34-річний Віктор Керницький мав кар’єру у нафтогазовій сфері, а з повномасштабним вторгненням став на захист країни. Повернувшись із війни, він започаткував бізнес – відкрив кав’ярню в центрі Полтави. Про зміну діяльності, шлях до війська та роботу з ветеранами читайте в матеріалі «Полтавської Думки».
Ідея створити «Кав’ярню успіху» з’явилася через потребу десь перекусити. І не просто швидко й смачно, а ще якісно та корисно, розповідає власник закладу:
«Не мав я в Полтаві, де поїсти смачно та корисно. Так з’явився задум зробити класну шаурму, та оскільки шаурми в Полтаві вже достатньо, я, ївши мамині млинці, зрозумів, що їх можна зробити рулетом. А рулети в нас і солодкі, і з м’ясом, і всілякі бувають. Тож я взяв грант на кав’ярню і це все об’єдналося в один такий великий проєкт. Млинці в нас домашні, на молоці, з м’ясом, з салатом».
Нині заклад ще не відкрився офіційно, проте вже півтора місяця працює в тестовому режимі.
«Ми запустилися раніше готовності, на стадії зовнішнього ремонту. Але це нам дає змогу змінювати заклад під відвідувачів. Ми змінили нашу концепцію, наприклад, мʼяса: починали з фаршу, але купувати філе і його різати на фарш – це знецінює саму філейну вирізку. Тому ми почали робити парове мʼясо зараз. І вже приїхала sous vide (сувід) установка (приготування у вакуумі – ред.), ми будемо робити sous vide м’ясо. Завдяки цьому зберігатиметься його максимальна користь і знищуватимуться всі шкідливі організми. Також у нас все максимально дієтичне – це індичка, телятина, яловичина», – розповідає Віктор Керницький та додає, що в закладі досить великі порції – маленький млинець вагою від 300 грамів.
Поки кав’ярня працює у тестовому режимі
У кав’ярні планують поступово розширювати меню. Зокрема, коли погода стане трохи прохолоднішою, почнуть готувати крем-супи.
Власник кав’ярні говорить, що це місце є новим форматом для Полтави:
«Це нове місце, дворик, як у Києві, в Одесі, у Львові. Таких ще в нас немає, і люди не в курсі, що таке може бути в Полтаві».
Дворик кав’ярні
Доки заклад працює в тестовому режимі, рекламу не запускали, лише, відпрацювавши меню, створили й поступово наповнюють інстаграм-сторінку.
У кав’ярні також проводять різноманітні мистецькі заходи.
«Ми радо вітаємо митців, українських творців. У нас і вірші читають, і на гітарі грають, і на барабанах. Це не концерти, а такі собі квартирники у вузькому колі людей. Ми співаємо під різні музичні інструменти. З усіма, хто до нас приходить, ми спочатку працюємо на співдружних волонтерських засадах, а потім продумуємо взаємовигідні проєкти. Я зараз також керівник напряму арттерапії для ветеранів, і частина моєї діяльності – вигадувати всілякі проєкти для лікування душі. Тут тестуємо їх на моїх друзях, а потім те, що “заходить“, втілюємо з ветеранами. Крім того, тут ми фактично тестуємо підприємницьку діяльність для ветерана, дивимося, з якими складнощами стикається ветеран-підприємець», – розповідає Віктор.
Нині в закладі офіційно влаштовані двоє людей, які працюють позмінно, проте щодня до команди хтось долучається, говорить власник кав’ярні.
«Ми зараз створюємо команду та шукаємо охочих працювати в нас. Особисто я приготуванням їжі не займаюся, та в мене достатньо обов’язків: управлінські задачі, закупки, домовленості з постачальниками та постійний пошук нових постачальників і різних спеціалістів, які нам ремонтують, допомагають, займаються СММ тощо – це все на мені», – ділиться Віктор.
Він розповів, що досі досвіду підприємницької діяльності чи роботи у сфері харчування не мав. До повномасштабного вторгнення працював у сфері нафтогазу, а потім добровольцем став на захист Батьківщини.
«Я був працівником сфери нафти й газу, був заброньований, працював в офісі, маю квартиру, спортивне авто. Але в певний момент вирішив, що я більше воїн, ніж офісний працівник. Мене ніхто не зрозумів, ніхто не підтримав. Але я зі знанням англійської мови та інженерною спеціальністю за плечима потрапив у штурмові війська. Я сам туди пішов, так вийшло. Був на Херсонському напрямку, на Донецькому працювали», – пригадує Віктор.
У 2023 році він списався в запас за станом здоров’я та приєднався до громадської спілки з роботи з ветеранами. У спілці зокрема допомагають ветеранам створювати власні справи або ж доєднуватися до вже започаткованих.
«Моя кавʼярня є показовим прикладом, що ветеран має робити щось своє, не сидіти вдома, а працювати й досягати. Багато з них не зможе повернутися до звичайного соціального життя. Водночас багато хто каже, що ветеранів треба соціалізувати, але я вже пересвідчився в тому, що це суспільство має змінитися для ветеранів, тому що їх буде все більше й більше. І, наприклад, розбігатися чи розступатися, коли проходить людина з ампутацією, це, на мою думку, неадекватно. Він просто залишив там свою руку, щоб ми тут кайфували», – говорить Віктор.
Власник кав’ярні зізнається, що досі має сумніви щодо створення свого бізнесу й через день має думки відмовитися від нього:
«Мене наштовхнули на створення бізнесу побратими, які казали “давай-давай, ми разом, у нас все вийде“. Але потім, коли ти вже запливаєш на глибину, розумієш, що в них своїх справ вистачає: і сім’ї, і війна, і бізнеси. Тоді вже вчишся потроху, зустрічаєшся з ситуаціями, які жодним людським законам не піддаються, якісь такі звірячі закони – там ідуть по головах або ж суто бюрократія: папірець заради папірця. Ось після таких ситуацій трохи опускаються руки.
Я не бачив підприємців, які висипаються. В основному на питання, чи вони висипаються, вони відповідають: куди? Підприємництво – це складно. Це брати відповідальність за людей, із якими працюєш, що б не сталося. Брати відповідальність за справу, якою займаєшся. Зараз я отримую колосальний досвід роботи з людьми, з харчовими продуктами, з виробництвом, яке працює з харчовими продуктами. Пожежна безпека й робота з клієнтами – це взагалі окрема тема», – розповідає підприємець та додає, що нині живе своїм бізнесом і допомогою ветеранам:
«У мене досить багато цікавої діяльності: й дитячі табори національно-патріотичного виховання влітку, і ведення уроків національно-патріотичних у школах, і підтримка ветеранів, їхня психологічна та фізична реабілітація. Це все робимо на безоплатній основі для всіх членів ветеранської спілки».
Віктор розповідає: коли прозвітує за використаний для відкриття кав’ярні грант, планує призначити управителя, щоб заклад працював автономно. Сам же хоче зайнятися наступним проєктом – деревообробленням, а саме створити соціальну майстерню для ветеранів.
Головні новини Полтавщини читайте в нашому телеграм-каналі та вайбер-каналі.
