Тому, що можемо побачити в Полтавській області древні породи, які старші за динозаврів, ми завдячуємо Українському кристалічному щиту. І через те, що щит межує з Дніпровсько-Донецькою западиною, на Полтавщині бувають землетруси.
На Полтавщині є пам’ятка природи, якій близько 3 мільярдів років. Більше про неї та про те, через що в Полтавській області трапляються землетруси, читайте далі.
Як розповідає на своєму ютуб-каналі полтавська блогерка та вчителька географії за освітою Валерія Яновська, крізь усю територію України, від річки Горинь вздовж Дніпра до Азовського моря, простягається Український кристалічний щит – геологічна структура, яка є однією з найстаріших ділянок земної кори. Це великий вихід на поверхню порід кристалічного фундаменту.
Через кілька сотень мільйонів років після формування земної кулі почали з’являтися зачатки материків (до цього поверхня Землі була розпеченою та рідкою). У наші дні на кожному континенті знайдуться такі шматочки суші, які мають геологічну історію, що сягає докембрію (етап розвитку Землі, який почався з утворення планети та скінчився 541 мільйон років тому). Вони зберігають інформацію про перші етапи формування нашої планети.
Україна в сучасних її кордонах сформувалася там, де понад 3 мільярди років тому утворилася земна кора. Велика частина нашої країни лежить у межах одного з найдревніших шматків суші – Сарматського кратону. Він є меншою, південною частиною Східноєвропейського кратону.
Сарматський кратон має найдавнішу архейську земну кору та складається з двох частин: Українського щита та Воронезького масиву.
Вчені припускають, що первинна кора, представлена Українським кристалічним щитом, сформувалася 3 мільярди 900 мільйонів років тому.
Породи щита утворилися під дією високих тиску та температури. Поступово вони в розплавленому стані підіймалися до поверхні, охолоджувалися та кристалізувалися. Ці породи, які ми можемо бачити й зараз, старші за динозаврів та ґрунти, пережили поділ суперконтинентів та кисневу катастрофу, коли глобально змінився склад атмосфери.
Близько 380 мільйонів років тому, в девонському періоді, регіон, де розташований Український щит, був тектонічно активним. Тоді гарячий потік мантії з надр землі розірвав земну кору в цьому місці, утворивши Дніпровсько-Донецький рифт. А приблизно 370 мільйонів років тому літосфера охолола, територія опустилася й утворила Дніпровсько-Донецьку западину. Вона перетинає Україну з північного заходу на південний схід, як і Український кристалічний щит.
У крейдовий період, який розпочався 145 мільйонів років тому та тривав 79 мільйонів років, на території України було мілке та тепле море, а також панував субтропічний клімат. На дні моря формувалися крейдяні відклади. Але приблизно 80 мільйонів років літосферні плити на території сучасної України рухалися на північ та підняли кристалічний фундамент на поверхню. Так посеред мілкого субтропічного моря виріс «острів із минулого», складений докембрійськими породами.
Більшість крейдяних осадових порід, що були на дні моря, поступово зруйнувалися. І їх руйнування сприяло формуванню різних корисних копалин, наприклад, родовищ марганцевих та залізних руд, кам’яного вугілля, урану. За інформацією Держгеонадр України, наша країна посідає перше місце у світі за підтвердженими запасами марганцю, а його родовища належать саме до фундаменту Українського кристалічного щита. Мова йде про Нікопольський марганцеворудний басейн у Дніпропетровській та Запорізькій областях, який є найбільшим у світі, та Великотокмацьке родовище на Запоріжжі.
А от найбільші родовища залізної руди пов’язані з Криворізько-Кременчуцькою тектонічною зоною, яка включає Криворізький залізорудний басейн та Кременчуцьку магнітну аномалію.
Саме Кременчуцьку магнітну аномалію на Полтавщині, що складається з десяти родовищ залізистих кварцитів і багатих залізних руд, відкрив у 1928 році геофізик Андрій Строна. Пізніше, у 60-их роках XX століття, тут «виріс» Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат і наймолодше місто Полтавщини – Комсомольськ, який згодом перейменували на Горішні Плавні.
Також до Українського кристалічного щита належать родовища урану, які зосереджені в Кіровоградській області. За запасами уранової руди Україна посідає 9-те місце у світі, та далеко не всі вони розробляються.
Раніше ми писали про те, якими ресурсами багата Полтавщина і чи можливо залучити іноземних інвесторів у видобуток корисних копалин в Україні під час війни.
