У Полтаві відкрили Міжнародний мандрівний фестиваль документального кіно про права людини. Упродовж наступних двох тижнів у його межах організовуватимуть покази стрічок, об’єднаних спільною темою, у різних містах області.
Розповідаємо, чому фестиваль називають «мандрівним» та які фільми показуватимуть жителям Полтавщини.
Фестиваль Docudays UA у Полтавській області вже не вперше. Насправді й розпочали його ще 12 жовтня, однак у Херсонській області, адже він мандрівний та до кінця листопада вже побував і ще побуває онлайн та офлайн у 19 регіонах України.
Це дійство – продовження Міжнародного фестивалю документального фестивалю, однієї з найбільших правозахисних та кінематографічних подій Східної Європи. Покази стрічок, обговорення та лекції зазвичай проводять у бібліотеках, культурних центрах, музеях, молодіжних просторах чи інклюзивних центрах.
Цьогоріч у Полтавській області проведуть понад десять різних подій: у Полтаві, Кременчуці, Горішніх Плавнях, Гадячі та Карлівці.
Організовують їх, дотримуючись стандартів інклюзії: у приміщеннях, доступних для людей з інвалідністю, а фільми показують з адаптованими субтитрами для людей з порушеннями слуху та з аудіодескрипцією для людей з порушеннями зору.
Цьогоріч для мандрівного фестивалю відібрали 10 стрічок з 11 країн світу. Деякі з них знімали в Україні. Ці фільми про осмислення історії та пам’яті, боротьбу за свободу, людську гідність та справедливість.
Тему для фестивалю-2025 обирали, опираючись на події весни, розповідає регіональна координаторка Олена Бурім.
«Тут треба невеличку передісторію: ця тема виникла через асоціації щодо угоди України та США щодо рідкісних земельних металів (йдеться події квітня цього року – ред.). Ми з вами розуміємо, що в нас таких ресурсів багато, у нас є, що викопати. Але ми тут говоримо про ті ресурси, які є ціннішими за метали й за те, що ми можемо викопувати з наших надр. Наш рідкісний ресурс у нашій здатності цей ресурс у собі знаходити: для того, щоб підтримувати одне одного, для нашого розвитку, нашого життя, навіть в такі складні часи, які ми всі переживаємо. Тому ми й говоритимемо про ті ресурси, які дають нам силу для творення суспільства».
За інформацією Олени Бурім, фестиваль у Полтавській області розпочали 13 листопада зі стрічки «Моя золота дитина», сюжет якої розгорнувся довкола історії режисера Маартена де Шуттера, який за десять років після смерті матері – антропологині, феміністки та активістки в галузі боротьби зі СНІДом, – намагається відновити в пам’яті втрачені про неї спогади.
Фільм показували з аудіодескрипцією для людей з порушеннями зору. Одна з найголовніших умов показів – інклюзія для всіх глядачів.
Другим фільмом, який показали в Полтаві 14 листопада, став «Санаторій». Фільм розповідає про 1970-ті, сонячний санаторій «Куяльник», який працює як готель та лікарня, і розташований на околицях Одеси.
Щоліта до нього приїздять сотні й тисячі українців, які хочуть відпочити на солоному озері та оздоровитися. Однак, найбільше людей їде до санаторію, щоб полікуватися такою собі дещо «міфічною» гряззю, яка, як вважають вони самі, лікує фізичні порушення та безпліддя.
Проте, ця історія не про лікування, яке не приносить результату, а про трагічні й смішні історії персоналу санаторію та його відвідувачів.
Дійство триватиме до 27 листопада і до його закриття жителям області покажуть ще кілька фільмів та організують тематичні події. Розповідаємо про ключові.
Коли та про що: 15 листопада о 13:00 фестивальну програму продовжать у Гадячі. Місцевим мешканцям покажуть фільм «Як пройшли мої літні канікули?» Антоніо Лукіча. Кожен з нас першого вересня, прийшовши до школи, писав твір на таку ж тему й розповідав, що робив улітку і як пройшли ці три місяці. От і режисерові стало цікаво, а як провели літо сучасні підлітки, особливо, які живуть в Україні під час війни?
Де: Гадяцький історико-краєзнавчий музей, вулиця Лесі Українки, 16.
Коли та про що: 16 листопада о 16:00 фестиваль знову повернеться до Полтави. Цього разу зі стрічкою «Де мій бронік»?. Вона розповідає історію молодої операторки Даші, яка повернулася з Німеччини й поїхала до батьків у Дружківку, що на Донеччині. Відразу по приїзду дівчина зустріла свого давнього знайомого Андрія, про якого колись створювала документальний фільм. Він – військовий.
Дорогою додому батьки Даші, які забрали її з вокзалу, запрошують Андрія на вечерю. Після цього дівчина проводить з ним вихідні та знайомиться з його командиром та побратимами й відразу починає ознайомлюватися з внутрішніми конфліктами хлопця у взводі.
Де: артпростір «Культура», вулиця Котляревського, 2.
