В уряді вважають, що ситуація в аграрному секторі України зараз економічно складніша, ніж у перші місяці повномасштабного вторгнення Росії.
Через російські атаки на порти на півдні України ситуація в аграрному секторі зараз економічно складніша, ніж у перші місяці повномасштабного вторгнення Росії. Про це заявив міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький. Оскільки понад 90 % українського зерна експортується морськими портами, атаки РФ створюють значні ризики для експорту сільськогосподарської продукції.
Тарас Висоцький пояснив, що через зупинку завантаження у портах вартість альтернативної логістики зросла мінімум на 50 доларів за тонну, що безпосередньо впливає на закупівельні ціни та конкурентоспроможність української продукції на зовнішніх ринках.
– Зараз ситуація в секторі набагато гірша, ніж була в березні чи квітні 2022 року. Тоді попередній, 2021 рік, був найприбутковішим, мабуть, в історії аграрного сектору України. Відповідно, запас міцності був найкращий. Зараз його немає, – сказав міністр аграрної політики та продовольства.
За його словами, у 2022 році аграрії мали значні перехідні запаси та фінансовий резерв, який дозволяв працювати навіть за високих витрат на логістику. Тоді сектор, за оцінкою міністра, мав близько 10 мільярдів доларів фінансового резерву.
У 2025-2026 роках аграрії в основному працювали з мінімальним прибутком, не маючи можливості сформувати запаси.
Ситуацію також ускладнює підготовка до осінньої посівної. На відміну від 2022 року, коли необхідні ресурси вже були закуплені, зараз аграрії зіткнулися з нестачею пального та його високою вартістю.
Згідно з прогнозами, у 2026 році Україна може виробити близько 80 мільйонів тонн зернових та олійних культур, і майже 60 мільйонів тонн продукції буде доступно для експорту. Але за поточних темпів у серпні Україна може експортувати близько 1,7 мільйона тонн агропродукції, що становитиме лише близько третини від потенційно можливих обсягів.
– Навіть за умови максимальної мобілізації альтернативних маршрутів без повноцінної роботи портів Великої Одеси (транспортно-логістичний комплекс на Чорному морі, до якого входять три найбільші морські порти: Одеський, Чорноморськ та Південний – ред.) Україна зможе вийти орієнтовно на 2-2,5 мільйона тонн експорту на місяць. Це означає, що без відновлення морської логістики Україна зможе забезпечити лише близько половини необхідних експортних обсягів, – додав він.
Про наслідки блокування портів, низькі ціни на сільськогосподарську продукцію і те, чому дрібним аграріям важко отримати критичність для бронювання, розповів «Полтавській думці» голова Полтавської районної Асоціації фермерів і приватних землевласників Олег Слизько.
Наш співрозмовник каже, що фермерам за 5 років війни не вдається вийти у «нормальний плюс». І на це впливає низка факторів. За його словами, у фермерстві є така приказка: «Фермер живе раз у 5 років», коли співвідношення ціни й врожаю дає гарний результат.
– За 5 років війни жодного разу цього не було. 2020 рік був дуже добрим у цьому плані. А далі якщо урожай хороший, ціна низька, якщо ціна більш-менш, то врожаю немає. Сильні засухи були минулого й позаминулого року.
Як приклад чоловік наводить вартість кукурудзи та соняшнику. У 2020 році фермери продавали кукурудзу по 8500 гривень за тонну, а у 2023-му – лише по 3700 гривень за тонну в той час, коли долар уже «підскочив» через повномасштабну війну.
– А якщо врахувати, що вона була мокра і її треба було сушити, то 30-40 % від ціни кукурудзи витрачалося на сушіння. Тобто десь у три рази вона була дешевшою порівняно з 2020 роком.
Також він додає, що навесні 2026 року соняшник торішнього врожаю українські аграрії збували по 33-35 тисяч гривень за тонну, а ціна на врожай цього року становитиме всього 15-19 тисяч за тонну.
– Нам розповідають, що це пов’язано з портами, – коментує ситуацію Олег Слизько.
Він розповідає, що блокування портів дійсно є проблемою для дрібних фермерів, тож їм доводиться продавати зібрані врожаї агрохолдингам.
Великі агрохолдинги мають можливість вивозити продукцію залізницею, автомобілями, в супроводі країн-партнерів. І хоча їм у такому випадку доведеться заплатити більше за доставлення, ніж морем через порти, але все одно агрохолдинги отримають прибуток.
– Зерно дрібного фермера буде вивозитись в останню чергу. Ніхто не дозволить твоє зерно на баржу чи у вагони завантажити. Порти, залізницю контролює крупний капітал. Сьогодні провідні агрохолдинги не тільки вирощують зерно, а є зернотрейдерами. Уся транспортна логістика у їхніх руках – у них є свої автомобілі, свої вагони, – говорить він.
Крім того, в агрохолдингів більше можливостей зберігати продукцію в елеваторах, на складах тощо, у дрібних аграріїв такі можливості обмежені. І у лютому – березні агрохолдинги продадуть зерно за значно вищою ціною, ніж купили у фермерів, а отже, матимуть прибуток.
– Я щоденно моніторю ціни. Сьогодні ціни впали на все! А кукурудзу взагалі не хочуть приймати, на неї нормальної ціни немає, тож ніхто молотити її зараз не збирається, – коментує ситуацію голова Полтавської районної Асоціації фермерів і приватних землевласників Олег Слизько.
Як говорить наш співрозмовник, у кукурудзи цьогоріч урожайність більша у 2-3 рази, ніж у соняшнику, але дівати її нікуди: немає де зберігати, бо зерносховищ набагато менше, ніж потрібно за таких умов, і також немає змоги вивезти через блокування портів.
