Людмила Борнуковська – ветеринарка з понад десятирічним досвідом, а Артем Грисюк – ветеран війни, який обороняв Україні ще з часів АТО. Після повномасштабного вторгнення чоловік знову мобілізувався до лав ЗСУ, де воював у 2022 – 2023 роках. Нині, залучаючи грантові кошти, подружжя розвиває власний ветеранський бізнес – зоопростір «ВетПіксель», який самотужки відкрили наприкінці 2024 року. Про труднощі в «грантовій науці», ветеранську спільноту й бажання розвивати власну справу за європейськими стандартами – в інтерв’ю «Полтавської думки».
Як розповідає Людмила, ідея створити зоопростір була спільною: «Я хотіла, а чоловік підтримав». За словами жінки, кабінет подружжя відкрило власним коштом, адже виграти грант на заснування бізнесу спочатку не вдалося.
«Поставили собі ціль відкривати – добре. Не дали гроші на відкриття – в мене була машина – продали машину, пустили гроші в обіг. Ну, а потім вже почали залучати грантові кошти від держави та міжнародних донорів і так почали масштабуватися й розвиватися», – додає Артем.
Спочатку кабінет працював, як говорить Людмила, з мінімальним обладнанням. Пізніше, отримавши перші грантові кошти, подружжя створило в зоопросторі діагностичний хаб, закупили для нього лабораторне обладнання.
Артем – юрист за освітою, тому написанням грантових заявок займається саме він. Від моменту виникнення ідеї створити «ВетПіксель», за словами чоловіка, подружжя вже брало участь у більш ніж 30 різних проєктах підтримки бізнесу.
Залучити кошти на розвиток зоопростору вдалося з чотирьох, а саме: за програмою «Власна справа», DVV International, «Траєкторія 2» та за ваучерною програмою від Полтавської міськради.
«Це дуже складно – подавати заявки, заповнювати їх, і займає чимало часу. І це не лотерея – це важка праця – писати ночами, щоб отримати бажане», – говорить Людмила. Жінка також додає, що при відкритті власної справи – всі моменти складні, а найбільше – те, де взяти на це гроші та орендувати приміщення, яке відповідатиме всім нормам.
За словами Людмили, ветеринарна медицина потребує точності в постановці діагнозів, і коли немає необхідного для цього обладнання, – виникає проблема, адже лікарю доводиться відправляти своїх клієнтів разом із їхніми домашніми улюбленцями у інші лабораторії, що займає більше часу.
«Кабінет не може існувати лише для профілактичних оглядів», – говорить жінка.
Артем додає, що для ефективного лікування тварин потрібна не менша точність і послідовність процедур, ніж у звичній медицині.
«Якщо немає аналізаторів – це проблема, адже можна сказати, що ветеринарний лікар стає ворожкою і починає підбирати лікування методом проб і помилок. Але один аналізатор коштує 240 тисяч, інший – 280. Це значні кошти, які немає звідки “витягнути”, щоб їх купити. Але ми змогли завдяки грантовим програмам. За одну прибрали загальний аналізатор крові, а за кошти від DVV International – біохімічний аналізатор крові. Це та краплинка, яка дає нам ефективно лікувати тварин», – говорить чоловік.
У майбутньому подружжя планує придбати новий цифровий мікроскоп, який дасть їм змогу спостерігати, як розвиваються бактерії в організмі тварини й наскільки ефективне в лікування застосування різних препаратів.
«Треба ще, ще й ще розвивати. Бо хоч це і маленьке, але життя. Наш основний принцип – максимально берегти життя домашніх улюбленців. Наразі спостерігаємо тенденцію розвитку pet-батьківства, і навіть у нас чимало клієнтів, які називають своїх тварин “синочок” або “донечка” і, відповідно, вони очікують, що й ставлення до них буде, як до їхніх дітей», – розповідає Артем.
Людмила також говорить, що ставлення господарів до своїх тварин за останні роки покращилося. На думку ветеринарки, люди стали відповідальнішими: чипують своїх улюбленців, вакцинують, приводять на всі необхідні процедури.
«Вакцинації потрібно робити щороку. Хоч деякі виробники вакцин і пишуть, що можна один раз у два роки, та наша область неблагополучна за інфекційними хворобами, тому потрібно щороку. Обробки проти кліщів – щомісяця. Наразі вони попрокидалися, і їх дуже багато.