Також 16 листопада, за цією ж адресою, полтавцям покажуть і стрічку «Як пройшли мої літні канікули?». 17 листопада о 12:00 містяни зможуть переглянути обидва фільми, однак цього разу з адаптованими субтитрами для людей з порушеннями слуху. Відвідати покази можна за адресою вулиця Небесної Сотні, 17 (Інклюзивний ІнфоХАБ).
18 листопада о 12:00 фільм про історію Даші та Андрія покажуть у Карлівці, в інклюзивно-ресурсному центрі по вулиці Полтавський шлях, 54.
Коли та про що: Того ж дня, 18 листопада о 13:00, фестиваль знову повернеться до Полтави. Містяни матимуть змогу переглянути стрічку «Остання пісня з Кабула», сюжет якої розгортається довкола історії дівчат-сиріт, чию музичну школу закрили, коли Талібан захопив владу в Афганістані.
Після цього дівчата тікають до Португалії, де й намагаються відбудувати зруйноване талібами життям та знову почати творити музику.
Після показу для підлітків та молоді, які потребують підтримки, проведуть інклюзивну зустріч, на якій поговорять про роль мистецтва у проживанні життєвих змін та пошуку однодумців.
Де: бібліотека-філія № 4, вулиця Європейська, 141.
Коли та про що: 19 листопада о 15:00 полтавці також зможуть відвідати тренінг «Від спогадів до дій: як історії стають змінами» і переглянути документальну стрічку Лукіча.
Де: «Літературна вітальня», ОУНБ імені Котляревського.
Коли та про що: 20 листопада о 19:00 у Полтаві покажуть ще один фільм – «Скло – моє нереалізоване життя». Його режисером став Рогір Капперс, який у 52 роки вирішив стати музикантом, здійснивши мрію дитинства.
Ця стрічка – його автопортрет, який розповідає про безмежний оптимізм, імпульсивність та віру в себе, адже Рогір здійснив мрію, яка з’явилася в нього ще понад 40 років тому – у дев’ять років.
Де: артпростір «Культура», вулиця Котляревського, 2.
Коли та про що: 21 листопада о 19:00 у Полтаві покажуть «фінальну» стрічку фестивалю – «Мій щоденник сексуального шантажу». Вона розповідає про Паті, яку хтось починає шантажувати файлами з її ж викраденого комп’ютера. Дівчина звертається до поліції, однак це не приносить жодного результату.
Тоді вона розуміє, що вибиратися з цієї пастки їй доведеться самотужки. Організувавши власне розслідування, Паті розуміє, що її історія беззахисності перед цифровими викликами – одна з багатьох.
Де: артпростір «Культура», вулиця Котляревського, 2.
Окрім основних показів, додатково покажуть фільми:
22 листопада о 17:00 у Полтаві проведуть повторний показ стрічки «Де мій бронік?», однак цього разу за участі режисерки, у просвітницькому центрі «Хартія ХАБ». У Кременчуці ж фестиваль розпочнуть 17 листопада й триватиме він до 23 листопада.
Загалом фестиваль у Полтавській області триватиме до 27 листопада. Завершать його обговоренням ролі документального кіно у формуванні суспільного діалогу про війну, втрати та людський вибір. Зустріч відбудеться о 14:00 у Полтавському юридичному коледжі за адресою проспект Віталія Грицаєнка, 14.
За словами організаторів, фестиваль покликаний сприяти дотриманню й захисту прав людей, утверджувати розуміння людської гідності як найвищої цінності, а також підвищувати рівень громадянської свідомості в українців, «творити суспільство вільних людей». Саме тому інклюзія для різних верств людей відіграє важливу роль у його проведенні.
За словами голови правління Полтавської обласної організації УТОС та консультантки з питань інклюзії Марини Бабель, фестиваль не лише створює інклюзивне середовище для всіх, а й розвіює стереотипи про потреби людей, які мають порушення зору чи слуху.
«Люди мають потребу в духовному розвитку, у психологічній підтримці, естетичному розвитку, у мистецькому збагаченні. Багато хто з людей, які з дитинства через певні порушення не бачили фільмів, саме завдяки таким подіям і стрічкам відкривають для себе мистецтво, тому що, на жаль, чимала кількість фільмів недоступна для людей з порушеннями зору»,
«Наприклад я, як людина, яка ще в дитинстві мала порушення зору, не любила дивитися мультфільми, тому що вони для мене були недоступні. І я виросла без них, я росла на аудіоказках. Тобто частково через відсутність певної доступності я не доотримала того, що отримали мої однолітки. Тому наразі завдяки таким заходам і тому, що фільми роблять більш доступними ми можемо на рівні з іншими мати розвиток і рівні права й можливості для участі в таких заходах, як фестивалі чи інших», – говорить жінка.
Вона також зауважила, що такі покази сприяють включенню людей, зокрема тих, які виїхали зі своїх регіонів через війну, в суспільство, їхній інтеграції.
«Це і про важливість спілкування, відчуття підтримки, того, що ти не сам. Що ти можеш відвідувати будь-які заходи, ти – рівний», – говорить координаторка фестивалю в Полтавській області Олена Бурім.
Всі заходи – безплатні. Щоб їх відвідати, не потрібно реєструватися, варто лише прийти за вказаною адресою.
Фото: Мандрівний Docudays UA
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі та вайбер-каналі.
