Днями колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба відвідав Кременчук з презентацією своєї книги «Дипломатична кухня воєнного часу». Окрім історії щодо створення книги, він розповів про своє бачення російсько-української війни та відповів на запитання кременчуківців.
«Дипломатична кухня воєнного часу» – не перша книга Дмитра Кулеби. Чоловік говорить, що кожен етап його життя підсумовувався книжкою. Перша книга з міжнародного права була написана після університету на основі його кандидатської дисертації, книга «Війна за реальність» – про роботу послом в дипломатичній службі, «Війна і нові горизонти» вміщує думки найвідоміших людей земної кулі про те, що Україна змінила у світі, коли вижила під ударом Росії. А «Дипломатична кухня воєнного часу» – підсумок трьох років війни та його роботи міністром.
Дмитро Кулеба пригадує: коли у четвер, 5 вересня 2024 року, Верховна Рада проголосувала за його звільнення, в п’ятницю він вивіз речі з робочого місця і на суботу й неділю поїхав у село на Полтавщину, адже має полтавське коріння.
– Я покупався у ставку, поїв борщу, випив самогонки і повернувся в Київ. А в понеділок сів писати цю книжку – «Дипломатична кухня воєнного часу», якою я підсумовую свій шлях на посаді міністра. Мені захотілося на сторінках книги поговорити про Україну, про те, як ми бачимо світ, як світ бачить нас. Ви читали багато заголовків у новинах про те, що Україні дали зброю, Україну беруть в ЄС та не беруть у НАТО. Ця книжка про те, як ці рішення ухвалювалися в умовах воєнної дипломатії.
Дмитро Кулеба сподівається, що «Дипломатична кухня воєнного часу» спонукає читачів замислитись, куди Україна йде, ким українці хочуть бути і що вони можуть у світі взяти для цього.
Чоловік розповів: коли люди дізнавались, що він працює дипломатом, то казали: «Ясно. Це ти їси, п’єш і багато балакаєш». Тож «Дипломатична кухня воєнного часу» структурована як класичне дипломатичне прийняття, яке починається з аперитиву та канапок, потім – холодна та гаряча закуски, основна страва та десерт. Під кожну з цих страв приносять свій вид алкоголю, а наприкінці подають дижестив – алкогольний напій, який сприяє травленню.
Дмитро Кулеба запросив кухаря Володимира Ярославського, який є суддею в телевізійному шоу «Майстер-шеф», стати співавтором цієї книги.
– Я йому розказав про страви, які хочу мати (у книзі – ред.), він розробив рецептуру, зробив фотографії й ми стали співавторами. Їжа – це інструмент, а коли ми гостей приймаємо і в гості ходимо, то процес (частування – ред.) – це заради спілкування, щоб розказувати одне одному історії.
Дмитро Кулеба впевнений, що Україна зараз перебуває на тій стадії, коли треба щось змінювати в країні, щоб рухатись далі, бо «ми зараз вперлися в стелю». А щоб ухвалити правильні рішення на цьому шляху, потрібно проаналізувати минулий досвід, і книга «Дипломатична кухня воєнного часу» – його внесок у цю справу.
Дипломат зазначає: після Другої світової війни сформувалась ідеологія, що демократії сильніші за автократії й будуть їх перемагати. З 1991 року ця ідеологія стала домінантною, бо всі подумали: якщо Радянського Союзу немає, настане рай на землі. Але ці люди глибоко помилялись. І сьогодні Росія використовує радянські, тоталітарні практики для того, щоб отримувати перевагу на полі бою.
– Зараз в Україні розганяють історію про те, що у країні диктатура: люди не можуть виїжджати, відбувається примусова мобілізація і росіяни підживлюють ці історії. Але якщо складемо руки, сюди прийде Росія. Ви думаєте, тут просто запанує мир і всі заживуть благосно? РФ принесе жахливі речі.
Якщо ми не бажаємо скочуватись до неприпустимих методів Росії (наприклад, розстрілювати солдатів, які відступають, щоб тим, кому належить йти в наступ, було страшно), тоді в нас один шлях: українці мають знайти точки, де стануть сильнішими, щоб компенсувати переваги автократії у війні з РФ. І простих рішень тут немає. Політичний діяч впевнений, що українці можуть досягати кращих результатів, не стаючи авторитарною державою і не копіюючи диктаторські методи, але для цього потрібно діяти вже зараз.
На його думку, українці усвідомлюють, що треба змінюватись, але не бачать, як це зробити.
– Нам потрібно вирішити проблему централізації управління – відновити лад, який закладений у Конституції: баланс уряду, президента і парламенту. У нас для війни – нормальний президент, лідер свого часу. Але не може бути ефективним уряд, який боїться пальцем поворухнути, не узгодивши це з Офісом президента, не може бути ефективний парламент, якому вказують, як голосувати, – коментує він.