І люди почали ставитися до цього відповідально – вони не бояться цих обробок, а ще підбирають своїм тваринкам корми преміум чи суперпреміумкласу, щоб ті не хворіли. Pet-батьки сумлінно ставляться до своїх улюбленців, і хочуть відповідного сервісу, а для того щоб його надавати, ветеринарний лікар не може бути ворожкою і лікувати по фотографії – треба робити діагностику, аналізи, ставити діагноз і лише тоді лікувати», – додає жінка.
У своїй роботі подружжя також орієнтується на забезпечення соціального складника бізнесу. Наприклад, Людмила не лише оглядає чи лікує тварин, а й навчає своїх клієнтів доглядати за ними, коли потрібно проводити всі необхідні обробки, коли щепити тощо.
«Кожен огляд проводиться з потужною навчальною складовою. Не просто: “подивилася, щось покрапала і до побачення”. Ні – покрапала і пояснила: “дивіться, як це робити, чим можна протирати, чим – не можна, зверніть увагу на ці особливості”», – розповідає Артем, на що Людмила додає, що люди обов’язково повинні знати, як виконувати профілактику.
Подружжя також розповідає, що завдяки придбаним аналізаторам вони видають клієнтам розгорнуті рецептурні бланки із усіма конкретними висновками, щоб навіть людина, яка не має ветеринарної освіти, маючи цей бланк, вже могла зрозуміти, що відбувається зі здоров’ям її тварини.
«Буває, що людина прийде до клініки, їй насиплять таблеток із банки й кажуть: “Давайте два рази в день”, або зроблять укол, а люди потім приходять і говорять: “Нам зробили укол, але ми не знаємо який, і що відбувається з твариною”, немає навіть ніяких паперів. У нас інший підхід. Ми вважаємо, що Україна йде до Європейського Союзу, відповідно й ми йдемо до європейських стандартів щодо надання ветеринарних послуг та продажу зоотоварів, тобто з повною відповідальністю за послуги й продаж зоотоварів», – говорить Артем.
Людмила й Артем розуміють, що для розвитку власної справи та її розширення, їм необхідно навчатися новому, тому постійно проходять різноманітні курси із підвищення кваліфікації, зокрема вебінари від їхніх партнерів, щоб розуміти, які зміни відбуваються у ветеринарній галузі.
«Ставимо правильні запитання й надаємо саме ті товари, які тварині необхідні тут і зараз. До нас сюди вже приходять, як до спеціалістів», – додає чоловік.
За словами Артема, «ВетПіксель» підтримує ветеранів, військових та членів родин полеглих воїнів. Для них завжди діють 10 % знижки на всі послуги й товари.
Чоловік говорить, що вони відкриті також до навчання, тобто якщо хтось із ветеранів захоче дізнатися нюанси відкриття власної справи чи конкретно ветеринарної галузі, адже найкращий спосіб продумати бізнес-план для започаткування такого бізнесу й зрозуміти, чи підходить він тобі, – це спробувати себе в ньому хоча б певний період, то вони завжди можуть звернутися за допомогою до подружжя.
«З ветеранами й членами їхніх родин ми спілкуємося й підтримуємо один одного. Бо ветеранство – це дуже потужна спільнота, яка об’єднує. Побратимство об’єднує там – побратимство об’єднує тут».
Людмила говорить, що наразі в їхньому зоопросторі немає стаціонару, необхідного для надання послуг інфекційно хворим тваринам, то домашніх улюбленців, у яких є підозра на інфекцію, жінка направляє до інших клінік. У «ВетПікселі» вони найчастіше проводять саме профілактичні огляди.
«Обробки від паразитів, вакцинації, профілактика від інфекційних захворювань, чекап організму, мінімальна хірургія: зашиття рани, кастрація, стерилізація – те, що будь-який ветеринар може робити.
Також у нас є інші послуги: огляд, підрізання кігтів, вакцинація, чистка вух, дерматологічні огляди, огляд вух, УЗД-діагностика, лікування сечокам’яних хвороб і лабораторна діагностика. А ще стоматологія, чистка зубів. У нас також є цифровий рентген, який ми купили за грантові кошти, на якому ми можемо одразу побачити корінь, який треба видалити, а це дуже важливо», – розповідає ветеринарка.
