна попустити щось, наслідки чого можна буде потім дуже довго виправляти.
Психологиня говорить, що велика помилка деяких батьків – не ставати на захист своєї дитини, коли вона щось зробила не так.
– Чому дитина так відреагувала, що сталося – ви розбираєтеся вдома за зачиненими дверима. Але перед всім світом ви маєте передусім захищати свою дитину. Бо якщо не ви це робите, то хто?
Якщо цього не відбувається, говорить психологиня, дитина розуміє, що найближчі рідні її захистити не можуть. Тоді вона дійде висновку, що її взагалі ніхто не може захистити, або вона цього захисту буде шукати деінде.
– У мене була клієнтська історія, коли до мене звернулися з тим, що дитина немотивовано агресує на все. Ми почали розгортати цю історію, я почала з хлопчиком працювати – виявилося, що його булять. І булять дуже жорстко. Ця його агресія була не вродженою й не поведінковою. Вона була відповіддю на те, що ображали навіть не його, а ображали його матір.
Комфортне середовище вдома та подарунки на 1 вересня
На те, з яким ентузіазмом дитина йтиме до школи, впливають ще багато факторів. Наприклад, ви можете купити всі приладдя для навчання разом, щоб дитина могла їх сама обрати. Це може її надихнути.
Для школяра необхідно оформити комфортне робоче місце, де не буде працювати телевізор, принаймні в той час, поки дитина робитиме уроки.
– Тому що, якщо в цей час хтось буде сидіти в телефоні, гучно гратися чи дивитися фільм, то вона буде відволікатися. І, звісно, їй захочеться подивитися краєм ока фільм, чи хто там у що грається, чи самій дістати гаджет.
Олена Борисова говорить, що важливо якось відзначити початок навчання (і потім завершення теж). Якщо скрутно, то можна приготувати маленький подарунок чи святковий стіл удома, щось, що якось вирізнятиме цей день із-поміж інших. Можна в самої дитини поцікавитися, як вона хотіла б провести цей день.
– Тут річ не в чомусь дорогому, тут про те, щоб дати дитині розуміння, що це новий етап, ми тебе з цим вітаємо, що ти тепер у нас школяр чи школярка. Щоб дитина розуміла, що це такий домашній ритуал із року в рік і кожен новий навчальний рік – це новий щабель. Ми живемо в час війни, й безпекові реалії сильно зміщені, тож для дитини (і для дорослих теж) дуже важливими є саме ритуали. Тому що це повторюваність, стабільність, а отже, це частина внутрішньої безпеки.
За можливості до привітання треба долучати, хоча б через відеозвʼязок, близьких людей дитини, які на війні чи просто зараз не поряд.
– Це буде показувати, що мій тато чи дідусь, нехай він і далеко, але він теж є частиною родини. Це буде цінним і для самого військовослужбовця – «хоч я й далеко, але я не відірваний від родини».
«Там, де увага, – там енергія»
Тепер власне про школярів, які йдуть до школи після літа, коли життя здавалося безтурботним, а канікули – вічними. Досить часто перед школою дітям не дуже хочеться знову занурюватися в навчання. І тут, говорить психологиня, передусім варто зрозуміти – чому. Тоді й мотивація починатиметься з розуміння причини. Тут може допомогти обговорення того, що дитина любила торік: друзів, окремі уроки, вчителів, цікаві події.
– Це такий момент, у якому не може бути якогось одного алгоритму. Так, є певні реперні точки, але все інше може бути тільки через діалог із дитиною. Коли ми розуміємо, що саме з дитиною відбувається, коли ми знаємо, в чому вона живе, в чому вона перебуває.
Наприклад, після уроків батькам краще не допитуватися про оцінки, а запитати: «Як справи?» і більше слухати, ніж розпитувати. І якщо з разу в раз ви отримуєте просто «Нормально», тоді можна спитати: «Як це нормально?» або «А що тебе найбільше сьогодні вразило?», або «Що привернуло твою увагу?», або «Чи було щось, із чим ти не впорався чи не впоралася?», або «А що тобі сьогодні вдалося найкраще?». Так дитина вчиться помічати свої переживання, пояснює психологиня.
Щодо страху перед поганими оцінками та зауваженнями Олена Борисова радить батькам застосовувати правило «зеленої ручки». Тобто піти від зворотного – зосереджуватися не на помилках, а на тому, що дитина зробила правильно, і хвалити її за це.
– Є такий принцип: там, де увага, – там енергія. І коли ми концентруємося на неправильному, цього неправильного буде ще більше. А коли ми концентруємося на тому, що дитині дається більше, що вона зробила добре, де вона змогла, цього й буде більше.
Навчання й оцінки мають бути на тому рівні, щоб вони не ставали проблемою, впевнена психологиня.