Дмитро Кулеба додав, що поширений наратив у суспільстві – це звинуватити в усіх проблемах владу. Адже «народ хороший, ми все зробили правильно, а влада – погана». Так відбувається, бо у важкий момент будь-яка людина хоче зняти з себе відповідальність.
– У мене до всіх одне запитання. Влада з космосу прилетіла? Її десантували сюди? Влада є породженням суспільства. У нас спільна відповідальність за країну. Є недоліки як у суспільстві, так і у владі. Якщо перекладемо повністю відповідальність на владу – втратимо державу. А все найгірше, що з нами сталося в нашій історії, – через те, що в нас не було своєї держави.
Він підкреслив, що найправильніший шлях: визнати провину, знайти рішення і піти далі. Зараз потрібно думати над тим, як розв’язати проблеми, які завели нас у нинішню ситуацію.
У 2022 році Україна, навіть без підтримки партнерів, звільнила значну частину своїх територій, чим завдала Володимиру Путіну найбільшого приниження в його кар’єрі, поламала весь його політичний спадок.
– Але він не впав у депресію, хоча його багато хто закликав припиняти війну, бо росіян погнали звідусіль. Він зчепив зуби та почав ухвалювати рішення, які дозволили йому сьогодні бути в наступальній позиції, – продовжує дипломат.
І хоч росіяни мають власні проблеми, але жодні проблеми не змушують Путіна розглядати можливість поступок, на відміну від України.
– Питання не в тому, що вони кращі, а ми – гірші. Питання у тому, що вони знайшли можливість вибити з нас нашу головну перевагу – домінування у фронтових дронах. І це суто управлінське рішення. Значить, ми щось зробити не так.
Тепер в українців наступна задача – стати достатньо сильними, щоб повернути те, що забрала Росія, і щоб вона не могла знову щось в України забрати. Тут важливо розуміти, в чому відмінність між українським державним мисленням і російським.
– Російське мислення – стратегічне. А ми провели більше ніж 300 років у складі Московського князівства та Російської імперії. Стратегічне мислення потрібне лише на рівні імперії, а на рівні суб’єкта імперії потрібен міцний господарник. І це два різні способи мислення.
Як приклад політичний діяч навів Курську операцію:
– Це була ганебна поразка Росії, але Путін не кинув усі ресурси, щоб вигнати українців з Курської області. Бо він знав, що це саме те, чого ми хочемо – щоб він забрав війська з Донецької області та перекинув їх туди. Але його стратегічна мета – Донбас, тому він не знизив там тиск, а паралельно готував армію для звільнення Курщини. І через рік він її таки звільнив.
Жодна імперія, зокрема і Росія, не сприймає втрати як щось остаточне, вона впевнена, що поверне ці території за рік, 5, 10 або 30 років. А в українській ментальності будь-яка втрата є апокаліптичною та остаточною і ми думаємо, що нам ніколи не вдасться повернути втрачене.
– Ми маємо будувати стратегію, 10-20-40 років готуватись, щоб повернути свої території, чекати момент, створювати момент і сприймати будь-яку втрату, навіть зафіксовану на папері, як остаточну. А, можливо, що ми будемо розбудовувати те, що залишилось. Цей консенсус формується в суспільстві.
Дмитро Кулеба вважає, що громадянське суспільство в Україні набагато енергійніше, ніж європейське, та агресивне в досягненні своїх цілей у хорошому сенсі цього слова. Але нам бракує інституційної сталості, адже наше громадянське суспільство залежить від джерел фінансування. І якщо ГО живе на гранти з інших країн, вона неминуче буде схилятися до їхнього погляду. Коли середній бізнес почне фінансувати громадські організації, вони отримають стабільність та інституційну силу.
Він відзначив країни півночі – Данію, Норвегію, Швецію – як найбільш збалансовані щодо взаємодії політичних партій і громадянського суспільства. У цих країнах ці дві сторони добре чують одне одного і знаходять рішення. Тому він вважає, що надалі варто зміцнювати стосунки з цими державами з погляду розбудови громадянського суспільства.
– Українці як народ вже давно не повинні існувати, як і наша держава. Бо на нас постійно хтось нападав – росіяни, поляки, турки – і до 2022 року ніхто і пальцем не поворушив у світі, щоб Україні допомогти. Почали допомагати тоді, коли побачили, що ми не загинули. Ми робимо великий прогрес як суспільство, ми вже не такі, які були 5 чи 10 років тому.
Дипломат переконаний, що лише зріле суспільство сформує зрілу владу у країні.