Як бачимо, Український кристалічний щит охоплює 40 % площі України та відіграє ключову роль у розвитку української промисловості. Але водночас він може мати й туристичну привабливість. Адже виходи кристалічних порід на поверхню бувають надзвичайно мальовничими.
Вихід на поверхню древніх гранітів Українського щита, яким понад 3 мільярди років, можна побачити й у Полтавській області – у Кременчуці. Поблизу кременчуцької набережної, на березі Дніпра є скеля площею 200 квадратних метрів, яка має статус геологічної пам’ятки природи місцевого значення. Ця скеля заввишки 6 метрів та шириною у 20 метрів сформувалась у докембрійський період, тож тут можна доторкнутися до магматитів віком понад 3 мільярди років.
У 18-20 століттях вона допомагала визначати рівень дніпровських повеней, тому її називають водомірною реліквією. Вперше рівень води на ній відмітили в 1787 році, а востаннє – у 1942 році. Через це вона отримала назву «скеля – гранітний реєстр».
На початку 20 століття тут була пароплавна пристань, а також видобували граніт методом розколу.
Крім того, до середини 20 століття скелю використовували як репер. У геодезії так називається знак, що вказує висоту над рівнем моря даної точки поверхні.
Наприкінці 1950-их років велику частину скелі засипали будівельним сміттям із розбитих під час війни будівель і вугільним шлаком, щоб забезпечити під’їзд до побудованої неподалік човнової станції кременчуцького заводу «Кредмаш». На початку 1970-их років човнову станцію перенесли нижче за течією Дніпра.
Статус місцевої пам’ятки природи скелі присвоїли у 1970 році, проте взимку туди звозили сніг після прибирання вулиць, а влітку мили автомобілі. У 1983 році біля скелі вперше встановили металеву інформаційну табличку, яку вкрали наприкінці 90-их. Повторно її відновили у камені у 2000 році.
У 2003-му місцеві жителі розчистили скелю від сміття, яке накопичилося тут за десятки років.
На скелі й досі збереглося кільце, до якого кріпили швартувальні троси від барж і суден.
Протягом 2023 та 2024 років у Полтавській області трапилися кілька землетрусів магнітудою від 2,6 до 3,7 бала за шкалою Ріхтера. За інформацією Головного центру спеціального контролю, 1 лютого 2025 року в районі села Браїлки Полтавського району зафіксували землетрус магнітудою 3,8 бала, який за класифікацією належить до сильно відчутних. Водночас Державна служба з надзвичайних ситуацій писала, що це був землетрус магнітудою 3,67 бала.
Як пояснював заступник керівника Головного центру спеціального контролю Ігор Корнієнко, землетруси на Полтавщині стаються якраз через те, що область лежить на стику Українського кристалічного щита та Дніпровсько-Донецької западини. Раніше тут був тектонічний розлом. Тож у місці, де відбувається зіткнення двох геологічних структур, і виникають землетруси.
Завідувач відділу сейсмічної небезпеки Інституту геофізики Національної академії наук України Олександр Кендзера розповів «Суспільному», що основна енергія землетрусів, які є небезпечними для території України, з’являється унаслідок того, що Африканська материкова плита тисне на Євразійську. Більшість землетрусів відбувається на межі їх зіткнення, але частина енергії передається в середину материкових платформ. На них накопичується енергія, якщо вони мають неоднорідності. Очевидно, що чим більше накопичується така енергія, тим сильніший землетрус може бути.
Заступник керівника Головного центру спеціального контролю Ігор Корнієнко наголосив, що землетруси на Полтавщині будуть і в майбутньому.
У проєкті регіонального плану управління відходами у Полтавській області до 2033 року йдеться про те, що у районах активного видобутку корисних копалин на Полтавщині можуть утворюватися підземні пустоти, що у майбутньому призведе до зрушень і переміщень геологічних масивів. Результатом може стати просідання земної поверхні та часті землетруси інтенсивністю до чотирьох балів.
Існує також висока ймовірність, що в наступні 20 років сейсмічні процеси виникнуть на нафтогазових територіях Полтавщини.
Тектонічне навантаження в області обумовлене діяльністю гірничодобувного комплексу, будівельної індустрії, металургійних, машинобудівних підприємств, що сконцентровані в районі міст Кременчук та Горішні Плавні. Розробка корисних копалин ведеться відкритим способом із застосуванням вибухових технологій, що є джерелом виникнення потужних сейсмічних хвиль техногенного походження.
Нагадаємо, на Полтавщині є метеоритний кратер діаметром 20 кілометрів.
