Після зникнення безвісти військовослужбовця між його батьками та дружиною спалахнув конфлікт: свекри заявили, що шлюб укладався виключно заради відстрочки та грошей. Оцінивши надані листування, спільні витрати й фотографії з весілля, суд став на бік дружини. Адвокатка розповіла, чому окреме проживання подружжя через війну не робить шлюб фіктивним і які документи бажано підготувати заздалегідь, щоб захистити родину від судових претензій.
Нещодавно Шевченківський районний суд міста Полтави ухвалив рішення у справі щодо визнання шлюбу недійсним. З позовом до суду звернулися батьки, щоб шлюб їхнього сина визнали недійсним. Свої позовні вимоги обґрунтували тим, що він уклав фіктивний шлюб виключно для того, щоб звільнитися з військової служби.
Деталі справи стали відомі з Єдиного державного реєстру судових рішень. Сина позивачів мобілізували в березні 2022 року. Позивачі вказали, що мати невістки має ІІ групу інвалідності, тож син вирішив використати це як підставу для демобілізації. Сім’ю створювати вони не планували: військовослужбовець діяв заради звільнення з армії, а відповідачка – заради грошової винагороди.
21 листопада 2023 року відповідачка та військовослужбовець зареєстрували шлюб у Павлоградському відділі державної реєстрації актів цивільного стану, що на Дніпропетровщині. З 22 січня 2024 року чоловік вважається таким, що зник безвісти під час виконання бойового завдання.
Відповідачка зазначила, що позовні вимоги є безпідставними. Шлюб був укладений добровільно, за взаємною згодою сторін та з реальним наміром створення сім’ї.
Невістка розповіла, що до укладення шлюбу сторони тривалий час підтримували близькі стосунки. Вони познайомилися в серпні 2023 року. Крім того, особисто зустрічалися, спільно готувалися до весілля, після чого зареєстрували шлюб у встановленому законом порядку. Під час перебування чоловіка на військовій службі вони постійно підтримували зв’язок, спільно планували подальше сімейне життя, народження дітей, вели спільний побут під час зустрічей, а також мали спільний бюджет. Це відповідачка підтвердила листуванням, фотоматеріалами, банківськими переказами й іншими доказами, долученими до матеріалів справи.
Крім того, як зазначила жінка, факт сімейних стосунків підтверджується знайомством відповідачки з батьками чоловіка, їхньою участю в підготовці та святкуванні весілля, а також подальшим спілкуванням з нею як із членкинею сім’ї. Лише після зникнення військовослужбовця безвісти та виникнення питання щодо отримання передбачених законодавством виплат між сторонами виник конфлікт, який і став підставою для подання цього позову.
У судовому засіданні позивачі наполягали на тому, що шлюб був укладений, на їхню думку, фіктивно для демобілізації сина, а також із корисливих мотивів із боку відповідачки. Наявність спільних фото, реєстрації та святкування шлюбу вони пояснили бажанням створити хибне уявлення для військової частини. Водночас позивачі не надали доказів використання цих фото для звільнення, а докази й показання свідків відповідачки назвали такими, що не доводять наявності справжньої сім’ї.
Відповідачка заперечила фіктивність шлюбу, зазначивши, що стосунки з чоловіком були реальними та довірливими – серед іншого він дав їй доступ до банківської картки. Весілля святкували разом із родичами та за фінансової участі позивачів – зокрема позивачі придбали весільні подарунки. Можливість звільнення з армії через інвалідність її матері обговорювали вже після одруження.
Суд дослідив матеріали справи та зробив висновок, що позивачі не довели факту, що шлюб був укладений без наміру створити сім’ю. Тож у задоволенні позову про визнання шлюбу недійсним суд відмовив у повному обсязі.
Крім того, суд задовольнив заяву адвоката відповідачки про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. Окремим судовим рішенням суд ухвалив стягнути солідарно з позивачів 18 тисяч гривень на користь відповідачки.
Як довести законність шлюбу
Адвокатка, керівниця Адвокатського бюро «Ключенкової Христини» Христина Ключенкова розповіла «Полтавській думці», як підготуватися до можливих претензій із боку родичів щодо законності шлюбу. Яких дій варто вжити заздалегідь, щоб у разі потреби довести – шлюб укладено добровільно й не на фіктивних засадах?
«Передусім важливо розуміти: про фіктивність шлюбу само собою не свідчать короткий період знайомства до реєстрації, окреме проживання подружжя через військову службу або відсутність спільних дітей. Відповідно до статті 40 Сімейного кодексу України, шлюб може бути визнаний недійсним, якщо його укладено без вільної згоди одного з подружжя або якщо він є фіктивним. Фіктивним вважається шлюб, укладений без наміру створити сім’ю та набути прав і обов’язків подружжя.
Тому під час розгляду такої справи суд оцінює не лише факт реєстрації шлюбу, а й обставини стосунків: чи підтримувало подружжя зв’язок, чи піклувалися одне про одного, чи планували спільне майбутнє, чи були між ними фактичні сімейні відносини», – пояснила адвокатка.