– Держава – це всі ми разом! Наприклад, я б ніколи не досягнув результатів, якби у мене не було сильної команди. Ми з вами б не розмовляли, якби український піхотинець не витримав наступ у лютому-березні 2022 року. Я з першого дня війни кажу: силу України на міжнародній арені визначає український піхотинець. Солдат стоїть або рухається вперед – ми в сильній позиції, ми нав’язуємо умови.
Дмитро Кулеба вважає, що припинити вогонь в російсько-українській війні можна у близькій перспективі, а на завершення війни підуть роки. Бо вона припиниться повністю тоді, коли Володимир Путін змириться з думкою про те, що Україна має право на існування як незалежна європейська держава. А поки він думає, що може Україну повернути чи зруйнувати, війна може тривати. Але все ж вічних воєн немає, тож і ця врешті-решт закінчиться.
– Ми виконали задачу, яка була непідйомна для попередніх поколінь українців – ми не втратили державу під ударом Москви. Я вважаю, що в нас є підстави пишатися собою як поколінням, яке вперше за 800 років не втратило столицю і державу, – коментує він.
Але в України попереду серйозний виклик, бо народ, який пережив війну, після її завершення дуже хоче розслабитись, бо «ми настраждались, тож маємо право шиканути». Дмитро Кулеба заначив: розвиток України після війни гальмуватиме те, що політики захочуть підкупити виборців дешевими обіцянками.
– Якщо ми впродовж 10 років з моменту перших виборів після припинення вогню не впадемо у популізм і утримаємо відповідальну політику, ми вийдемо на траєкторію стабільного розвитку.
На його думку, Україна сьогодні ближче до досягнення порозуміння між нею, Європою та США щодо базових параметрів мирної угоди:
– Я визнаю, що наразі це перша серйозна розмова з початку вторгнення про параметри припинення війни. Нічого з того, що ви бачили з весни 2022 року і до листопада, не було серйозним. Це були істерики й димові завіси.
Путін готовий зупинитись, якщо хоча б на папері досягне 100 % своїх цілей, в іншому випадку він не збирається йти на компроміс.
Дмитро Кулеба розповів, що днями вийшло соцопитування, яке показало, що 75 % українців проти виходу української армії з Донбасу.
– Хоча, я думаю, що якщо завтра припиняться обстріли, повернеться світло й оголосять часткову демобілізацію, люди інакше сприйматимуть цю домовленість. Це в моменті всі вимагають принциповості, – зауважив він.
Але дипломат визнав, що проблема такої домовленості в тому, що Володимир Зеленський не може отримати від Сполучених Штатів Америки гарантій. Якщо українці вийдуть з Донбасу і його повністю займе Росія, існує велика ймовірність, що вона згодом піде й далі.
Крім того, політичний діяч вважає, що в американського президента Дональда Трампа є можливість змусити Путіна піти на компроміс і не вимагати виведення українських військ з території, яку ми контролюємо. Але він не поспішає застосувати цю можливість.
Дмитро Кулеба переконаний, що неможливо буде досягти припинення вогню без участі Китаю, але поки Україна не змогла побудувати з ним діалог, і відносини з Китаєм складні.
– Якщо все залишиться, як є зараз, – в Україні, Європі та США – ми через рік втратимо ще більше територій, більше людей, світла не буде взагалі, і на столі лежатимуть ті самі пропозиції, які лежать зараз. Треба змінюватись і Україна здатна на це.
Але лише одна людина у країні може ці зміни ініціювати – це президент.
– Я щиро кажу: поки президент перебуває в цьому перехідному періоді, нам треба його підтримувати. Нам треба, щоб він перейшов у нову фазу і змінив багато речей. А так – менше читайте новини і більше спілкуйтеся з рідними!
Кременчуківці беруть автографи у Дмитра Кулеби
Відповідаючи на запитання дівчини із залу, які б він дав поради українцям, Дмитро Кулеба підкреслив, що для успіху в житті варто опанувати мистецтво розумного компромісу. Адже будь-яка соціальна взаємодія – це дипломатія, і інколи без поступок не обійтись. Його наступна порада – не боятись повністю брати відповідальність за кінцевий продукт, який створюєш на роботі, і не сподіватись, що твій проєкт підкорегує керівництво.
Його найважливіша порада для всіх українців полягає в тому, що головне в житті – не зневірюватись.
– Життя буде бити, підкориговувати вас, казати: «Те, у що ти віриш, – цього не буде. Ти дурний! Зупинись, стань таким, як всі». Суспільство так влаштоване, що тебе постійно намагаються зробити таким, як усі. Але зміни роблять тільки ті, хто не такий, як усі. А щоб знайти в собі силу бути не таким, як усі, потрібно не зневірюватись і йти до мети.
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі та вайбер-каналі.
