Серед оборонців Донецького аеропорту були й бійці з Полтавської області.
В Україні 20 січня відзначають День вшанування захисників Донецького аеропорту. Бої за летовище тривали з 26 травня 2014 року до 23 січня 2015 року. Понад 244 дні українські військові, добровольці, медики й волонтери протистояли навалі російських військ і проросійських бойовиків, затято відстоюючи клаптик української землі, на якому розташовувався Міжнародний аеропорт «Донецьк» імені Сергія Прокоф’єва.
Оборона аеропорту стала символом незламності та бойового духу українського війська, а захисників терміналів стали називати «кіборгами». За найпоширенішою версією, так про захисників ДАП казали вороги, які не могли інакше пояснити, чому гарнізон неможливо взяти штурмом. Про оборону ДАП пишуть «Радіо Свобода», УНІАН, «АрміяInform» та Інститут національної пам’яті.
Донецький аеропорт відкрили у 1933 році. До «Євро-2012» тут збудували нову злітно-посадкову смугу, яка могла приймати усі різновиди літаків. Під час церемонії відкриття на неї приземлявся легендарний літак «Мрія». Звідси можна було дістатися як Європи, так і Китаю, США, а також країн Близького Сходу.
Тоді ж реконструювали весь аеропорт і збудували новий термінал. Саме його проросійські збройні формування підірвали 20 січня 2015 року, остаточно перетворивши летовище на руїни.

У березні 2014 року, на тлі окупації Російською Федерацією Кримського півострову та розгортання сепаратизму в Донецькій і Луганській областях, військовослужбовці 3-го окремого полку спецпризначення та 95-ї окремої аеромобільної бригади взяли під охорону Донецький аеропорт. 17 квітня 2014 року окупанти вперше безрезультатно спробували захопити його, а 6 травня всі польоти через летовище припинилися.
Друга спроба противника взяти під контроль ДАП відбулася 26 травня. У новий термінал зайшли підрозділи російських військ і бойовиків. Завдяки скоординованим діям авіації та наземних сил їх витіснили з займаних позицій, а летовище перейшло під контроль сил АТО.
10 липня противник обстріляв із мінометів позицію зенітників 72-ї бригади. Один воїн загинув, а за кілька днів ще один захисник помер від ран. Українська армія зазнала перших бойових втрат у Донецькому аеропорту.
Із вересня 2014 року в аеропорту розпочалися важкі бої. Всупереч Мінським домовленостям РФ активізувала бойові дії.
Українські військовослужбовці утримували старий і новий термінали. Опорним пунктом сил АТО стало селище Піски, що розташовувалося поблизу аеропорту. Через нього захисникам летовища постачали провізію й боєприпаси, відбувалася ротація. У цьому ж селищі розгорнули артилерію вогневої підтримки. Окупанти накривали позиції сил АТО з артилерії й мінометів – до 50 обстрілів щодня.

Проросійські сили систематично штурмували термінали, займали нові позиції, втрачали їх і знову готували штурми. Внаслідок боїв руйнувалася інфраструктура аеропорту – у грудні 2014 року значних пошкоджень зазнав старий термінал.
У грудні 2014 року із перехоплених переговорів супротивника стало відомо, що проти українських оборонців ДАПу були залучені російські спецпризначенці. 27 із них загинули, написав тодішній радник п’ятого президента України Петра Порошенка Юрій Бірюков. Оборонці ДАПу стримали атаку, а супротивник зазнав втрат і відійшов.
Вдарили сильні морози, температура опускалася майже до – 30 градусів. Збройні угруповання російських гібридних сил, так звані «батальйони ДНР», багато разів атакували диспетчерську вежу Донецького аеропорту, обстрілювали її з усіх видів озброєння, зокрема і з танків та зенітних установок.
Контроль над диспетчерською вежею Донецького аеропорту дозволяв українським бійцям забезпечувати своєчасність і точність прикриття терміналів артилерійським вогнем. Вона була «очима» захисників ДАПу та стала символом їхнього героїзму й оборони летовища загалом.
Унаслідок тривалих танкових обстрілів 13 січня 2015 року вежа упала. На той момент у ній були українські солдати. Декілька з них ще три дні продовжували коригування вогню зі зруйнованої будівлі.
13 січня бойовики висунули «кіборгам» ультиматум – піти до 17:00 з нового термінала. Якщо цього не зроблять, то їх знищать. Наші хлопці вибрали бій. Унаслідок невдалої атаки 13 січня загинуло понад 250 російських військових і бойовиків. Українські бійці продовжили контролювати територію.
Далі були важкі бої, поранених і стомлених бійців треба було міняти. У ніч із 16 на 17 січня 2015 року до нового термінала ДАП прибуло підкріплення від 90-го окремого аеромобільного батальйону. 17 січня «кіборги» відбили в бойовиків частину території аеропорту, завдавши їм втрат.
Коли 20 січня 2015 року проросійські сили підірвали новий термінал, бетонні перекриття та стеля у багатьох секціях обвалилася, ховаючи під собою українських захисників. Саме 20-го січня були найбільші втрати серед українських оборонців – загинув 51 військовослужбовець Збройних сил України.
– Найстрашніше, коли ти чуєш стогін друга, який помирає, і допомогти нічим не можеш. І немає знеболювальних, вони десь там, під завалами… Оце крає душу більше за все, – розповідав один із «кіборгів» Анатолій Свирид.
Ті, хто залишилися живими та, не дочекавшись деблокування, вийшли з термінала, потрапили в полон до угруповання проросійських бойовиків «Спарта». Їх піддали катуванням, а солдата Ігоря Брановицького, який займався евакуацією поранених, убили.
23 січня 2015 року вцілілі оборонці вийшли з термінала. Ця дата вважається днем, коли Донецький аеропорт було повністю зруйновано.

