У Полтаві 2024 рік запам’ятався тим, що деякі місцеві політики вже почали передвиборчу кампанію. Хоча про початок місцевих виборів не оголошувалося і навіть не анонсувалося, дехто повернувся до роздачі продуктів чи наборів першокласника, поширення брендової продукції та реклами в соцмережах. Тому «Полтавська думка» вирішила зробити підсумок року саме на тему місцевої політики, зібравши кілька очевидних номінацій. Переможця у кожній обирала не редакція, а залучили для цього місцевих медійників. Отож перейдемо до результатів.
Відкриваємо підсумки посадою керівника громади, однак зазначеною у лапках. Це – «Мер року», у якій розглядали трьох номінантів:
Кілька людей обрали Валерія Пархоменка. Зокрема такий вибір журналістка Анастасія Мацько пояснює так:
«Пархоменко – за Полтаву, а хто за Пархоменка? Валерій Олексійович у минулому – піонервожатий, нині – перший заступник міського голови та новий гравець на політичній арені перед майбутніми виборами.
Свою передвиборчу кампанію він розпочав чи не раніше за Олександра Мамая. Останньому, до речі, Пархоменко себе публічно протиставляє.
Так хто такий Валерій Олексійович? У те, що він майбутній мер і реальний кандидат вірять двоє людей: сам Пархоменко та його мама.
Вважаю, що ключова роль Пархоменка, станом на зараз, – відтягнути електорат кандидатів, що будуть іти проти Мамая чи того, хто буде замість нього.
Нині Валерію Олексійовичу потрібно підняти рівень впізнаваності вище нуля, використовуючи адмінресурс і в̶р̶о̶д̶ж̶е̶н̶у̶ ̶х̶а̶р̶и̶з̶м̶у̶, і не набратися негативу. Фактично: роздавай гроші, каші та листівки – не лізь у лайно».
У цій номінації обирали серед чотирьох кандидатів:
Останній, до речі, очолює фракцію «Слуга народу» у міськраді, а раніше його навіть розглядали на посаду секретаря ПМР. Утім після того, як Ярмолюк вирішив стати опозиційним до чинної влади (по суті, своїх же однопартійців), почути про нього можна лише під час виступів на сесіях. Зокрема те, як депутат критикує будь-які рішення влади.
Проте більшість голосів у цій номінації віддали за Сергія Капліна та його однопартійку Владу Співак.
«Урочисто внесу пару Каплін/Співак, які не займаються нічим іншим, окрім недолугого політичного тролінгу. І при цьому активно піарять власні “здобутки” та відвідують міжнародні заходи. Яка практична користь від діяльності цих “достойників”, сказати важко», – сказав медійник Олександр Крумін.
«На початку цього року депутат Сергій Каплін почав публічно критикувати Катерину Ямщикову. Одним із приводів до критики стало звільнення його однопартійки Влади Співак, яка обіймала посаду керівниці департаменту економічного розвитку. Після цього Капліна прорвало, наче дамбу. Він відверто тролить Ямщикову, придумав їй (Катерині Ямщиковій – ред.) такі клички як “Катястрофа”, “Королева Фарго” тощо. Не втрачає будь-якої нагоди публічно познущатися з секретарки міськради», – прокоментував свій вибір журналіст Микола Лисогор.
У другій номінації думки розділилися. Перемогу віддали й колишньому секретарю міськради Андрію Карпову, й депутату від «За Майбутнє» Ігорю Еренбургу, і знову ж фігурують Сергій Каплін із Владою Співак.
«Ігор Еренбург – депутат всю каденцію поводився скромно і старався не світитися на публіці. А кілька тижнів тому потрапив у скандал. НАБУ та ДБР розслідують справу щодо передачі в його ресторані “Міміно” хабарів топправоохоронцям від кримінальних авторитетів», – пояснив вибір Микола Лисогор.
«Це звання я б швидше віддав депутатці міської ради Владі Співак. Співак зі скандалом звільнили з посади заступника директора департаменту економіки й інвестицій міської ради. А потім вона намагалася через суд поновитися на посаді та програла справу», – вважає журналіст Ярослав Журавель.
«Каплін – бо з усіх можливих сил намагається будувати з себе ефективного політика, але за роки депутатства досяг лише рівня популістичного скандаліста з істеричними “закидонами”, який набрид депутатам настільки, що йому на засіданнях сесій міської ради вже вимикають мікрофон», – прокоментувала регіональна представниця Інституту масової інформації Надія Кучер.
Тут дехто з медійників не згадував конкретних прізвищ, лише говорячи про обласну чи міську ради загалом. Утім, попри це, номінацію «Тінь року» отримав раніше згаданий Андрій Карпов, який одразу очолив громаду після звільнення Мамая з посади. Політик навіть намагався оскаржити в суді рішення депутатів, яким його зняли з посади.
«Після “зняття” з омріяної посади виконувача обов’язків очільника міста просто зник із “радарів”, залишившись кумиром маргінального прошарку прихильників його блогерсько-політичної творчості. І вже, мабуть, не спливе. Хоча…» – прокоментував Олександр Крумін.
Хоча на номінацію також претендувала депутатка Юлія Городчаніна, яка раніше очолювала фракцію «ЄС» у міськраді. За неї проголосувала представниця ІМІ Надія Кучер: «Городчаніна – бо в неї шикарний політичний і управлінський потенціал, який не дала розвинути партія». У коментарі «Полтавській хвилі» Городчаніна сказала, що депутати вирішили переобрати голову, адже нині їй бракує часу для роботи у фракції. У листопаді її замінила Оксана Дрюк.
Остання номінація цьогорічної добірки – «Переможець року». За це звання боролися декілька кандидатів, але розділили її Євген Дикань і Юрій Бражник.
«Це звання отримує депутат міської ради від партії “Слуга народу” Юрій Бражник. Адже після того, як його соратниця Катерина Ямщикова стала виконувати обов’язки міського голови Полтави, Юрій Бражник значно посилив свої позиції в міській раді та став неформальним куратором сфери житлово-комунального господарства», – розповів про свій вибір Ярослав Журавель.
«Бражник – бо став “тихим сірим кардиналом”, який має вплив та контроль на сферу ЖКГ у Полтаві», – така позиція в регіональної представниці ІМІ Надії Кучер.
Утім Олександр Крумін обрав іншого кандидата: «Мабуть-таки, Євген Дикань. Корупційні скандали, політичні інтриги – а цей “човен” потопити нікому так і не вдалося. І навряд чи щось глобально зміниться у прийдешньому році».
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі та вайбер-каналі.
