Ці музеї будуть присвячені майстрам гончарної справи з Опішні – Миколі Пошивайлу та Василю Омеляненку. Меморіальні садиби зробили з будинків, де жили та творили митці.
У селищі Опішня Полтавського району планують відкрити два нові музеї. Ці музеї будуть присвячені місцевим майстрам гончарної справи – Миколі Пошивайлу та Василю Омеляненку. Про це «Полтавській думці» стало відомо від завідувачки інформаційної служби Національного музею-заповідника українського гончарства Світлани Пругло.
Загалом комплекс музеїв в Опішні складається з семи структурних підрозділів. Це домівки гончарів, де вони жили та працювали, які «розкидані» по всій Опішнянській громаді: окрім Опішні, два музеї-садиби розташовані у Малих Будищах і в Міських Млинах.
Ініціаторами створити меморіальні садиби гончарів Миколи Пошивайла та Василя Омеляненка були працівники Національного музею-заповідника українського гончарства та родини майстрів. Рідні вирішили передати музею будинки, де жили і творили гончарі. Вони обидва – заслужені майстри народної творчості України, члени Національної спілки майстрів народного мистецтва України та Національної спілки художників України, лауреати різноманітних премій.
Глиняні вироби цих гончарів представляли мистецтво України на міжнародних виставках у Бельгії, Канаді, Японії, Болгарії, Югославії, Польщі, США, Норвегії, Великої Британії та інших країнах світу.
Микола Пошивайло – нащадок славнозвісного роду Пошивайлів. Його батько був відомим гончарем, мати – малювальницею. Олесь – єдиний із трьох синів Миколи Пошивайла, який пішов по стезі талановитих батьків, і зараз він – генеральний директор Національного музею-заповідника українського гончарства.
Понад тридцять років Микола Пошивайло працював гончарем, творчим майстром на Опішнянському заводі «Художній керамік», який був відомий на всю Україну, а нині – закритий. Митець виготовляв посуд, горщики, вази, зооморфну скульптуру та спеціалізувався на виготовленні фляндрованих мисок (фляндрування – розпис на глині спеціальними фарбами (ангобами).
Після виходу на пенсію останні майже 20 років свого життя Микола Пошивайло присвятив Національному музею-заповіднику українського гончарства. Тут він працював гончарем у творчій майстерні й проводив майстер-класи з відвідувачами, понад усе любив працювати з дітьми. Гості музею-заповідника лагідно називали його «дідусем». Миколи Пошивайла не стало у 2017 році, на 87-му році життя.
Василь Омеляненко створював переважно зооморфну скульптуру та працював у власному авторському стилі, який легко можна впізнати завдяки характерним формам, орнаментам і техніці виконання.
– Його леви, бики, барани, козли, коні славилися на весь світ. У приватних колекціях, музеях було за честь мати його витончені роботи, – каже Світлана Пругло.
У 1960 році Василь Омеляненко уперше показав свою роботу на широкий загал. Це була декоративна скульптура «Баран», яка представляла завод «Художній керамік» на виставці в Брюсселі (Бельгія). За цю роботу майстра нагородили грошовою премією. У подальшому його роботи зайняли почесні місця в найбільших і найпрестижніших музейних зібраннях Європи.
– Василь Омеляненко – лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка. Це висока нагорода. В Опішні таку нагороду мали всього кілька метрів гончарної справи, – зазначає завідувачка інформаційної служби Національного музею-заповідника українського гончарства.
Василь Омеляненко прожив 95 років. За словами Світлани Пругло, чоловік працював до останнього подиху. Гончар пішов у вічність у 2021 році.
Світлана Пругло розповіла «Полтавській думці», що експозиції нових музеїв уже готові. Меморіальну садибу Миколи Пошивайла на вулиці Свято-Михайлівській, 33 працівники Національного музею гончарства облаштовували власними силами – привели до ладу подвір’я, замінили дах та вікна. А експозицію в будинку Василя Омеляненка на вулиці Сергія Васильківського, 8 створили завдяки Українському культурному фонду.
Роботи гончаря Миколи Пошивайла
Музейники з Опішні виграли грант від Українського культурного фонду, який покрив витрати на придбання виставкових полиць, освітлення, інтерактивної дошки, телевізора для музею гончаря Омеляненка. Крім того, майбутній музей-садиба зазнав реконструкцій: там повністю замінили дах і вікна, поштукатурили стіни, виклали бруківкою вимощення навколо будинку, майданчик перед входом до хати, доріжки до господарських споруд.
– Ми мандрували Україною та збирали фото робіт Василя Омеляненка у приватних колекціонерів. Буде окрема рубрика, де демонструватимуть його роботи з приватних колекцій, – розповіла Світлана Пругло.
У меморіальному музеї-садибі Василя Омеляненка
Відкриття музеїв планується до ювілейних річниць від днів народження гончарів. У травні 2025 року Миколі Пошивайлу мало б виповнитися 95 років, а Василю Омеляненку в серпні – 100 років. Щодо точних дат, коли музеї відкриють свої двері для відвідувачів, наразі ще не визначилися. Але для меморіальних садиб Василя Омеляненка й Миколи Пошивайла створили сторінки на фейсбуці, тож актуальну інформацію можна буде знайти там.
Раніше «Полтавська думка» писала про те, які музеї Полтавської області відвідати, щоб відкрити для себе історію краю.
Фото з фондів музею. Основна світлина – експозиція меморіального музею-садиби Миколи Пошивайла