Оборона Донецького аеропорту – це тисячі історій хоробрості та звитяги. Після того, як новий термінал був підірваний бойовиками, шестеро українських бійців – «Абдулла», «Рекс», «Живчик», «Фокс», «Жмеринка», «Вовк» – під командуванням «Адама» (Максима Ридзанича) без зв’язку продовжували ще дві доби утримувати позицію «Пожарка», що була в пожежному депо між терміналом і диспетчерською вежею аеропорту.
Українські захисники відбили дві атаки противника. Проросійські сили намагалися виманити їх із пожежного депо – вели переговори начебто від імені комбата Олега Кузьміних, який на той момент уже був у полоні. Але «Адам» «розкусив» намір ворога. Ввечері, обходячи своїх, він попередив, що зранку може бути атака, та запропонував: хто хоче, може піти до зруйнованої вежі та здатися в полон. Усі відмовилися.
Стрілянина та звуки бою біля «Пожежки» привернули увагу українського командування. Зв’язку з останніми оборонцями Донецького аеропорту не було. Їм на підмогу вислали офіцерів-зв’язківців – В’ячеслава Волобуєва з позивним «Окунь», чемпіона України зі спортивного орієнтування, та Максима Бубеля «Єшка». Вони вивели групу «Адама» на підконтрольну Україні територію.
Група відчайдухів із 90-го аеромобільного батальйону – снайпери Віталій Зварич «Рекс», Володимир Коляда «Живчик», Максим Абдуразаков «Абдулла», Анатолій Левчук «Фокс», кулеметники Віктор Левицький «Жмеринка» та ще один боєць із позивним «Вовк», а також їхній командир Максим Ридзанич «Адам» – стали останнім бойовим підрозділом, який вийшов із ДАП.
За інформацією Командування Сил спеціальних операцій ЗС України, за 8 місяців оборони у Донецькому аеропорту загинули 109 бійців. П’ятьом із них надали звання «Герой України» посмертно. Близько 500 оборонців ДАПу зазнали поранень.
За час оборонної епопеї Донецький аеропорт і прилеглі до нього об’єкти утримували спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці ДУК «Правий сектор», 93-ї та 72-ї окремих механізованих, 79-ї, 80-ї, 81-ї, 95-ї окремих аеромобільних бригад, бійці зведеного загону «Дика качка», 1-ї та 17-ї окремих танкових бригад та 57-ї окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку «Дніпро-1» та «Карпатської січі», а також медики та волонтери.

Серед оборонців Донецького аеропорту були й бійці з Полтавської області. Поміж них – солдат-доброволець Святослав Горбенко з позивним «Скельд».
Святослав Горбенко народився 26 грудня 1994 року в Полтаві. Після закінчення Полтавського міського багатопрофільного ліцею № 1 імені Івана Котляревського він вступив на філологічний факультет Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. У квітні 2014 року перевівся на навчання до Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Водночас Святослав Горбенко здобував вищу освіту на заочному відділенні – на історичному факультеті Харківського національного університету імені Василя Каразіна. Хлопець знав кілька мов: вільно володів англійською, розмовляв французькою, читав польською і вчив японську.

Улітку 2014 року Святослав склав іспити на військовій кафедрі та здобув подання на звання молодшого лейтенанта, але погони отримати не встиг. Пройшовши військові навчання, у складі добровольчих військових формувань у 2014 році він пішов на фронт. З кінця вересня 2014-го боронив Донецький аеропорт разом із побратимами з Добровольчого українського корпусу «Правого сектора».
Загинув 19-річний Святослав Горбенко 3 жовтня 2014 року. Рятуючи травмованого побратима, він отримав смертельне поранення сонної артерії уламком танкової міни.
У серпні 2021 року президент Володимир Зеленський надав Святославу Горбенку звання «Герой України» зі врученням ордена «Золота Зірка» посмертно. Нагороду отримали батьки воїна, повідомив Офіс президента.
Оборонець Донецького аеропорту Ілля Резнік із Горішніх Плавнів продовжив захищати Україну й під час повномасштабної війни. Про це інформувала Горішньоплавнівська міська рада.

Народився Ілля Резнік 5 серпня 1991 року в Горішніх Плавнях. Після закінчення 9 класів школи навчався в місцевому професійному гірничому ліцеї, де здобув фах помічника машиніста теплотяга.
У 2009 – 2010 роках він проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил України. Потім працював на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті у залізничному цеху.
У 2014 році Ілля Резнік став на захист України. У бою за Донецький аеропорт воїн дістав тяжкі поранення, проте після лікування повернувся у військову частину. За відмінну службу він неодноразово отримував військові відзнаки та державні нагороди.

27 червня 2024 року командир бойової машини Ілля Резнік із позивним «Дєдушка Скрип» загинув у бою поблизу Костянтинівки на Донеччині. 3 липня воїна поховали з почестями в Горішніх Плавнях на території військового меморіалу «Їхні імена будуть жити вічно».
«Люди вистояли, не витримав бетон!» – так в Україні говорять про оборонців Донецького аеропорту. Їх називали «кіборгами», віддаючи належне тій затятості, з якою вони вісім місяців утримували непристосований для оборони об’єкт під постійними обстрілами, відбиваючи атаку за атакою. «Кіборги», як кажуть військові аналітики, показали Володимиру Путіну, що Україна здатна чинити опір агресії Росії, пише «Радіо Свобода».
Фото: Сили спеціальних операцій ЗСУ