У зоопросторі приймають не лише котів та собак, а й гризунів, зокрема кроликів, морських свинок, хом’яків та декоративних щурів. За понад рік існування «ВетПікселю» Людмила прийняла більш ніж пів тисячі домашніх улюбленців.
Як говорить Артем, можливостей, зокрема грантових, для ветеранів та їхніх родин наразі в Україні чимало, однак існує велика конкуренція. Державна програма, на його думку, також більше спрямована саме на навчання підприємців-початківців.
«Бо якщо не вчитися писати грантові заявки, не вчити основ цієї “науки грантів”, – ніколи не напишеш якісний бізнес-план, тому що розуміння реальності бізнесу й того, що хочеться бачити – це зовсім різні цифри», – говорить чоловік.
Окрім цього, на думку Артема, результати оцінки експертних комісій у деяких грантових програмах не завжди бувають прозорими. Наприклад, коли подружжя подавалося на одну з таких програм підтримки, експерти відписали, що грантова заявка подружжя – «хороша», однак бал занизили. Чому – не пояснили. Чоловік додає, що така ситуація виникла не лише в них з Людмилою, – його знайомі-ветерани також скаржилися на подібне необгрунтоване заниження оцінок. Утім, в фонді, який організовує цю програму, після звернення ветеранів пообіцяли, що надалі контролюватимуть комісію.
Подавшися на ще одну грантову програму (цього разу саме для представників зооринку України), за словами Артема, вони отримали відповідь, що їхню заявку прийняли, однак пізніше не побачили ніякої інформації ні про перебіг конкурсу, ні про переможців.
Людмила ж говорить, що у ветеринарній медицині отримати грант – майже нереально.
«Грантів наразі чимало і вони дуже різні. Є такі, які потрібно повертати до бюджету податками, є безповоротна допомога. І на ці програми подаються різноматні бізнеси. Але якщо це стосується конкретно моєї справи – це одне з найскладніших. Чомусь вважається, що звичайна чи ветеринарна медицина не потребує підтримки», – розповідає жінка.
На її думку, виграти грант, написавши заявку самотужки, реально, якщо інформація про такий конкурс, зокрема про кількість балів, які набрали учасники програми, чи звіт переможця, доступна всім. Наприклад, у програмі, на якій навчалася Людмила, брали участь представники абсолютно різних бізнесів – від танцювального до аграрного. Однак, за словами жінки, там були чіткі критерії оцінювання, і якщо ти за ними підходиш – не важливо, яка в тебе справа.
«Там, де прозоро, де ти бачиш, які в тебе критерії, ти можеш податися і другий раз, якщо вперше щось не підійшло. Можеш виправити свої помилки і якщо ти не здався й не опустив руки – подаєшся далі. Треба не здаватися і йти вперед. Це як конкурс – треба заслужити й перемогти», – говорить Людмила.
Насамкінець запитую, що, на думку Артема й Людмили, варто почути ветеранам та їхнім родинам, які, можливо, й хотіли б започаткувати власну справу, але вагаються.
«Не здаватися. Справедливість є, чесне оцінювання є. І прозорі гранти є, і отримують їх звичайні люди. Треба написати 30 таких заявок, щоб отримати допомогу, якщо ти пишеш їх сам. Лікар-ветеринар і ветеранський бізнес – абсолютно різні поняття. І я рік навчалася, щоб зрозуміти, як його вести, ці всі питання оренди, податків. Треба багато навчатися, щоб рухатися вперед», – говорить Людмила.
«Враховуючи те, що наразі вже ухвалили закон про ветеранське підприємництво (який запроваджує спеціальні економічні пільги та гранти для ветеранів – ред.), то, відповідно, родинам – підтримувати ветеранів, а ветеранам – не опускати руки і йти вперед. Як на фронті: є наказ – є його виконання. Тільки там наказ ставить командир або вищий командир, якщо ти офіцер, а тут накази треба ставити самому собі», – додає Артем.
Окрім цього, подружжя радить не тримати навіть найкращі бізнес-ідеї в голові, а все завжди прописувати, адже «все, що прописане – реалізоване, а все, що тримається в голові – його не існує».
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі та вайбер-каналі.