Тож кукурудза залишиться в полі, де вона простоїть до весни, висохне, і тільки тоді її прибиратимуть. Але якщо кукурудза залишатиметься до весни в полі, тоді у фермера не буде змогу повноцінно обробити цю землю – виорати її, спушити, і якщо на цьому полі після кукурудзи доведеться садити щось нове, урожайність наступного року буде нижчою.
– Цей рік буде важким. Сьогодні на експорт соняшникової олії у світі на Україну й Росію припадає 70 %. Якщо не вдасться домовитися про вивіз, то може бути значне подорожчання і великий дефіцит цього продукту в усьому світі. А соняшникову олію використовує багато людей, вона найбільш розповсюджена.
Подібна ситуація може скластися і з пшеницею. Але попри можливий дефіцит і здорожчання дизельного пального майже вдвічі, українські фермери цьогоріч змушені продавати свої врожаї за зниженими цінами. А така тенденція може призвести до значних збитків.
Через те що чоловіків мобілізують до війська, існує колосальний кадровий голод, розповідає голова Полтавської районної Асоціації фермерів і приватних землевласників Олег Слизько:
– У селі немає кому працювати. Сьогодні тракториста з села не знайдеш, банально не знайдеш того, хто зібрав би помідори, доводиться привозити людей за 15 кілометрів для цього.
За його словами, раніше фермери мінялися комбайнами, так допомагаючи одне одному, а сьогодні – комбайнерами:
– Буває, що комбайнер, тракторист в одного фермера день попрацював, потім в іншого, щоб обсіятися. Це просто жахіття!
Наш співрозмовник зазначає, що дрібному фермеру важко отримати критичність під час війни, щоб мати бронювання:
– По-перше, в умовах отримання критичності прописано, що фермер повинен мати 1000 гектарів землі, по-друге, зарплата для фермера і його найманих працівників має бути не меншою, ніж три мінімальні зарплати.
Але оскільки в зимовий період фермерство у простої, забезпечити такий стабільний дохід протягом усього року дуже складно.
– Комбайнер, тракторист у сезон, коли треба сіяти, вносити засоби захисту та добрива, орати, збирати врожай, отримує хорошу оплату, в інший час – набагато менше. Тому що взимку він фактично не працює. І ми не можемо собі дозволити увесь рік платити три «мінімалки» – це близько 26 тисяч гривень.
Він додає, що існують й регіональні критерії для отримання критичності, які не «підв’язані» під Міністерство економіки, але там теж є умови – певний рівень сплачених податків та заробітної плати (ті ж самі три «мінімалки»).
– І навіть якщо можна по банку землі відійти від норми (у 1000 гектарів – ред.), то зарплату тримати для всіх майже неможливо. Деякі фермери все ж тримають таку зарплату, але це відчайдушний крок.
Олег Слизько зазначає, що у прогресивних країнах усе тримається на дрібних фермерах, і в Європі аграрії отримують величезні державні дотації. Хоча все одно собівартість вироблення сільськогосподарської продукції там набагато вища, ніж в Україні. Він наголосив, що аграрний сектор приносить Україні близько 65 % валютного виторгу.
– Від однієї галузі йде більше притоку валюти, ніж від усіх інших галузей, разом взятих. Тому ця галузь в Україні має бути в пріоритеті для держави – хоч ти дрібний фермер, хоч агрохолдинг.
Олег Слизько каже, що раніше держава надавала українським фермерам дотації – близько 3 тисяч гривень на гектар землі.
– Якщо у тебе 100 гектарів, 300 тисяч можна було отримати. Якщо затратна частина на гектар складає близько 20-25 тисяч гривень, то отримати 15 % компенсації було добре.
Але протягом останніх трьох років отримати таку допомогу в Україні вдається небагатьом аграріям. Бо державний портал, через який треба подавати заявку, швидко перевантажується, фермери намагаються по кілька днів потрапити на сайт, але все одно не встигають у відведені строки.
Також кредитування не завжди є доступним для фермерів. Хоч для підтримки аграріїв уряд повернув програму «Доступні кредити 5-7-9 %», Олег Слизько розповідає, що банки неохоче надають їм кредити у 1-2 мільйони гривень. Натомість вони воліють працювати з тими клієнтами, які беруть кредит на 20 і більше мільйонів.
Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький повідомив, що Україні загрожує скорочення посівних площ під майбутній урожай на 5-7 мільйонів гектарів через дефіцит обігових коштів у фермерів та те, що бракує місць для зберігання зерна.
Тарас Висоцький поінформував, що вже цієї осені дефіцит потужностей для зберігання врожаю може сягнути 11 мільйонів тонн, а на розв’язання проблеми потрібно 44 мільйони доларів.
Структури ООН підтвердили готовність мобілізувати ресурси для підтримки українського агросектору. ФАО та Всесвітня продовольча програма передадуть фермерам до 10 000 зернових рукавів і модульні сховища. 60 % обладнання спрямують у прифронтові регіони.
– Друге, не менш критично важливе завдання, – забезпечити аграріїв обіговими коштами. Навіть якщо зерно вдається зберегти у рукавах, господарства мають щомісяця покривати операційні витрати та виплачувати заробітну плату. Найбільший виклик сьогодні – компенсація відсоткових ставок за кредитами, – наголосив міністр.
Щоб зберегти пільгове кредитування, Україна вже подала запит до ЄС на виділення 220 мільйонів євро.
На головному фото – голова Полтавської районної Асоціації фермерів і приватних землевласників Олег Слизько