Христина Ключенкова рекомендує не чекати виникнення судового спору, а зберігати звичайні підтвердження сімейного життя на постійній основі.
Це можуть бути:
Юристка зазначила, що жоден із цих доказів не є універсальним і не гарантує певного результату. Суд оцінює їх у сукупності з урахуванням конкретних обставин справи.
Особливо це стосується військовослужбовців. Через службу, перебування в зоні бойових дій або тривалу відсутність зв’язку, подружжя може фактично не проживати разом. Але фізична відсутність чоловіка чи дружини не означає відсутності сім’ї.
Водночас не потрібно штучно створювати докази або оформлювати документи заднім числом. Найкращий захист – це реальні сімейні стосунки та належне збереження доказів, які природно виникають у повсякденному житті.
Чи можуть батьки військовослужбовця подати позов про визнання його шлюбу недійсним?
Юристка пояснила, що стаття 42 Сімейного кодексу України передбачає право батьків звертатися до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним. Водночас наявність такого права не означає, що позов автоматично буде задоволений. Позивачі повинні обґрунтувати свої вимоги, а суд – установити, чи є передбачені законом підстави для визнання шлюбу недійсним.
Важливо розрізняти конфлікт між родичами та юридичну фіктивність шлюбу. Напружені стосунки між дружиною та батьками чоловіка, неприйняття вибору сина чи доньки, сімейні образи або суперечки щодо коштів самі собою не доводять, що подружжя не мало наміру створити сім’ю.
Так само отримання одним із подружжя передбачених законом соціальних або майнових прав не доводить автоматично фіктивності шлюбу. Суд має оцінити, чи існував намір створити сім’ю на момент реєстрації шлюбу, та дослідити фактичні обставини.
Як діяти, якщо родичі вже звернулися до суду?
Якщо позов уже подано, не варто обмежуватися загальним запереченням на кшталт «ми любили одне одного». Необхідно сформувати послідовну правову позицію та підтвердити її доказами.
Христина Ключенкова поділилася, що насамперед потрібно отримати копію позову з усіма додатками, з’ясувати, на яких саме обставинах ґрунтуються вимоги, та визначити, які факти потребують спростування.
Далі варто підготувати письмові заперечення, зібрати документи й електронні докази, за необхідності залучити свідків і подати клопотання про витребування доказів, які неможливо отримати самостійно.
Якщо військовослужбовець зник безвісти, необхідно враховувати об’єктивні обмеження у спілкуванні та спільному проживанні. Наприклад, відсутність повідомлень після його зникнення саме собою не може свідчити про те, що шлюб був фіктивним від самого початку.
У таких справах важливо відновити хронологію: коли пара познайомилася, як розвивалися стосунки, чому вирішила одружитися, як підтримувала зв’язок і які плани мала на спільне життя.
Про особисте розпорядження військовослужбовця
Законодавство передбачає два окремі види особистого розпорядження військовослужбовця: на випадок загибелі та на випадок полону або зникнення безвісти. Адвокатка зазначила, що ці документи мають різне призначення, тому важливо не плутати їхні правові наслідки.
Перше – особисте розпорядження на випадок загибелі. У ньому військовослужбовець визначає, кому і в яких частках має бути виплачена одноразова грошова допомога у випадку його загибелі або смерті. Військовослужбовець може визначити отримувачами будь-яких осіб, незалежно від родинних зв’язків. Водночас закон гарантує окремим категоріям членів сім’ї право на частину допомоги навіть за наявності такого розпорядження. Зокрема це стосується малолітніх, неповнолітніх і повнолітніх непрацездатних дітей, непрацездатної вдови чи вдівця та непрацездатних батьків – у розмірі, визначеному законом.
Якщо особистого розпорядження немає, одноразова грошова допомога розподіляється між особами, які мають право на її отримання відповідно до законодавства.
Друге – особисте розпорядження на випадок полону або зникнення безвісти. Цей документ визначає, кому і в яких частках виплачуватиметься грошове забезпечення військовослужбовця за період його перебування в полоні або статусі зниклого безвісти.
Якщо особистого розпорядження немає, виплати здійснюються за правилами, встановленими законодавством. Зокрема за наявності визначених законом осіб першої черги 50 % грошового забезпечення виплачується їм рівними частками, а решта депонується (зберігається) на рахунку військової частини. Якщо осіб першої черги немає, закон передбачає інші правила виплат для окремих категорій родичів.
Обидва види особистого розпорядження складаються письмово, особисто підписуються військовослужбовцем, а справжність підпису засвідчується командиром військової частини або нотаріусом у передбаченому законодавством порядку. Документи передаються та зберігаються відповідно до встановленої процедури.
При цьому важливо розуміти: особисте розпорядження щодо виплат не замінює заповіту та не визначає автоматично право на всі інші виплати, які можуть належати родині у випадку загибелі військовослужбовця.
Фото з відкритих джерел і має виключно ілюстративну мету