– Бувають історії, коли (і мене це дуже сильно дратує), коли я чую:«А в мене така розумничка, вона сама вчиться, вона до 10-12-ї вечора сама щось сидить, читає, вивчає, пише. От тільки хворіє багато». Я починаю спілкуватися з дитиною й розумію, що дитині змалечку в голову наскільки вбили те, що ти маєш відповідати очікуванням батьків, ти не маєш їх підвести. А дитина має бути дитиною, вона має бути допитливою, активною, має бігати, а не сидіти по 12 годин на одному місці й завантажуватися, завантажуватися… Це не є нормальним.
Буває, що батьки можуть підсвідомо відпрацьовувати свої амбіції через дітей, тому завантажують їх додатковими заняттями чи вимагають високих балів, але тут важливо знайти баланс.
Також дуже важливий момент у навчанні – це шкільні друзі.
– Коли є друзі, коли є певне коло спілкування, багато різних моментів згладжуються. Тому що дитина йде й за спілкуванням зокрема. А якщо їй спілкуватися там немає з ким і вона там сидить собі самотня скраєчку чи взагалі не заведено це в класі (таке теж буває), то дитині не захочеться взагалі туди ходити.
Досить часто батьки, аби вмотивувати свою дитину до гарних оцінок, обіцяють винагороди. Утім, говорить психологиня, це дійсно може працювати, але протягом певного періоду, а потім піде на спад – тож рівень мотивації доведеться весь час підвищувати.
– Я раджу заохочувати дитину і нагороджувати не за те, що вона отримала оцінку, а за ті старання, які вона робить. Нехай вийшло не ідеально, але я знаю, скільки дитина доклала зусиль, скільки вона навчалася й намагалася, скільки вона робила спроб і помилок.
Утім бажано, щоб це не було щось матеріальне – гаджети, дорогі іграшки чи одяг, тут про емоції.
– Дитина виросте – вона не буде пам’ятати те, що в неї не було таких кросівок, як, наприклад, у сусіда за партою. Вона більше (якщо це дійсно не стало темою булінгу) буде пам’ятати те, наскільки добре їй було з батьками, які емоції вона переживала з батьками. І це те, що варто вкладати в неї.
Тут варто звернути увагу, що діти можуть бути «результатниками» – це, коли вони отримують радість від того, чого досягли, наприклад, від оцінки, від місця на олімпіаді. Тоді для дитини може бути цінною «винагородою» саме за високий результат.
Як організувати літні канікули та знову увійти в режим
Оскільки діти повертаються до школи після літніх канікул, я поцікавилася у психологині, як правильно їх організувати, аби дитина хотіла після цього повертатися до навчання.
– Дитина має відпочивати – це частина навчального процесу. Дитячий вік для того, щоб вона бігала, займалася тим, що їй цікаво, щоб відпочивала й ментально, й фізично. Якщо дитині якийсь гурток дуже сильно подобається, то я б знизила інтенсивність, але залишила саме ці заняття. Без усього іншого дитина спокійно проживе 3 місяці, але це дасть їй можливість відпочинку.
Утім психологиня радить використати літо для ненавʼязливого когнітивного розвитку – читання книги (це можуть бути спільні вечірні читання), творчість, музеї, виставки, домашні експерименти, тематичні дитячі табори, подорожі. Це підтримуватиме в дитині інтерес до пізнання світу.
Приблизно за 2 тижні до початку навчання дитину бажано потроху підлаштовувати під навчальний процес.
– Щоб не було так, що ми ще сьогодні весь день відпочиваємо, а завтра о 7-й ранку піднімаємося – і все. Це буде стресом і для організму, і взагалі для психіки. Краще потрошку починати. Сьогодні ми з тобою займемося читанням. А потім ми з тобою рахуємо. А тут вже знову йдемо на танці. Щоб це не було таким шоком для дитини.
Поступово треба перелаштовувати й сам режим. Якщо дитина звикла лягати о 10-й і прокидатися о 10-й, то приблизно за два тижні треба починати рухати цей графік. Кілька днів на 20 хвилин раніше лягати й на 20 хвилин раніше вставати, далі кілька днів на 30 хвилин раніше, далі – на 40…
– Обовʼязково проговорюємо, пояснюємо навіщо це: я хочу, щоб потім тобі було легше вставати. І тут таке формулювання: не щоб тобі було не так важко (бо так ми вже налаштовані на те, що буде важко), а щоб тобі було легше вставати, ми з тобою будемо трошки рухати цей графік.
Тож до першого дзвоника ще є час, головне – повертатися до шкільного ритму без різких рухів.
Замість висновку
І насамкінець психологиня Олена Борисова зібрала перелік фраз, які варто говорити дитині, якщо ви хочете, щоб вона точно не хотіла повертатися/йти до школи:
